УДК: 615.9.034:615.277.3:616-006.34

Описаний клінічний випадок 12-річної дитини з остеосаркомою лівої малогомілкової кістки, Т1N0M0G3, яка отримувала лікування високодозовим метотрексатом 12 г/м2. Внаслідок затримки елімінації метотрексату в дівчинки розвинулась гостра печінкова недостатність. У пацієнтки рівень АЛТ підвищувався до 4790 Од/л, АСТ — до 4320 Од/л, що свідчить про загрозливе для життя гостре ураження печінки. При цьому не відмічалися коагулопатія, значне підвищення рівня білірубіну та печінкова енцефалопатія. Повній картині гострої печінкової недостатності вдалося запобігти завдяки своєчасному застосуванню еферентної терапії. Пацієнтка отримувала внутрішньовенну гідратаційну терапію та олужнення сечі в об’ємі 3000 мл/м2/добу розчинами 5% глюкози в комбінації з 20 ммоль NaHCO3/л та 20 ммоль розчину KCl/л. При цьому діурез пацієнтки становив більше ніж 600 мл/м2/6 годин. Крім того, застосовувалась антидотна терапія кальцію фолінатом. У даному випадку ми використали тривалу вено-венозну гемодіафільтрацію апаратом Prismaflex. Після першого проведеного сеансу, що тривав протягом 78 годин, відмічалось повторне зростання концентрації метотрексату в крові та збільшення рівнів АЛТ, АСТ, що свідчить про великий об’єм розподілу метотрексату та потребу в тривалій терапії екстракорпоральними метода-ми. Тому сеанс тривалої вено-венозної гемодіафільтрації був продовжений. Після ще 78 годин проведення тривалої вено-венозної гемодіафільтрації відмічались відсутність повторного зростання показників рівня метотрексату в крові та нормалізація рівнів трансаміназ та загального білірубіну. Додатково в пацієнтки були досліджені рівень гомоцистеїну на предмет гіпергомоцистеїнемії, а також 4 гени, які також визначають схильність до гіпергомоцистеїнемії, — метилентетрагідрофолат редуктаза MTHFR C677T, A1298C, метіонін синтетаза MTRR та MTR. Підвищений рівень гомоцистеїну, а також гетерозиготність даних генів свідчать про сповільнення виведення метотрексату або про повну затримку його виведення. У даному випадку результати даних досліджень були негативними. Висновки. Даний клінічний випадок свідчить про ефективність застосування тривалої вено-венозної гемодіафільтрації в комбінації з внутрішньовенною гідратацією, олужненням сечі та антидотною терапією при токсичному впливі на печінку високодозового метотрексату на тлі уповільненої екскреції.

The article considers a clinical case of a 12-year-old child with osteosarcoma of the left tibia, T1N0M0G3, treated with high-dose methotrexate 12 g/m2. As a result of delayed elimina-tion of methotrexate, the patient developed acute liver failure. The ALT level increased to 4790 U/L, AST — to 4320 U/L, which indi-cates life-threatening acute liver damage. There was no coagulopa-thy, significant increase in bilirubin, and hepatic encephalopathy. The timely use of efferent therapy allowed avoiding the complete course of acute liver failure. The patient received intravenous hy-dration therapy and urine alkalinization with 3000 ml/m2/day of 5% glucose in combination with 20 μmol NaHCO3/L and 20 μmol KCl/L. The urine output was more than 600 ml/m2/6 hours. Ad-ditionally, antidote therapy with calcium folinate was administered. In this case, we used continuous venous-venous hemodiafiltration using Prismaflex. After the first session, which lasted for 78 hours, there was a re-increase in serum methotrexate concentration and ALT, AST levels, which indicates a large volume of distribution of methotrexate and the need for long-term extracorporeal therapy. Therefore, the second session of continuous venous-venous hemo-diafiltration was provided. After the second session, there was no re-increase in methotrexate level in the blood and the transami-nases and total bilirubin returned to normal levels. Additionally, the patient was tested for homocysteine levels for hyperhomocys-teinemia, as well as 4 genes that also determine the predisposition to hyperhomocysteinemia — methylenetetrahydrofolate reductase gene MTHFR C677T, A1298C, methionine synthase MTRR, and MTR. The presence of elevated levels of homocysteine, as well as heterozygosity of these genes, indicate a slow excretion of metho-trexate or a complete delay in its excretion. Our patient presented the negative results of these tests. Conclusions. This clinical case indicates the effectiveness of continuous venous-venous hemodi-afiltration in combination with intravenous hydration, urine alka-linization, and antidote therapy in the treatment of hepatotoxicity of high-dose methotrexate on the background of delayed excretion.

УДК 612.82:612.018:546.655]-08:616-056.52-02:(612.392.9:547.466.64)]-092.9

Однією з причин ожиріння є енергетичний дисбаланс організму і особливу роль відіграють нейротрансмітери: біогенні аміни, що беруть участь у регуляції харчової поведінки. Серотонін не проникає через гематоенцефалічний бар›єр, тому розділені два основних пули цього біоаміну. Метою нашої роботи було дослідити систему метаболізму серотоніну в тканині головного мозку щурів із глутаматіндукованим ожирінням та його корекції нанокристалічним діоксидом церію. Дослідження проведені на 30 білих щурах, розділених на 3 групи по 10 тварин: 1-ша інтактний контроль, у 2-га – моделювання ожиріння введенням тваринам у неонатальному періоді глутамату натрію, 3-тя – корекція ожиріння застосуванням нанокристалічного діоксиду церію на фоні неонатального введення глутамату натрію. У 4-місячному щурів зважували, вимірювали назоанальну довжину та розраховували індекс Лі для підтвердження наявності ожиріння. Встановлено, що у тварин після введення глутамату натрію розвивалось ожиріння, а вміст серотоніну в мозку зменшувався на 72,9% порівняно з контролем. Вміст триптофану, який є попередником синтезу серотоніну, у них був на 93,3% меншим. Триптофангідроксилазна активність у мозку цієї групи щурів мала тенденцію до зменшення, а триптофандекарбоксилазна активність збільшувалась на 65,9%, активність моноамінокcидази також збільшувалась на 41,7%, що свідчить про посилену деградацію серотоніну. Індоламін-2,3-дигідрогеназна активність зростала на 122,2%, що є доказом активації альтернативного кінуренінового шляху метаболізму триптофану в мозку. Це також може бути однією із причин зниженого вмісту серотоніну в мозку щурів із глутаматіндукованим ожирінням. Періодичне застосування нанокристалічного діоксиду церію після введення глутамату натрію запобігало ожирінню і призводило до зростання вмісту серотоніну та триптофану в мозку щурів на 171,6 та 72,7% відповідно, зменшення триптофандекарбоксилазної активності на 15,1%, зростання активності моноамінокcидази на 60,7% і зниження індоламін-2,3-дигідрогеназної активності на 17,7% порівняно зі значеннями після введення глутамату натрію. Зроблено висновок про залучення системи серотоніну у розвиток глутаматіндукованого ожиріння та суттєве покращення показників серотонінового обміну після періодичного введення нанокристалічного діоксиду церію. Ключові слова: глутамат натрію; ожиріння; головний мозок; серотонін; нанокристалічний діоксид церію.

Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST часто супроводжують значні, нерідко гемодинамічно значимі порушення ритму і провідності, які є важливим прогностичним фактором та які вимагають оптимізації лікувальної тактики. Шлуночкові аритмії, які виникають у дебюті STEMI, є предикторами виникнення несприятливих серцевих подій у таких пацієнтів. Для їх виявлення доцільним є проведення холтерівського моніторування (ХМ) ЕКГ в ранній післяінфарктний період, щоб оцінити характер порушень ритму серця у пацієнтів зі STEMI впродовж першої доби після стентування інфарктзалежної коронарної артерії (КА).

Впродовж 2021-2022 років 46 пацієнтам зі STEMI проведено ХМ ЕКГ упродовж 24 годин зразу ж після стентування інфарктзалежної КА. У дослідженні брали участь хворі віком від 45 до 83 років (середній вік – 63,4 ± 9,6 р.). Відмічено, що середня частота серцевих скорочень (ЧСС) у досліджуваних пацієнтів складала 76,9 ± 15,7 уд/хв, максимальна ЧСС – 111,3 ± 16,2 уд/хв, мінімальна – 58,3 ± 13,7 уд/хв, що відповідало референтним значенням (р>0,05). ШЕ реєструвались у кількості 130 (73; 845), надшлуночкові – 241 (11; 661) за добу, що достовірно перевищувало показники норми. Слід зауважити, що серед пацієнтів у віці до 60 років кількість надшлуночкових екстрасистол упродовж доби в 2,4 рази, а шлуночкових – в 1,3 рази перевищувала референтні значення (р<0,05), в той час як серед пацієнтів у віці понад 60 років кількість як надшлуночкових, так і шлуночкових екстрасистол суттєво не перевищувала показники норми (р>0,05). Коригований інтервал QT (413 ± 31,2 мс) у наших пацієнтів не перевищував допустимі межі (р>0,05). Нами з’ясовано, що упродовж першої доби перебування в стаціонарі у 41% пацієнтів реєструвались ранні ШЕ, у 20% - парні, у 27% - нетривалі «пробіжки» ШЕ (3-5 імпульсів підряд). У 25% пацієнтів виявлені епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії (до 10 с). Важливо відмітити, що кількість ШЕ корелювала з важкістю стану пацієнта. Так, одна з пацієнток померла через два дні після стентування низхідної гілки лівої КА; на ЕКГ упродовж доби зафіксовано 4361 ШЕ, з них 142 ранні, а також 18 епізодів нестійкої ШТ (найтриваліший – 8,6 с, з ЧСС 129 / хв).

Упродовж першої доби після стентування інфарктзалежної КА з приводу ІМ у пацієнтів виникають порушеннями ритму, які досить часто вказують на загрозу для життя пацієнта (значна кількість ШЕ, парні та ранні ШЕ, епізоди ШТ). Їх наявність пов’язана з несприятливим прогнозом пацієнта і вимагає відповідної корекції лікувальної тактики.

УДК 616.12-005.4-008.4-082.2-085.22–089:(083):(4)«2023»

У статті представлено сучасні підходи до логістики догоспітальної допомоги в пацієнтів із гострим коронарним синдромом із визначенням індивідуальних шляхів до інвазивного лікування. Вказано на важливість негайної оцінки ризику пацієнтів, які звернулись із приводу гострого болю в грудях, та їх сортування згідно з результатами електрокардіограми. Викладено основи гострої фармакотерапії. Підкреслено важливість вчасної реваскуляризації міокарда, визначено пріоритети черезшкірних коронарних втручань і фібринолітичної терапії, а також критерії негайної та ранньої фармакоінвазивної стратегії в пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI). Розкрито основи інвазивної стратегії в пацієнтів із гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST (NSTE-ACS).

Ключові слова: гострий коронарний синдром, стратифікація ризику, догоспітальна логістика, реваскуляризація міокарда, черезшкірні коронарні втручання, фібринолітична терапія, фармакоінвазивна стратегія.

Smoking remains one of the most aggressive risk factors for cardiovascular disease (CVD), as smokers have been shown to have twice the risk of cardiovascular (CVD) mortality than non-smokers. Accordingly, quitting smoking in people even in the elderly is useful. Data from a metaanalysis showed that the increased CV risk in patients who got rid of this habit decreased over time. Another study found a directly proportional relationship between smoking and CVD: the more cigarettes smoked and the longer the history of smoking, the higher the risk of myocardial infarction (MI).

The authors of a meta-analysis of 12 cohort studies suggested that smoking cessation is closely related to a reduction in overall mortality. It was found that in patients who did not give up smoking after an MI, mortality increased significantly and amounted to 20%. The scientific results of another retrospective American study Partners YOUNGMI Registry showed that smoking cessation in young patients (< 50 years old) who underwent MI was reliably walking, therapeutic gymnastics (ThG), laser therapy for the associated with a decrease in total mortality and mortality from CV diseases by approximately 70-80%. And this, in turn, confisms the critical importance of smoking cessation in young patients after MI. Another convincing result was obtained in a 15-year follow-up of patients who underwent coronary bypass surgery. A study found that patients who smoked within 1 year after surgery had a risk of subsequent MI and reoperation more than twice as high as patients who quit smoking after surgery. Patients who continued to smoke 5 years after surgery had an even higher risk of MI and reoperation compared with patients who quit smoking after surgery and patients who had never smoked. It was also found that the risk of MI was similar among non-smokers and those who managed to quit smoking after surgery. In a meta-analysis of 20 studies, it was found that the effect of smoking cessation was prognostically more favorable than lowering cholesterol, in which the latter sometimes the greatest attention is focused.

Despite the fact that smoking necessity cessation in the process of cardiorehabilitation (CR) has been proven, little is known among the participants of CR about the factors associated with the patients’ refusal to quit smoking. That is why researchers have begun to study predictors of smoking cessation in order to improve and increase the effectiveness of cardiorehabilitation programs. The results of many studies have established variables that influence the process of quitting smoking, namely: the degree of tobacco dependence (number of cigarettes smoked per day, smoking history), number of previous attempts to quit smoking, gender, age, marital status and level of depression. However, the obtained scientific results of such studies are contradictory and require additional study to accurately determine the factors that are associated with the successful cessation of smoking by smoking patients after an acute coronary event at the stage of active completion of CR programs.

AIM

To establish socio-psychological and clinical predictors of smoking cessation at the stage of health-resort rehabilitation in patients who have recently suffered an acute coronary event.

MATERIALS AND METHODS

68 patients aged 42-68 years (average age 56.70±6.1 years) who underwent a cardiorehabilitation program in the rehabilitation department after heart diseases of the „Morshinkurort” health-resort complex after a recent heart attack (no more than 28 days ago) were examined. Depending on the smoking habit, all patients were divided into two groups. T he first (I) group included smoking patients who gave up smoking during the CR process (n=38, average age 57.10±6.73 years), the second (II) group – smokers who continued to smoke during the health-resort treatment (n=30, average age 56.58±5.74 years). The measures of the rehabilitation program were carried out according to the recommendations of the ESC working group on cardiorehabilitation and physical training. The CR program included dosed therapeutic walking, therapeutic gymnastics (ThG), laser therapy for the cubital vein, and optimal medical therapy (OMT). In order to quit smoking, all smoking patients were given individual counseling using the “5As” strategy, unmotivated smokers - the “5R” strategy in accordance with Order 746 dated 09/26/2012 “On the approval of Methodological recommendations for medical workers of health care institutions on providing medical and preventive care for persons who want to get rid of tobacco addiction”. The length of stay of all cardiac rehabilitation patients in the rehabilitation department was 24 days.

All CR participants were interviewed using the Fagerstman test to assess the degree of nicotine addiction. The smoking index (SI) was calculated according to the formula: (SI)=Ch*C/20, where Ch is the number of cigarettes smoked (per day), C is the smoking experience (years). All patients were also subjected to anthropometric measurements of body weight (m) using medical scales and height (h) to calculate BMI according to the formula: BMI = m/h2, where m is body weight (kg), h is height (m). The level of depression and anxiety was assessed using the HADS scale (The Hospital Anxiety and Depression Scale). All rehabilitation patients underwent biochemical blood analysis, echocardiography and physical stress tests at the start of the cardiorehabilitation process.

We also used the primary data of rehabilitation patients to conduct the study: age, sex, presence of concomitant diseases, cardiovascular risk and marital status. In the course of the study, all of the above indicators were used to synthesize a mathematical model for predicting the outcome of smoking cessation in patients with ACS using the binary logistic regression method. The conducted analysis made it possible to establish the factors affecting the outcome of smoking cessation and to calculate the probability of this event depending on the values of independent predictors.

RESULTS

During our calculations of binary logistic regression using the Wald exclusion method, 5 key parameters were determined that were statistically significant in terms of the influence on the process of smoking cessation in rehabilitation patients. T he coefficients of the selected binary logistic regression model are presented in the Table 1.

The logistic regression model we created was statistically significant (G = 54.036 at p (χ2) < 0.00000) and the obtained Hosmer-Lemeshov (HL) value, which was 9.264 at a significance level of p>0.05 (p = 0.320), indicated about the high consistency of our model. In the logistic model we created, the influence of indicators (SI, HADS-T, BMI, marital status and the presence of concomitant diseases) on smoking cessation was 58.79% (Table 2).