УДК: 612.015.1:612.112.9:616.69-008.6-008.87]-92

Мельник Оксана Володимирівна. Особливості вільнорадикальних, імунних, Ca2+ -та NO- залежних регуляторних систем клітин та їх взаємозв'язок із мікробіомом за умов розвитку чоловічої неплідності та супутньої аутоімунної патології :  дис. ... д-ра мед. наук : [спец.] 03.00.04, 22 / О. В. Мельник. - Тернопіль, 2024. - 410 с. - Бібліогр.: с. 306-385 (627 назв).

Ретроспективний аналіз 220 пацієнтів з ЦД2 у стадії декомпенсації показав, що загалом зміни печінки виявлені у 92,56%, а зміни ЖМ – у 73,45%, тоді як інтактний стан цих органів визначався істотно рідше (7,44% та 26,55%, обидва р<0,05). Провідними змінами печінки були посилення ехогенності (92,56%) та гепатомегалія ≥170 мм (44,89%), рідко діагностувались вірусні гепатити (1,58%) та гемангіома (0,46%). Рівень трансаміназ за умов ЦД2 та ГБУ був істотно вищим (АСТ 37,93 од. та АЛТ 43,11 од.), ніж за умов ізольованого ЦД2 чи тільки порушення толерантності до глюкози (20,06 од. та 21,29 од. 25,13 од. та 25,13 од., усі р<0,05). Активність АЛТ прямо корелювала з тривалістю анамнезу ЦД (r = 0,38), величина індексу де Рітіса – обернено з НbA1c (r = -0,42) та постпрандіальною глікемією (r = -0,49); усі р < 0,05. Жовчний міхур був оперативно видалений у 3,42%, у решти діагностовані біліарний сладж (34,51%), ущільнення стінки ЖМ (30,97%), холелітіаз (28,39%), деформації тіла та шийки ЖМ (16,81%), потовщення стінки ЖМ (10,62%), хронічний холецистит (3,54%), поліпоз ЖМ (0,88%).
2. Серед пацієнтів з ЦД2 наявність супутніх ГБУ призвела до істотного зростання значень ТГ (3,13 та 2,08 ммоль/л), відношення ТГ/ХС-ЛПВЩ (2,50 проти 1,68) та ТГГІ (16,72 та 7,72) та у 2,2 рази частішого зростання ХС-ЛПнеВЩ (68,75% та 30,77%); усі р<0,05. За умов коморбідності погіршення ліпідного метаболізму істотно корелювало з чоловічою статтю, абдомінальним ожирінням з збільшеною продукцією резистину, погіршенням вуглеводного метаболізму з глікемією натще, активацією системного запалення із зменшенням ІЛ2 та посиленням ендогенної інтоксикації (усі р<0,05). Зростання ТГГІ було прямо пропорційним абдомінальному ожирінню зі збільшенням ЗХС, НЕЖК, ХС-ЛПнеВЩ та глюкози натще, КА, індексу Castelli-1 та відношенню ТГ/ХС-
ЛПВЩ.

3. Формула цитокінового дисбалансу для пацієнтів з ЦД2 та ГБУ: лептин(+3); резистин(0); селектин(-1); ІЛ2(+1); ІЛ6(0); ТНФа(+1). Супутні ГБУ у пацієнтів з ЦД2 призвели до істотно вищого вмісту лептину (26,09 та 15,45 нг/мл) та у 2,23 рази частішою лептинорезистентністю за відношенням Л/ТГ (95,65% та 42,86 %), обидва р<0,05. Пацієнти з підвищеним лептином відрізнялись істотно більшими ІМТ (35,29 та 30,42кг/м2) та відношеннями Л/ТГ (15,65 та5,95), Л/ІМТ (1,00 та 0,36), Л/Р (16,44 та 5,66; усі р<0,05). Хворі на ЦД2 та ГБУ з підвищеним ТНФа відрізнялись за кількістю ЛПВЩ, (1,34 та 1,12 ммоль/л); з підвищеним вмістом ІЛ2 - за меншою тривалістю анамнезу ІХС (0,78 та 2,46 рр.) та вищими ТНФа (8,94 та 5,63 пг/мл) та АСТ (46,46 та 31,84 од), нижчими НbA1c (8,64% та 10,44%) та креатиніном (81,37 та 94,56 мкмоль/л); усі р<0,05. Цитокіни корелювали між собою, з тривалістю ЦД2 і АГ, з метаболічними показниками. Максимальна активність трансаміназ спостерігалась за умов високого вмісту ІЛ2 (>6,50 пг/мл), мінімальний індекс де Рітіса був за умов високих значень лептину (>15,00 нг/мл) та низьких вмістів селектину (≤233,00 нг/мл) і ТНФа (≤7,1 пг/мл); усі р<0,05.
4. Наявність супутніх ГБУ у пацієнтів з ЦД2 призвела до збільшення загальної бактерійної маси у 200 разів із збільшенням відсоткового вмісту Bacteroidetes на 10%; відношення Вacteroides fragilis group/Faecalibacterium prausnitzii перевищувало норму у 30 разів. З облігатних бактерій норму перевищували вміст Escherichia coli, Bacteroides fragilis group та Faecalibacterium prausnitzii. Також супутні ГБУ супроводжувались появою відсутніх у нормі Сlostridium difficile, Shigella spp., Salmonella spp. та Candida spp. та підвищенням кількості Klebsiella spp.
та Proteus spp. За кореляційним аналізом, у пацієнтів з ЦД2 та ГБУ за умов збільшення маси тіла та погіршення контролю за перебігом ЦД2 зростав відносний вміст ДНК інших груп ентеротипу (крім Firmicuts, Bacteroidetes та
Actinobacteria); а збільшення ендогенної інтоксикації, погіршення ліпідного метаболізму та артеріальна гіпертензія супроводжувались зростанням Bacteroides fragilis group та їх відношення до Faecalibacterium prausnitzii.
5. Постійне та обов’язкове ведення скеровано на нормалізацію маси тіла чи хоча би зменшення ІМТ. Модифіковане індивідуалізоване медикаментозне лікування поєднаного перебігу ЦД2 та ГБУ включає постійний суворий глікемічний контроль з обережністю для агоністів рецептора глюкагон-подібного пептиду-1 у випадках біліарного сладжу і холелітіазу; постійну корекцію ліпідного дисметаболізму, курсове застосування пробіотику та пребіотику.

Практичні рекомендації

1. Усім пацієнтам з ЦД2 слід прицільно визначати стан печінки та жовчного міхура (сонографія, трансаміназ, індекс де Рітіса, лужна фосфатаза) та врахування виявлених змін під час формування комплексу медикаментозного лікування.
2. Тригліцеридоглюкозний індекс є чітким прости інформативним критерієм як метаболічного стану, так і гепатобіліарних уражень.
3. Першочерговим заходом ведення пацієнтів з ЦД2 та ГБУ є зменшення маси тіла, оскільки це може призвести до зменшення вмісту лептину, який є медіатором запалення та метаболічних порушень і може зумовлювати недостатню ефективність терапії ЦД2.
4. Запропоновано модифіковане індивідуалізоване медикаментозне лікування поєднаного перебігу ЦД2 та ГБУ, що включає постійний суворий глікемічний контроль з обережністю для агоністів рецептора глюкагон-подібного пептиду-1 у випадках біліарного сладжу і холелітіазу; постійну корекцію ліпідного дисметаболізму та курсове застосування пробіотика чи пребіотика.
5. Пацієнтам з ЦД2 та ГБУ доцільно визначати стан мікробіоти кишок для обгрунтування вибору пробіотика.
6. Пацієнтам з ЦД2 та ГБУ крім параметрів вуглеводного метаболізму, слід контролювати ліпідний профіль та печінкові проби в динаміці.

UDC 547-327:547.821:54.057

The aim. The combination in one molecule of pharmacophore fragments of thieno[2,3-d]pyrimidine-4-carboxylic acids with the fragments of 2-or 4-aminopyrimidine by peptide coupling promoted acylation in order to develop the new drug-like molecules with antimicrobial activity. Materials and methods. The molecular docking studies were performed with the AutoDock Vina and AutoDock-Tools 1.5.6 programs; TrmD Pseudomonas aeruginosa PDB ID – 5ZHN was used as the protein target. Synthetic methods of peptide coupling were used. 1H and 13C NMR spectra were recorded with a Varian-400 spectrometer at 400 MHz and Bruker Avance DRX 500 device at 500 MHz and 125 MHz in DMSO-d6 as a solvent, using TMS as the internal standard. LC-MS analysis of the compounds was carried out with Agilent 1100 HPLC з with at-mospheric pressure chemical ionization (APCI). The studied derivates were tested in vitro for their antibacterial and anti-fungal activities using agar diffusion and serial dilutions resazurin-based microdilution assays (RBMA). Results and discussion. By the combination of the pharmacophore fragments of thieno[2,3-d]pyrimidine-4-carboxylic acids with the fragments of 2-of 4-aminopyrimidine, the combinatorial library of amides was constructed. For this library of compounds, the potential of antimicrobial activity was revealed using docking studies to the TrmD enzyme isolated from P. aeruginosa. The peptide coupling promoted by 1,1’-carbonyldiimidazole was found to be effective for the synthesis of pyridyl amides of thieno[2,3-d]pyrimidine-4-carboxylic acids, and it allowed to combine these phar-macophores in one molecule. The results of antimicrobial activity study revealed the broad spectrum of antimicrobial activity for N-(pyridin-4-yl)-5,6,7,8-tetrahydro[1]benzothieno[2,3-d]pyrimidine-4-carboxamide (2g), while 5,6-di-methyl-N-(6-methylpyridin-2-yl)thieno[2,3-d]pyrimidine-4-carboxamide (2c) showed the best MIC value against the reference strain of Pseudomonas aeruginosa ATCC 10145. N-(6-Methylpyridin-2-yl)-5,6,7,8-tetrahydro[1]benzothien-o[2,3-d]pyrimidine-4-carboxamide (2h) was also found to be active against Pseudomonas aeruginosa. Conclusions. An effective method for the synthesis of pyridyl amides of thieno[2,3-d]pyrimidine-4-carboxylic acid has been developed. The amides molecular docking method showed their ability to inhibit TrmD enzyme isolated from P. aeruginosa; the further in vitro studies of the compounds showed the rationality of the further studies of the derivatives with 2-ami-no-6-methylpyridine in amide substituent because this fragment favoured the selectivity against Pseudomonas aeruginosa. © The Author(s) 2023.

Author keywords

amides; antimicrobials; coupling; docking study; thieno[2, 3-d]pyrimidine

The analysis presented in this article is a continuation of a broader qualitative study examining the composition of the chloroform fraction of Caltha palustris. The study discovered 29 compounds, and 26 of them have been identified:paraffinic hydrocarbons, esters, fatty aldehydes, morphine derivatives, thiazole derivatives, benzodiazepines, naphthalene, and a small amount of terpene. It was figured out that the investigated lipophilic extract has an antioxidant impact. For the investigation, there were used such assays as the DPPH radical and the ABTS radical cation assays. Moreover the investigated lipophilic extract has an antimicrobial activity both in terms of gram-positive (Staphylococcus aureus (ATCC 25923 (F-49)), Bacillus cereus 34 (non-MDR), Enterococcus faecalis 26(MDR) and gram-negative, (Raoultella terrigena (ATCC 33257), Escherichia coli (ATCC 25922), Escherichia coli 168) microorganisms and yeast Candida spp. In addition, the significant content of biologically active substances in the lipophilic volatile fraction of Caltha palustris indicates the prospects for further study. © 2023, Research Journal of Pharmacy and Technology. All rights reserved.

Author keywords

Antimicrobial activity; Antioxidant effect; Caltha palustris; Gas chromatography; Lipophilic extract; Сhloroform fraction

UDC 615.322:615.451.1

Actuality. The widespread use of herbal drugs with anti-inflammatory and nephroprotective properties stimulates the search for new active biological substances. Of particular interest are plants from the Ranunculaceae family, especially Anemone nemorosa, which contains a range of potentially bioactive components such as anemonin, protoanemonin, and others. Understanding the acute toxicity, anti-inflammatory, and hypoazotemic activity of Anemone nemorosa extracts opens possibilities for the development of new therapeutic agents based on this plant. Materials and methods. Ethanol extracts were obtained from the aerial parts of Anemone nemorosa harvested during the flowering period. The study included the examination of oral acute toxicity conducted on Wistar rats over 14 days, anti-inflammatory activity using the carrageenan-induced paw edema method in Wistar rats, and hypoazotemic activity on models of healthy and acute renal failure in Wistar rats. Results. The extracts showed no acute toxicity at the administered dose. It was established that the oral administration of the extracts is non-toxic up to a dose of 200 mg/kg body weight. The anti-inflammatory tests did not reveal significant therapeutic effects. However, the hypoazotemic tests demonstrated a reduction in blood urea and creatinine levels, and an increase in these indicators in urine, especially under conditions of acute renal failure, indicating a strong diuretic effect of the extracts. Conclusions. The Anemone nemorosa extracts exhibited strong hypoazotemic and diuretic activity, which may be beneficial for the treatment of kidney diseases. The absence of anti-inflammatory activity requires further analysis and possible modification of extraction methods. The study results support the potential use of this plant in developing new nephroprotective phytopreparations. © O. Khropot, Yu. Konechnyi, G. Lavryk, I. Tymchuk, O. Pinyazhko, V. Lubenets, R. Konechna.

Author keywords

Acute toxicity; Anemone nemorosa; Anti-inflammatory activity; Extracts; Hypoazotemic activity; Ranunculacea

УДК 579.262 : (547.789 + 615.276.1)] - 092. 9

 Руминська Тетяна Миколаївна. Протизапальні й протимікробні властивості похідного 4-тіазолідинону та нестироїдного протизапального препарату та їхній вплив на мікроекологічний та біохімічний статус лабораторних тварин :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 091, 09 /  Т. М. Руминська. - Львів, 2024. - 214 с. - Бібліогр.: с. 160-200 (290 назв).

Протизапальні й протимікробні властивості похідного 4- тіазолідинону та
нестероїдного протизапального препарату та їхній вплив на мікроекологічний та біохімічний статус
лабораторних тварин. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття
ступеня доктора філософії за спеціальністю 091 Біологія (09-Біологія). — Інститут біології тварин НААН,
Львів, 2024. У представленій дисертаційній роботі вперше досліджувалась новосинтезована похідна
4-тіазолідинону (5Z)-5-[(1,3-Дифенілпіразол-4-іл) метилен]тіазолідин-2,4-діон — сполука Les-6490.
Досліджено її токсичні, протизапальні та антимікробні властивості, а також проведено порівняльне
дослідження впливу сполуки Les-6490 та протизапального препарату — німесуліду на альтерацію
кишкового мікробіому та окремих представників кишкової мікробіоти. Вивчення антибактеріальної та
протигрибкової дії сполук проводилось методом дифузії в агар та методом серійних розведень in
vitro. Експерименти in vivo виконували на лабораторних щурах, які були розділені на наступні групи:
контрольна група; група з місцевим запальним процесом у тканинах стопи, індукованим ад’ювантом
Фрейнда; групи здорових тварин та тварин із запаленням, у яких досліджували дію сполуки Les-6490
та німесуліду. У роботі застосовано мікробіологічні, гематологічні та біохімічні методи. Проведено
аналіз складу бактеріальних геномів кишкового каналу щурів за допомогою секвенування 16s рРНК з
наступним генеруванням операційних таксономічних одиниць та ідентифікацією одержаних таксонів
різних рівнів — від Filum (тип) до Species (вид). Отримані результати свідчать про те, що досліджувана
речовина може бути віднесена до малотоксичних препаратів, ЛД50 сполуки для мишей становить
910,0 ±57,0 мг/кг (4 клас токсичності), і є придатною для використання у біологічних експериментах. 3
Встановлено, що сполука Les-6490 проявила протизапальні властивості, затримуючи розвиток
клінічних і біометричних проявів запального процесу у стопі та зменшуючи нейтрофільний
лейкоцитоз. При цьому спостерігалися ефекти, що перевищували протизапальний вплив препарату
порівняння - німесуліду. У ході експерименту не виявлено впливу сполуки Les-6490 на основні
біохімічні показники крові та рівень трансаміназ, що свідчить про відсутність токсичного впливу на
функцію печінки в умовах проведення досліджень. Встановлено, що при запальному процесі на тлі
введення досліджуваної сполуки Les-6490 у щурів не виявляються зміни вмісту загального протеїну,
концентрації сечовини та креатиніну порівняно з контролем, проте спостерігається зниження вмісту
альбуміну. Поза тим препарат порівняння (німесулід) викликав зниження кількісного рівня загального
протеїну, альбуміну та сечовини. При дослідженні рівня холестеролу та тригліцеридів виявлено
зниження вмісту показників ліпідного обміну у всіх групах тварин у порівнянні з контролем. Особливо
виражене зниження цих показників зафіксовано в крові тварин дослідних груп, що одержували
сполуку Les-6490 на тлі індукованого запалення. Експериментально підтверджено також зниження
кількості неорганічних фосфатів та кальцій-іонів на тлі запального процесу. Встановлено коригуючий
вплив досліджуваних речовин на показники порушень мінерального обміну, проте більш виражений
ефект спостерігався при дії на тварин сполуки Les-6490. За результатами скринінга 22 похідних 4-
тіазолідинонів, встановлено, що сполука Les- 6490 проявила найбільш виражені антимікробні
властивості. Для вивчення антимікробноїдії в якості тест-мікроорганізмів використано музейні штами
та клінічні ізоляти грамнегативних бактерій родини Enterobacteriaceae: Proteus vulgaris No152,
Pseudomonas aeruginosa ATCC 10145, Klebsiella pneumoniae 189, Raoultella terrigena ATCC 33257, а
також представник родини Vibrionaceae, роду Aeromonas — Aeromonas hydrophila N196. 4 Вивчено
дію сполуки Les-6490 на грампозитивні мікроорганізми — Streptococcus agalactiae ATCC 13813,
Staphylococcus еpidermidis ATCC 12228, Staphylococcus aureus ATCC 25923 (резистентний до
пеніцилінів), Staphylococcus aureus N23, Lactobacillus fermentum (пробіотичний штам). Протигрибкові
ж властивості сполуки Les-6490 досліджено на штамах одноклітинних грибів Candida albicans ATCC
885-653, Candida albicans N67, Saccharomyces cerevisiae N62. Виявлено помірну та вибіркову
антимікробну дію сполуки Les-6490 на стафілококи, при цьому не спостерігалось впливу на
лактобактерії та γ- протеобактерії. Протигрибкова дія проявлялась на рівні мінімальної інгібуючої
концентрації контрольного препарату — клотримазолу, а саме до Saccharomyces cerevisiae N62. При дослідженні впливу сполуки Les-6490 на біоплівкові форми клінічних штамів S. aureus subsp. та L.
fermentum статистично значущих змін оптичної щільності не помічено. Проведене бактеріологічне
дослідження показало зміни стану мікробіому кишкового біотопу щурів під впливом досліджуваних
речовин. Виявлено зниження кількості протеобактерій та лактобактерій при використанні німесуліду, а також збільшення кількості Bifidobacterium при використанні сполуки Les-6490, що вказує на
потенційну здатність Les-6490 відновлювати баланс кишкової мікробіоти. При аналізі метагеномних
даних кишкового каналу щурів, в групі тварин, котра отримувала сполуку Les-6490, виявлено високий вміст бактерій роду Helicobacter. Важливо зазначити, що в групах, які також отримували сполуку Les-
6490, не виявлено прокаріотів роду Treponema. Це може свідчити про протитрепонемну дію цієї сполуки. Слід також зауважити, що сполука суттєво вплинула на підвищення рівня протизапальних мікроорганізмів, таких як Blautia, Faecalibacterium prausnitzii, Succivibrionaceae та Coriobacteriales. 5 За генотипом у дослідженні ідентифіковано окремі види — F.prausnitzii, L. johnsonii, L. reuteri. Вказані таксони населяють кишковий канал людини й тварин, проявляють протизапальну дію, продукують такі важливі метаболіти як коротколанцюгові жирні кислоти (бутират), а також їх використовують як пробіотичні препарати. Метагеномним аналізом із застосуванням статистичних методів мікробіологічної екогеноміки — визначення кривої біорізноманіття, індексів оцінки охоплення на основі чисельності (АСЕ– Abundance-based coverage estimators), графіків «цілого дерева» — встановлено зростання альфарізноманіття більш за дії сполуки Les-6490, ніж при застосуванні
препарату порівняння німесуліду. Виявлено наростання бета-різноманіття мікробіомів у групах тварин, що одержували сполуку Les-6490 на основі методів аналізу головних компонентів з кластерним перетворенням, несиметричного багатовимірного шкалювання, процедури перестановки з кількома відповідями. На основі результатів досліджень із застосуванням t-тестового аналізу таксонів різних рівнів, а також методів метагеноміки, виявлено статистично значущу різницю