УДК 001 (063) 

Вступ. Фopмування та збереження здopoв’я на всіх етапах poзвитку людини є стpатегічним завданням будь-якої держави. Одним із загальнопpийнятих паpаметpів здopoв’я сьoгoдні є індекс маси тіла (ІМТ) – загальнопpийнятий показник, який відобpажає pівень здoрoв'я. Однак, він є недoтатньo інфopмативним, так як при oдній і тій же масі тіла можуть істoтно відрізнятися йoгo складoві компoненти. При нормальній величині ІМТ кількісні характеpистики пoказників складу тіла у oднoгo пацієнта можуть бути в межах норми, а в іншoгo – відхилені від належних значень. З цих позицій цілком oчевидно, що виміpювання ваги, зpoсту і рoзpахунок індексу виявляється недoстатнім, оскільки він не відoбpажає склад маси тіла. Найбільш доступним та високоінформативним методом визначення і моніторингу складу тіла людини, є метод біоелектричного імпедансного аналізу (БІА), який заснований на здатності живих тканин проводити електричні імпульси. Електричний і біологічний сенс цього аналізу полягає у вимірюванні опору (імпедансу) різних тканин організму у відповідь на вплив змінним струмом малої сили і низької частоти, що пропускається через тіло. Вимірювання імпедансу виконується за тетраполярною методикою, відповідно до якої одна пара електродів служить для пропускання зондуючого струму, а інша пара –  для реєстрації напруги (різниці потенціалів). Перелік параметрів складу тіла, оцінюваних методом БІА включає абсолютні та відносні показники. Відповідно, аналіз параметрів проводиться в абсолютних (л, кг) і відносних величинах  (% від належних величин та % від маси тіла і безжирової маси). 

УДК 613.4(043.3)+61:796(043.2) 

В умовах сьогодення, які диктує війна з РФ, соціально- економічний тягар обмежень життєдіяльності внаслідок мінно- вибухових, вогнепальних поранень та пошкоджень, набуває більшої важливості, зважаючи на збільшення кількості осіб з обмеженнями життєдіяльності, як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення. Виживання після серйозних захворювань і травм залишає зростаючу кількість людей зі складними проблемами функціонального дефіциту. Травматичні пошкодження периферичних нервів можуть призвести до значної інвалідності та серйозно вплинути на життя пацієнта  

УДК: 378.147.091.33-048.63:61(063) 

Розвиток сучасних технологій і дбайливе ставлення до безпеки пацієнтів та медичного персоналу призвели до надмірної розумної цікавості щодо розвитку використання медичної освіти на засадах моделювання. Моделювання клінічних сценаріїв із метою здобуття знань і компетентностей не є новою концепцією в структурі медичної освіти та підготовки персоналу як у сьому світі, так і в Україні. Докази, які свідчать про важливу роль використання симуляційних методів навчання дедалі більше зростають, що підтверджується неабияким збільшенням досліджень, які демонструють, як задоволеність здобувачів освіти перебігом навчання, так і покращенням у них самооцінки та впевненості, а також вдосконаленням професійних умінь і знань. Однак, існує і протилежна думка, яка заперечує взаємозв’язок навчання методом медичної симуляції з об’єктивним покращенням результатів лікування пацієнтів. 

УДК 616.832-002-031.13-036

Резюме. Актуальність. Хвороби спектра оптикомієліт-асоційованих розладів (NMOSD) упродовж багатьох років маскувалися під іншими діагнозами. Сучасні діагностичні критерії розширюють можливості
встановлення діагнозу, проте потребують апробації в умовах реальної клінічної практики. Мета: через розбір
клінічного випадку та літературний пошук проаналізувати алгоритм встановлення діагнозу оптикомієліту
на основі нової клінічної настанови «Діагностика та лікування спектру оптикомієліт-асоційованих розладів», розробленої в 2023 році в Україні, виділити маркерні ознаки, що виключають альтернативні діагнози,
провести аналіз ефективності лікування пацієнта у динаміці. Матеріали та методи. Використали бібліосемантичний метод, методи системного та порівняльного аналізу. Подали результати власного клінічного досвіду, провели динамічний аналіз клінічного випадку хворого з оптикомієлітом. Результати. За останні 6 років у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» були проліковані у неврологічному відділенні 23 хворі з діагнозом оптикомієліту. У 2018 році лише 1 пацієнт, 2019 — 5 хворих, 2020 — 3 хворі, 2021 — 6 осіб, 2022 — 8 пацієнтів. Розглянули клінічний випадок пацієнта 52 років, який звернувся по медичну допомогу на кафедру неврології ЛНМУ ім. Данила Галицького у 2023 році. Проаналізували шлях пацієнта з 2019 року з динамікою на МРТ до встановлення діагнозу оптикомієліту з врахуванням актуальних діагностичних критеріїв, у яких оптикомієліт було включено у склад єдиного терміна «NMOSD». Наявність навіть 1 із 6 основних клінічних проявів у поєднанні з наявністю AQP4-IgG дає підстави для встановлення діагнозу NMOSD. Провели диференційну діагностику з іншими патологіями, на основі цього виділено маркерні ознаки, що виключають розсіяний склероз, гострий розсіяний енцефаломієліт, інфекційні мієліти. Розглянуто діагностичні аспекти NMOSD та можливості лікування. Проведено аналіз ефективності лікування пацієнта в динаміці. Висновки. Нова українська клінічна настанова щодо оптикомієліт-асоційованих розладів, яка базується на міжнародних консенсусних діагностичних критеріях, поліпшує стандартизацію підходу до пацієнтів з NMOSD і може ефективно використовуватися в умовах реальної клінічної практики. У розглянутому нами клінічному випадку пацієнта, в якого наявний мієліт без невриту зорового нерва, саме наявність AQP4-IgG та ретельна дифдіагностика з іншими патологіями відіграє ключову роль у встановленні діагнозу.
Ключові слова: оптикомієліт-асоційовані розлади; оптикомієліт; диференційна діагностика; клінічний
випадок; аквапорин-4; МРТ