UDC 616.24-056.52-056.83]-018-092.9 

The influence of obesity (with and without passive smoking) on the formation of pathomorphological changes in the lungs was studied in 4 groups of sexually mature male rats: the control group (CL), the group with isolated alimentary obesity (O), the group exposed to isolated exposure to tobacco smoke (S), the group with combined dietary obesity and exposure to tobacco smoke (OS) after 4 months of the experiment. The morphological changes found in the CL group were insignificant. In group S, the presence of changes characteristic of chronic bronchitis and focal emphysema was established. Pathomorphological changes typical for the chronic obstructive pulmonary disease were found in group O: chronic bronchitis, initial manifestations of
bronchiectasis formation, pulmonary emphysema, focal pneumosclerosis, and initial manifestations of pulmonary hypertension.
In the OS group, the changes were not qualitatively different from those in the O group. It was found that the changes characteristic of chronic obstructive pulmonary disease developed in rats with simulated obesity, regardless of whether the smoking model was used

UDC 616.831-005.1 : 616.5-003.42-036-092-018. 001.36 

Pathomorphological research changes in brain tissue in the perihematomal zone of 28 autopsies of patients with hemorrhagic stroke was examinated. It has been established that the combination of acute and chronic lesions of the vascular wall is the cause of premature death in stage I. Coagulation necrosis is a common variant of neuronal death. Hemistocytic astrocytes is significantly predominate in stages II and III. The intensity of regeneration is less pronounced and significantly increases among patients who died after 7 days after the disease. The demarcation inflammation zone in most researches reveals itself in period of early and late subacute hematoma, with the gliomesodermal capsule that forms over time.

УДК 616.65-006.6-091.8-079.4

Атипова залозиста гіперплазія (АЗГ) або аденоз передміхурової залози (АПЗ) – це псевдонеопластичний процес, який за своїми тканинно-архітектурними та цитологічними морфологічними особливостями може нагадувати аденокарциному простати. У сучасній фаховій літературі описується ціла низка клініко-морфологічних ознак, які зустрічаються як при АЗГ, так і при карциномах передміхурової залози. Це, по-перше, частота виникнення АЗГ, яка як і частота розвитку простатичних аденокарцином, наростає з віком пацієнтів. По-друге, аденоз – це, подібно до карцином передміхурової залози, мультифокальний процес. По-третє, частота виникнення АЗГ наростає у випадках паралельного розвитку неопластичного процесу, та, навпаки, – аденокарциноми простати частіше діагностуються у випадках аденозу. По-четверте, існують морфологічні особливості, властиві як для АЗГ, так і для злоякісних епітеліальних пухлин простати. Мета роботи – вивчення, аналіз та можливості застосування у практиці диференційно діагностичних критеріїв АЗГ та дрібноацинарних карцином передміхурової залози. Методи. У запропонованому для розгляду клінічному випадку в ході попереднього рутинного гістологічного дослідження біоптатів передміхурової залози 74-річного чоловіка було діагностовано аденоз. 
Результати та підсумки. Однак у результаті подальшого дослідження, а також з урахуванням даних імуногістохімічних реакцій, було верифіковано аденогенну карциному передміхурової залози.

УДК 616.34-009.1:616-056.52]-036-08

В останні роки особлива увага зосереджується на вивченні ролі надлишкової маси тіла та ожиріння у виникненні та розвитку функціональних порушень травного тракту, зокрема і патології кишечнику. Значна поширеність синдрому подразненого кишечнику, а також надлишкової маси тіла та ожиріння доводять актуальність пошуків вирішення цієї проблеми.

Мета роботи – висвітлити актуальність проблеми поєднання синдрому подразненої кишки та ожиріння.

Матеріали та методи. Проаналізовані літературні повідомлення стосовно перебігу синдрому подразненої кишки у хворих з надлишковою масою тіла та ожирінням.

Результати і висновки. Наведені дані стосовно поширеності ожиріння та синдрому подразненої кишки у світі. Розглянуті можливі спільні ланки патогенезу такої комібінованої патології. Зокрема наведені дані стосовно можливої участі кишкового дисбіозу в розвиткові синдрому подразненої кишки у осіб з надлишковою масою тіла/ожирінням. Розглянуто питання впливу вмісту водорозчинних вітамінів у хворих з синдромом подразненої кишки та ожирінням. Представлені дані вказують, що ефективна діагностика і лікування синдрому подразненої кишки у хворих з ожирінням на сьогодні не визначені офіційними документами. Актуальним є і питання попередження розвитку функціональних змін кишки у осіб з надлишковою масою тіла/ожирінням.

Спосіб діагностики синдрому подразненої кишки, що включає обстеження пацієнта, взяття біологічного матеріалу для дослідження, згідно з корисною моделлю, за спектрофотометричним методом при довжині хвилі 660 нм визначають оптичну щільність проби слини пацієнта, взятої натще через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою, вимірюють у ній концентрацію неорганічного фосфору, і при концентрації неорганічного фосфору в слині пацієнта нижче 43,5 мкг/мл діагностують синдром подразненої кишки.