УДК 159.923;355.23;159

Стаття присвячена формуванню стресостійкості студентів медичних спеціальностей в умо-
вах війни. Проаналізовано рівень стресостійкості студентів. Проведено дослідження із застосуван-
ням опитування студентів медичних спеціальностей. Розроблений опитувальник дав змогу визначи-
ти, що більшість студентів переживають тривогу та страх. Визначено вплив психоемоційного стану 
під час війни на продуктивність навчання студентів. Виокремлено способи зниження відчуття три-
воги, напруженості, страху та окреслено шляхи розвитку стійкості реагування на стресові ситуації.
Метою дослідження є визначення психологічних умов формування стресостійкості студен-
тів. Об’єктом дослідження є стресостійкість студенів під час навчання в умовах воєнного стану. 
Предметом дослідження є особливості формування психологічної стійкості у студентів та засоби 
її формування. Досліджено фактори стресогенності та стресостійкості студентів-медиків в умовах 
війни. Представлено стрес у студентів в різних формах та проявах: зниження розумової активності 
та працездатності, постійна втома, апатія, слабка концентрація уваги. Молодь схильна до стресових 
ситуацій: часто відчуває тривожність, не завжди знаходять вихід з складних ситуацій. 
З метою збереження психічного здоров’я студентів нами запропоновано шляхи підвищення 
рівня стресостійкості. У дослідженні розкрито психологічну суть стресостійкості. На основі дослі-
дження охарактеризовано психічний стан студентів під час війни. Запропоновано цілісну програму 
підвищення рівня стресостійкості студентів під час навчання в період війни. Надано практичні ре-
комендації щодо формування стресостійкості студентів медичних спеціальностей в умовах війни.

УДК 159.9:159.96

Тема психокорекційних заходів щодо реабілітації воїнів в умовах війни є вкрай актуальною, 
зважаючи на тривалість збройних конфліктів і високий рівень психологічних травм серед військо-
вослужбовців. У ході війни воїни стикаються з великим фізичним та психічним навантаженням, що 
призводить до розвитку посттравматичних стресових розладів (ПТСР), депресій, тривожних розла-
дів та інших психічних порушень. Ефективні психокорекційні заходи спрямовані на зниження рівня 
стресу, відновлення емоційної рівноваги та адаптацію до мирного життя.
Основними  методами  психокорекційної  реабілітації  є  когнітивно-поведінкова  терапія, арттерапія,  групові  заняття  з  підтримкою,  тілесно-орієнтовані  методики  та  медитації.  Особлива увага приділяється роботі з травмуючими спогадами, зниженню рівня тривожності та агресії, а також навчанню технік саморегуляції. Такі заходи забезпечують воїнам психологічну стабільність, сприяють покращенню їхнього психоемоційного стану та підвищенню адаптаційних можливостей.
В роботі висвітлюються особливості проведення реабілітаційних програм у військових умовах, а також аналізуються успішні практики застосу-вання психокорекційних методів для воїнів,  які перебувають у зоні бойових дій або повертаються до мирного життя після участі у війні.
Ефективна реабілітація воїнів в умовах війни вимагає інтеграції різно-манітних психокорекційних методів і технік, які враховують індивідуальні потреби військовослужбовців. Успішна реалізація психокорекційних заходів не лише сприяє поліпшенню психоемоційного стану військових, але й має позитивний вплив на їхню соціальну інтеграцію та відновлення нормального життя після пережитих травм.

УДК 159.09.07

Дослідження присвячене вивченню проблем адаптації та реабілітації учасників бойових дій, 
які після повернення з війни стикаються з серйозними фізичними, психологічними та соціальними 
труднощами. Підвищення кількості військових конфліктів у сучасному світі, а особливо в Україні 
посилює актуальність теми, адже бойовий досвід часто залишає глибокі рани, що вимагають спе-
ціальної допомоги для повноцінного повернення до мирного життя. Учасники бойових дій нерідко 
мають різноманітні травми, зокрема посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), тривожні стани, 
депресію, фізичні ушкодження та інші складнощі, які впливають на їхню здатність інтегруватися у 
звичайне суспільство. Також, деякі психологічні наслідки війни присутні і у цивільних.
Метою даної роботи є аналіз існуючих програм реабілітації, які враховують фізичні, психо-
логічні та соціальні потреби ветеранів. Дослідження спрямоване на виявлення методик, що дозво-
ляють ефективно відновлювати загальний стан учасників конфліктів та сприяти їхній інтеграції в 
соціум. Основна увага приділяється комплексному підходу, що включає поєднання фізичних тре-
нувань, психотерапевтичних практик, арт-терапії, тренінгів для розвитку комунікативних навичок, 
а також роботи з самооцінкою. Важливо, щоб реабілітаційні програми сприяли не лише фізичному 
відновленню, а й забезпечували зниження рівня тривожності, поліпшення емоційного стану та під-
вищення самооцінки. 
Окремий акцент робиться на необхідності зменшення симптомів ПТСР, адже цей розлад є 
поширеним явищем серед військових. Реабілітаційні заходи, які охоплюють різні аспекти психіч-
ного здоров’я, дозволяють сформувати у ветеранів емоційну стійкість і знижують рівень агресії. 
Важливо також забезпечити соціальну інтеграцію, адже учасники, які проходять комплексну ре-
абілітацію, успішніше адаптуються до мирного життя, легше налагоджують соціальні зв’язки та 
повертаються до професійної діяльності. 

Uniformed personnel are highly exposed to occupational stress, which increases the risk of mental health problems. This study examined whether coping styles moderate the relationship between perceived stress and satisfaction with life among uniformed personnel treated for bodily distress disorder or post-traumatic stress disorder. Methods: A cross-sectional study was conducted with 183 participants (81% male, aged 30–66 years). Standardized questionnaires were administered: the Perceived Stress Scale (PSS-10), Satisfaction with Life Scale (SWLS), and Coping Inventory for Stressful Situations (CISS). Pearson correlations with 95% confidence intervals were computed, and moderation analyses were conducted using separate regression models for each coping style with bootstrap estimation (1000 samples). Gender differences were examined using t-tests with Cohen’s d. Results: Perceived stress was negatively correlated with life satisfaction (r = −0.43, 95% CI [−0.54, −0.29], moderate effect). Emotion-oriented coping correlated negatively with life satisfaction (r = −0.28, 95% CI [−0.42, −0.14]), while social diversion correlated positively (r = 0.21, 95% CI [0.07, 0.35]). Women reported higher stress (Cohen’s d = 0.60) and lower life satisfaction (Cohen’s d = −0.50) than men. Moderation analysis revealed that emotion-oriented coping significantly intensified the negative effect of stress on life satisfaction (B = −0.01, p = 0.019). Conclusions: Perceived stress strongly impairs life satisfaction in uniformed personnel, particularly among those relying on emotion-oriented coping. Targeted interventions, such as emotion regulation training, mindfulness, and cognitive restructuring, may enhance resilience and mitigate stress-related declines in well-being in this high-risk occupational group.

УДК: 618. 11‑006.2‑036‑07‑08‑053.6 

 Об’ємні утворення яєчників у дітей – досить рідкісне явище. Вони становлять менш як 2,0% випадків серед усіх пухлин у дівчаток віком до 16 років. Клінічна картина доброякісних новоутворень яєчників у дівчат-підлітків дуже варіабельна і може коливатися від безсимптомного перебігу до порушення менструального циклу, тазового болю, нудоти, блювоти, підвищення температури тіла тощо. Методи візуалізації відіграють важливу роль у діагностиці кіст яєчників. Методом діагностики першої лінії вважається ультрасонографія, яка дозволяє віддиференціювати кісти яєчників від інших патологічних станів та визначити тип кісти. Однак, якщо ультразвукова діагностика не дає можливості чітко верифікувати діагноз, тоді необхідно провести комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію. Лікування новоутворень яєчників у дітей та підлітків повинно ґрунтуватися на малоінвазивному органозберігаючому підході зі збереженням фертильності.

Клінічний випадок. У статті презентовано клінічний випадок 15‑річної дівчинки, у якої було виявлено кісту лівого яєчника гігантських розмірів, яка спричинила двобічний гідронефроз та надалі була успішно прооперована лапароскопічним доступом завдяки злагодженій роботі мультидисциплінарної команди. Пацієнтка поступила зі скаргами на збільшення маси тіла та швидкий ріст живота в об’ємі протягом останнього місяця. При проведенні ультразвукового обстеження було виявлено, що всю порожнину малого тазу та черевну порожнину виповнює двокамерний рідинний, тонкостінний утвір без пристінкових об’ємних включень, без ознак васкуляризації (ймовірно цистаденома лівого яєчника гігантських розмірів), який досягає мечоподібного відростка. Магнітно-резонансна томографія органів малого тазу та черевної порожнини підтвердила наявність у пацієнтки гігантського тазово-абдомінального локулярного кістозного утворення без ознак контрастного підсилення стінок та виявила двобічний гідронефроз. Під ендотрахеальним наркозом дівчинці було проведено лапароскопію з використанням 3D-технології. Під час операції було спунктовано капсулу кісти – аспіровано близько 6800 мл прозорої серозної рідини, після чого було виявлено перекрут ніжки кісти лівого яєчника. Проведено деторсію яєчника, лівобічну цистектомію з максимальним збереженням яєчникової тканини. Жодних інтраопераційних та післяопераційних ускладнень не було. До операції вага пацієнтки становила 41,1 кг, а обвід живота – 81 см, після операції маса тіла – 33,3 кг, а обвід живота – 68 см. Таким чином, після видалення гігантської кісти лівого яєчника, вага пацієнтки зменшилась на 8 кг, об’єм талії – на 13 см. На другу добу післяопераційного періоду пацієнтка у задовільному стані була виписана додому під спостереження педіатра та дитячого гінеколога. Результат гістологічного дослідження підтвердив клінічний діагноз: серозна цистаденома яєчника. Через один місяць після оперативного лікування пацієнтці було проведено УЗД нирок, ознак гідронефрозу не виявлено.

Висновки. Рання діагностика кіст яєчників у дівчат-підлітків дасть змогу обрати персоналізовану тактику ведення пацієнтки та запобігати виникненню серйозних гінекологічних та урологічних ускладнень. У діагностиці даної патології визначальну роль відіграє використання експертного ультразвукового обстеження. У випадку великих розмірів кісти та діагностичних сумнівів ультразвукову діагностику слід доповнити комп’ютерною або магнітно-резонансною томографією, а також визначенням онкомаркерів яєчника. Успішний результат у тактиці ведення дівчат-підлітків із кістами яєчників гігантських розмірів забезпечує злагоджена робота мультидисциплінарної команди із залученням дитячого гінеколога, уролога, спеціаліста ультразвукової діагностики та анестезіолога. У випадку необхідності проведення оперативного втручання у дівчат-підлітків з кістами яєчників великих розмірів за відсутності ознак малігнізації перевагу слід віддати лапароскопічному доступу, за можливості, з використанням 3D технології.

Ovarian masses in pediatric patients constitute a rare clinical entity, representing less than 2% of all tumors in females under 16 years of age. Benign ovarian neoplasms in adolescents may present with diverse clinical manifestations ranging from asymptomatic findings to menstrual disturbances, pelvic discomfort, nausea, vomiting, and febrile episodes. Ultrasonography serves as the primary diagnostic modality for differentiating ovarian cysts from other pelvic pathologies. In cases of diagnostic uncertainty, advanced imaging techniques including computed tomography or magnetic resonance imaging are indicated. The management of ovarian neoplasms in pediatric populations should emphasize minimally invasive, organ- preserving approaches with particular attention to fertility conservation.

Clinical case. We describe the case of a 15 -year-old female patient who presented with rapid abdominal enlargement and weight gain over a one-month period. Diagnostic evaluation revealed a giant left ovarian cyst causing bilateral hydronephrosis. Ultrasonographic examination demonstrated a thin-walled, bilocular cystic lesion occupying the entire abdominopelvic cavity, extending to the xiphoid process without evidence of vascularization, suggestive of cystadenoma. Pelvic magnetic resonance imaging (MRI) confirmed the presence of a    massive cystic structure without contrast enhancement and identified secondary bilateral hydronephrosis. The patient underwent 3D laparoscopic intervention under endotracheal general anesthesia. The surgical procedure included aspiration of approximately 6800 mL of clear serous fluid from the cystic cavity, identification and correction of left ovarian torsion, and subsequent cystectomy with maximal preservation of ovarian parenchyma. The intraoperative and postoperative courses were uncomplicated. Notable clinical parameters demonstrated significant changes following the procedure: preoperative measurements included a body weight of 41.1 kg and abdominal circumference of 81 cm, while postoperative values decreased to 33.3 kg and 68 cm respectively, reflecting a reduction of 7.8 kg in weight and 13 cm in abdominal girth. On the postoperative day 2, the patient was discharged home in a satisfactory condition under the supervision of a    pediatrician and a pediatric gynecologist. Histopathological examination confirmed the diagnosis of serous cystadenoma. Follow-up renal ultrasonography performed one month postoperatively showed complete resolution of the previously noted hydronephrosis.

Conclusions.Early diagnosis of ovarian cysts in adolescent girls will allow to choose a personalized tactic of patient management and prevent the occurrence of serious gynecological and urological complications. Early diagnosis of ovarian cysts in adolescent patients enables the selection of personalized management strategies and prevents potential gynecological and urological complications. Expert ultrasonography serves as the cornerstone diagnostic modality for this pathology. When evaluating large cysts or cases with diagnostic uncertainty, supplementary imaging with computed tomography or magnetic resonance imaging combined with assessment of ovarian tumor markers is recommended. Optimal management of giant ovarian cysts in adolescent patients requires a specialized multidisciplinary approach involving pediatric gynecologists, pediatric urologists, radiologists with expertise in adolescent ultrasonography, and anesthesiologists experienced with teenage patients. For surgical cases in adolescent girls without malignant features, laparoscopic intervention utilizing three- dimensional visualization technology represents the preferred approach when available, with particular attention to preserving future reproductive potential in this young patient population.