Мета. Вивчити особливості перебігу артеріальної гіпертензії поєднаної з гіперурикемією взалежності від стану ліпідного та вуглеводного обміну.

Матеріали і методи. Обстежено 98 хворих на АГ ІІ стадії 1-3 ступенів, з них 42 чоловіки та 54 жінки, середній вік яких становив 54,6±8,1 років. Хворі були розподілені на 2 групи: І група (n=59) – хворі на АГ з гіперурикемією, ІІ група (n=39) – хворі на АГ без гіперурикемії. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб без ознак АГ, репрезентативних за віком та статтю з основною групою. У хворих визначали: рівні сечової кислоти (СК), глікованого гемоглобіну (HbA1C), основних показників ліпідограми (загальний холестерин (ЗХС), ліпопротеїни низької щільності (ХС ЛПНЩ), ліпопротеїни високої щільності (ХС ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ)). Отримані результати піддавали математично-статистичному аналізу за допомогою програми «Statistica 10.0». Характер розподілу оцінювали за допомогою критерію Колмогорова-Смирнова (n˃30). Вірогідність різниці між групами за кількісними ознаками оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Результати дослідження представленні у вигляді М±m, М – середнє значення, m – стандартне відхилення. Різницю показників вважали достовірною при р˂0,05. Кореляційний аналіз виконувався з використанням рангового коефіцієнта Пірсона.

Результати та їх обговорення. При аналізі показників ліпідограми встановлено, що рівень ЗХС у хворих на АГ у поєднанні з гіперурикемією становив 6,6±0,8 ммоль/л та 6,4±0,7  ммоль/л – у хворих на АГ без гіперурикемії, що було достовірно вище на 28,8% та 26,5% відповідно (p<0,05), порівняно з контрольною групою (4,7±0,4 ммоль/л). Рівень ХС ЛПНЩ у двох групах хворих (І група - 4,5±0,7 ммоль/л та ІІ група - 4,5±0,8 ммоль/л) був достовірно вищим на 36% у порівнянні з групою контролю (2,9±0,3 ммоль/л) (p<0,05). Показник ХС ЛПВЩ виявився достовірно нижчим у І групі хворих (1,1±0,17 ммоль/л) на 31,2% у порівнянні з групою контролю (1,7±0,3 ммоль/л) (p<0,05). Встановлено, що у хворих І групи з гіперурикемією рівень ТГ (2,3±0,3  ммоль/л) достовірно вищий у порівнянні з ІІ групою без гіперурикемії (1,7±0,17 ммоль/л) на 26% (p<0,05). Крім того, рівень ТГ у хворих на АГ з гіперурикемією перевищував такий же показник в групі контролю (1,3±0,2  ммоль/л) на 43% (p<0,05). При аналізі вуглеводного обміну в обстежених групах хворих за показником глікованого гемоглобіну, встановлено, що його рівень у крові був в межах нормальних значень. Лише при порівнянні показника у І групи (5,97±0,82 ммоль/л) і здорових осіб (4,7±0,37 ммоль/л) встановлена достовірна відмінність (p˂0,05). Також у І групі, в яких АГ поєднана з гіперурикемією, у 2 хворих вперше діагностували ЦД 2 типу (компенсований), про який хворі раніше не знали.

Нами проведено кореляційний аналіз досліджуваних показників в хворих та практично здорових осіб. Виявлено позитивну кореляційну залежність між рівнями СК і ТГ  (r  =  +0,7,  p<0,05),  САТ  (r  =+0,6,  p<0,05), ІМТ (r =+0,3, p<0,05) і рівнем глікованого гемоглобіну (r =+0,3, p<0,05) та негативну кореляцію між СК та ХС ЛПВЩ (r = -0,6, p<0,05). Цей зв'язок підтверджується у багатьох наукових дослідженнях і спостерігається не тільки у пацієнтів з подагрою, але й при АГ, ЦД, ІХС. Саме це дає підставу розглядати гіперурикемію, як важливу складову т.з. метаболічного синдрому, при якому порушується вуглеводний, ліпідний та пуриновий обмін.

Висновки. Результати дослідження показують, що у хворих на АГ поєднаної з гіперурикемією більш виражені порушення ліпідного та вуглеводного, що підтверджує встановлений позитивний зв'язок між рівнем СК і ТГ, ІМТ, глікованим гемоглобіном та негативна кореляція з ХС ЛПВЩ. Саме це дає підставу розглядати гіперурикемію як фактор кардіоваскулярних захворювань. 

За останні роки завдяки профілактиці та лікування ІХС знизилася смертність від серцево-судинних захворювань, проте ІХС залишається основною причиною захворюваності та смертності в Україні та у всьому світі [Коваленко В.М. та ін., 2023].

Мета – підвищити ефективність лікування хворих на прогресуючу стенокардію, робота яких пов’язана з професійними шкідливостями, при застосуванні метаболічної терапії.

Матеріали та методи. Обстежено 80 хворих на прогресуючу стенокардію, середній вік пацієнтів 60,2±7,1 роки. Залежно від методу лікування хворі були розподілені на дві групи. Перша група (38 осіб) отримували базисну терапію (нітрати, антиагреганти, антикоагулянти, ß-блокатори, антагоністи кальцієвих каналів, інгібітори АПФ, статини). Пацієнти другої групи (42 особи), окрім стандартної терапії отримували метаболічний лікарський засіб водорозчинний кверцетин в дозі 0,5 г, розчинений у 50 мл фізіологічного розчину двічі на добу протягом 5 днів, з подальшим застосуванням жувальних таблеток кверцетину 40 мг 1 табл. 3 рази/день протягом 1 місяця. Група контролю склала 25 практично здорових осіб. При аналізі професійних маршрутів виявлено 27 (33,75 %) водії вантажного та пасажирського автотранспорту; 29 (36,25 %) осіб, робота яких пов’язана з хімічними речовинами (маляри, працівники лакофарбового заводу, столяри); 11 (13,75 %) займались обробкою металів (токарі, шліфувальники); 13 (16,25 %) виконували зварювальні роботи. Хворим проведено загальноклінічне обстеження та дослідження ліпідного спектру крові ферментним методом на аналізаторі ФП-900 (Фінляндія) до та через місяць лікування (ЗХС та ХС-ЛПВЩ визначали за методом Клімова А.Н., Никульчева Н.Г., 1984; ХС-ЛПНЩ – за формулою Фрідвальда (ХС-ЛПНЩ=ЗХС–ХС-ЛПВЩ–ТГ/2,2, ммоль/л). Статистичну обробку матеріалу проводили за допомогою програми Statistica 10.0, методом варіаційного статистичного аналізу з визначенням t-критерію Стьюдента.

Результати. Пацієнти задовільно переносили внутрішньовенне введення кверцетину та сприяло нормалізації артеріального тиску і впливало на частоту серцевих скорочень. В результаті проведеного дослідження оцінено клінічну картину на 7 день лікування і виявлено, що комплексне лікування пацієнтів на прогресуючу стенокардію з використанням кверцетину зменшує кількість приступів загрудинного болю у 89,4 % пацієнтів (р<0,01) та підвищує толерантність до фізичного навантаження у 75,2 % випадків (р<0,01), у порівнянні з базисною терапією – 66,2 % та 52,3 % (р<0,05) відповідно. При дослідженні обміну ліпідів крові до та через місяць лікування встановлено, що у хворих на прогресуючу стенокардію, які працювали у шкідливих умовах праці перед лікуванням виявлено, що в обох досліджуваних групах пацієнтів рівень ЗХС, ХС ЛПНЩ та ХС ЛПВЩ суттєво відрізнявся від норми: рівень ЗХС був підвищеним на 32,4 %, рівень ХС-ЛПНЩ перевищував показник здорових осіб на 28,1 %, а ХС-ЛПВЩ був нижчим на 30,5 %. Через місяць лікування достовірні зміни стану ліпідного спектру крові спостерігалися лише у групі хворих, яким проводилася метаболічна терапія із застосуванням кверцетину, рівень ЗХС знизився на 38,6 % (р<0,05), ХС-ЛПНЩ на 34,5 % (р<0,05), а ХС-ЛПВЩ на 28,1 % (р<0,02) у порівнянні із даними до лікування. Аналогічні зміни ліпідного спектра крові відмічалися і у першій групі хворих, проте результати були менш з вираженою позитивною динамікою.

Висновки. Проведене лікування зі застосуванням кверцетину є більш ефективним від базисної терапії, що проявлялося вираженою позитивною динамікою клінічної картини захворювання та нормалізацією показників ліпідного спектру крові у хворих на прогресуючу стенокардію, які працювали у шкідливих умовах праці.

The prevalence of COVID-19 and its polymorphic clinical manifestations are attributed to a systemic inflammatory response, which also plays a key role in the development of arterial hypertension (AH). The prognosis and effectiveness of treatment in patients with AH and COVID-19 should be assessed based on the levels of inflammatory biomarkers – activity of myeloperoxidase and inducible NO-synthase (iNOS), level of factor soluble suppression of tumorigenicity 2 (sST2).

Methods: Two groups of patients were examined: group 1 – 36 patients with AH and hypertensive crisis. Group 2 – 35 patients with AH and polysegmental pneumonia on the background of COVID-19. The control group – 16 practically healthy individuals. All patients underwent anthropometry, determination of biochemical blood tests, echocardiography, level of sST2, and activity of iNOS and MPO using ELISA in blood serum and lymphocytes.

Results: A 2.4-fold increase in sST2 content in blood serum was noted in AH and 2.9-fold in the background of COVID-19. The level of myeloperoxidase in blood serum increased 2.5 times in hypertension and 3.4 times in coronavirus disease. In lymphocytes, iNOS activity increased 3.25 times in hypertension and 4.3 times in COVID-19. sST2 level has a significant correlation with the size of the left atrium, left ventricle, and ejection fraction in patients with AH. A positive correlation with age was noted in the group of patients with AH and COVID-19.

Discussion: In patients with AH and with COVID-19, a significant increase of sST2, myeloperoxidase, and iNOS was observed compared to practically healthy individuals. A significant elevation in myeloperoxidase levels has been noted in patients with AH without COVID-19, indicating the utility of its use as a highly sensitive marker for low-intensity inflammation than C-reactive protein, particularly in arterial hypertension.

Conclusions: Measurement of the level of sST2, activity of iNOS, and MPO 3 biomarkers allows for evaluation of intensity of systemic inflammation, left ventricular hypertrophy and serves as an addictive tool in evaluating cardiac and endothelial dysfunction, indicating different directions of its development.

Мета роботи: дослідження спрямоване на визначення взаємозвʼязку між співвідношенням sST2 в сироватці крові і лімфоцитах та прогнозом стану коморбідних пацієнтів з кардіоваскулярною патологією. Розчинний супресор онкогенності 2 (sST2) - член суперсімейства рецепторів інтерлейкіну 1(IL-1)/Toll-like, приймає участь у проліферації клітин, процесах онкогенезу. sST2 - корисний діагностичний біомаркер кардіального ремоделювання у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ), гіпертрофією лівого шлуночка (ГЛШ), фіброзу міокарда та зниження фракції викиду у пацієнтів із серцевою недостатністю (СН).

Метою роботи є проаналізувати зміни співвідношення рівнів sST2 в сироватці крові і в лімфоцитах в нормі та при кардіоваскулярній патології у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на тлі провокуючих факторів (COVID-19) для визначення ймовірності несприятливого прогнозу і ризику смерті, а також оптимізації та покращення діагностики серцево-судинних захворювань.

Методи: Обстежено 87 пацієнтів з кардіоваскулярною патологією, зокрема 1 група - 36 пацієнтів з АГ ІІ ст., які поступали до стаціонару з гіпертонічним кризом. 2 група - 35 пацієнтів з АГ та полісегментарною пневмонією на тлі COVID-19. Додатково, була виділена група пацієнтів з зафіксованими високими значеннями sST2 саме в лімфоцитах та погіршенням перебігу захворювання. Група контролю - 16 практично здорових осіб. Усім пацієнтам проводили антропометричне обстеження, біохімічний аналіз крові, ехокардіографію, визначення рівнів sST2 у сироватці крові та лімфоцитах за допомогою імуноферментного аналізу. Забір венозної крові проводили на 5 день після госпіталізації до стаціонару на тлі проведеного лікування згідно з чинними протоколами.

Результати. Як відомо з даних літератури, в нормі співвідношення між рівнями sST2 в сироватці крові та в лімфоцитах складає до 100 разів, тобто в лімфоцитах в нормі знаходять лише залишки продукованого sST2, що в подальшому експресуються лімфоцитами у сироватку. У пацієнтів з АГ та з АГ на тлі COVID-19  це співвідношення становлять 60 і 66 разів відповідно. Проте у хворих з важким перебігом захворювання та вираженою поліорганною недостатністю це співвідношення різко змінюється до 4.4 рази, що свідчить про накопичення синтезованого sST2 всередині лімфоцитів і порушення виділення його у сироватку крові.

Висновки: Рівні sST2 є важливими маркерами важкості ураження серцево-судинної системи. Разом з тим, для обʼєктивної оцінки прогнозу стану пацієнтів важливо враховувати співвідношення sST2 в сироватці крові та в лімфоцитах, що дає змогу оптимізувати діагностику несприятливих кардіоваскулярних подій.

The study was aimed at determining the relationship between the ratio of sST2 in blood serum and lymphocytes and the prognosis of comorbid patients with cardiovascular disease. Soluble suppressor of tumourigenicity 2 (sST2) is a member of the interleukin 1 (IL-1)/Toll-like receptor superfamily, involved in cell proliferation and oncogenesis. sST2 is a useful diagnostic biomarker of cardiac remodelling in patients with arterial hypertension (AH), left ventricular hypertrophy (LVH), myocardial fibrosis and reduced ejection fraction in patients with heart failure (HF).

The aim of the study is to analyse changes in the ratio of sST2 levels in serum and lymphocytes in normal and cardiovascular disease in patients with hypertension against the background of provoking factors (COVID-19) to determine the likelihood of poor prognosis and risk of death, as well as to optimise and improve the diagnosis of cardiovascular diseases.

Methods: We examined 87 patients with cardiovascular disease, including group 1 - 36 patients with hypertension II, who were admitted to the hospital with a hypertensive crisis. Group 2 - 35 patients with hypertension and multisegmental pneumonia in the setting of COVID-19. Additionally, a group of patients with high sST2 values in lymphocytes and worsening of the disease was identified. The control group consisted of 16 healthy individuals. All patients underwent an anthropometric examination, biochemical blood tests, echocardiography, and determination of sST2 levels in serum and lymphocytes by enzyme-linked immunosorbent assay. Venous blood sampling was performed on the 5th day after hospital admission in the setting of treatment according to current protocols.

Results. As is known from the literature, the normal ratio between the levels of sST2 in the blood serum and in lymphocytes is up to 100 times, i.e., only remnants of sST2 produced are normally found in lymphocytes, which are subsequently expressed by lymphocytes into the serum. In patients with hypertension and hypertension with COVID-19, this ratio is 60 and 66 times, respectively. However, in patients with severe disease and severe multiorgan failure, this ratio changes dramatically to 4.4 times, indicating the accumulation of synthesised sST2 within lymphocytes and impaired release into the blood serum.

Conclusions: The levels of sST2 are important markers of the severity of cardiovascular damage. However, for an objective assessment of the prognosis of patients, it is important to take into account the ratio of sST2 in serum and lymphocytes, which allows for optimised diagnosis of adverse cardiovascular events.

Сьогодні вже доведено, що коронавірусна інфекція, спричинена SARS-CoV-2 становить глобальну загрозу для здоров’я населення [1]. В численних дослідженнях встанов-лено, що у пацієнтів з важким перебігом COVID-19 виникає пору-шення регуляції імунної відповіді у вигляді ‘’цитокінового шторму’’, який погіршує прогноз і підвищує ризик несприятливих подій [2,3,4]. А кількість лейкоцитів крові, як показник запалення, віді-грає важливу роль у патогенезі COVID-19 [3]. Тому вивчення патофізіологічних механізмів у пацієнтів з ковід-пневмонією є вкрай актуальним.

Мета роботи: вивчити вплив коронавірусної хвороби на показники лейкоцитів у пацієнтів з ковід-пневмонією.

Матеріали та методи: У дослідження було включено 40 пацієнтів, серед яких 16 чоловіків (40,0%) і 24 жінки (60,0%). Усі пацієнти підписали письмову згоду на проведення комплексного обстеження, згідно з принципами Гельсінської декларації прав людини, Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицини. Па-цієнти перебували на стаціонарному лікуванні у центрі терапії Комунального некомерційного підприємства "1 територіальне медичне об'єднання м. Львова". Наявність COVID-19 встановлювали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення РНК SARS-CoV-2 у досліджуваних зразках. Серед клініч-них симптомів провідними були ознаки ураження нижніх дихальних шляхів з сухим кашлем, лихоманкою, задишкою. Також паці-єнти відмічали прогресуючу слабість, головний біль та міалгії.

Обстеження пацієнтів проводили на основі загальноприйня-их сучасних інформативних методів дослідження, які включали клінічні (скарги, анамнез захворювання і життя, пальпація, пер-кусія, аускультація); соматометричні; лабораторні (загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, ліпідограма, ПЛР для виявлення РНК SARS-CoV-2); інструментальні дослідження (ехокардіографія, при потребі – комп’ютерна томографія легень, пульсоксиметрія).

Результати. В усіх пацієнтів, які знаходилися на стаціона-рному лікуванні в центрі терапії КНП "1 територіальне медичне об'єднання м. Львова" були клінічні ознаки пневмонії важкого перебігу, про що свідчили суб’єктивні і об’єктивні дані клінічної картини, а саме: наявність лихоманки, загальної слабкості, відчуття ломоти у тілі, перкуторних і аускультативних ознак ущільнення легеневої тканини, зниження показників сатурації, зміни лабораторних показників, необхідність кисневої терапії. За даними комп’ютерної томографії у пацієнтів із коронавірусною пневмонією знаходили типові зміни, які характерні для уражень легень при COVID-19 – картина ‘’матового скла’’.

Згідно отриманих результатів досліджень, встановлено, що показники лейкоцитів коливались від 3,28 x 10⁹/л до 18,8 x 10⁹/л, в середньому 9,82±0,82 x 10⁹/л. Крім того, у половини пацієнтів (50,0 %) вміст лейкоцитів був в межах норми, а в 3 осіб (7,5 %) нижче 4,0 x 109/л.

Висновки. Згідно з результатами нашого дослідження, встановлено, що майже у 60 % пацієнтів з важким перебігом ковід-пневмонії спостерігалися нормальні або навіть зниженні показники лейкоцитів периферичної крові. А оскільки роль лейкоцитів в патогенезі коронавірусної хвороби суперечлива, необхідні подальші дослідження імунної відповіді для вдосконалення системи оцінки в прогнозуванні тяжкості COVID-19.

Relevance. Today, it has been proven that coronavirus infection caused by SARS-CoV-2 poses a global threat to public health [1]. Numerous studies have shown that patients with severe COVID-19 have a dysregulation of the immune response in the form of a ‘cytokine storm’, which worsens the prognosis and increases the risk of adverse events [2,3,4]. And the number of blood leukocytes, as an indicator of inflammation, plays an important role in the pathogenesis of COVID-19 [3]. Therefore, the study of pathophysiological mechanisms in patients with covid pneumonia is extremely relevant.

Aim: to study the impact of coronavirus disease on leukocyte counts in patients with covid pneumonia.

Materials and methods: The study included 40 patients, including 16 men (40.0%) and 24 women (60.0%). All patients signed a written consent for a comprehensive examination, in accordance with the principles of the Helsinki Declaration of Human Rights, the Council of Europe Convention on Human Rights and Biomedicine. The patients were treated in the inpatient treatment centre of the Municipal Non-Profit Enterprise ‘1st Territorial Medical Association of Lviv’. The presence of COVID-19 was established by polymerase chain reaction (PCR) to detect SARS-CoV-2 RNA in the samples. Among the clinical symptoms, the leading ones were signs of lower respiratory tract involvement with dry cough, fever, and shortness of breath. Patients also reported progressive weakness, headache and myalgia.

Patients were examined on the basis of generally accepted modern informative research methods, which included clinical (complaints, medical and life history, palpation, percussion, auscultation); somatometric; laboratory (complete blood count, biochemical blood count, lipid profile, PCR for detection of SARS-CoV-2 RNA); instrumental studies (echocardiography, if necessary - computed tomography of the lungs, pulse oximetry).

Results. All patients undergoing inpatient treatment at the therapy centre of the Municipal Non-Commercial Enterprise ‘1st Territorial Medical Association of Lviv’ had clinical signs of severe pneumonia, as evidenced by subjective and objective clinical findings, namely: fever, general weakness, body aches, percussion and auscultation signs of lung tissue compaction, decreased saturation, changes in laboratory parameters, and the need for oxygen therapy. According to computed tomography, patients with coronavirus pneumonia showed typical changes that are characteristic of lung lesions in COVID-19 - a ‘frosted glass’ pattern.

According to the results of the study, it was found that leukocyte counts ranged from 3.28 x 10⁹/L to 18.8 x 10⁹/L, with an average of 9.82±0.82 x 10⁹/L. In addition, in half of the patients (50.0%), the leukocyte count was within the normal range, and in 3 patients (7.5%) it was below 4.0 x 10⁹/L.

Conclusions. According to the results of our study, it was found that almost 60 % of patients with severe covid pneumonia had normal or even decreased peripheral blood leukocyte counts. And since the role of leukocytes in the pathogenesis of coronavirus disease is controversial, further studies of the immune response are needed to improve the assessment system in predicting the severity of COVID-19.