Одним з факторів розвитку метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки (МАЖХП) є ожиріння, основною причиною якого є енергетичний дисбаланс між спожитими та витраченими калоріями. В цей комплексний процес включені також генетична схильність, стиль життя, склад кишкової мікробіоти та фактори навколишнього середовища. З’яcування механізмів розвитку стеатозу печінки, що лежать в оcнові патогенезу МАЖХП та ожиріння, дозволить впровадити в медичну практику нові ефективні лікувально-профілактичні методи цього захворювання та супутніх патологій.
Аналіз літератури щодо ролі кишкової мікробіоти в розвитку ожиріння та її вплив на метаболізм вісцерального жиру активно дискутується (Jіa W., 2018; Gerard С., 2019), тому наукові дослідження, де був би використаний пробіотичний препарат для нормалізації якісного і кількісного складу мікрофлори кишечника, а саме мультипробіотика, залишаються актуальними.
ДИНАМІКА ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ ТА РЕЙТИНГОВИХ КЛАСІВ ХВОРОБ У ЗАГАЛЬНІЙ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Проведено науковий аналіз чисельності хвороб та рейтингових показників їх структури і поширеності серед населення України за період 1993- 2017 роки з обгрунтуванням тенденцій у їх розвитку. Отримані дані слугують підставою для органів системи охорони здоров'я різних рівнів управління в процесі реформування медичної допомоги до перегляду змісту стратегічного планування в медичній галузі, шляхом переходу в практичній охороні здоров‘я у стані захворюваності з «лікувальної медицини» до «профілактичної парадигми», з акцентом на встановлення причинно-наслідкових зв‘язків у виникненні / розвитку хвороб, що дозволило б мінімізувати механізми виникнення конкретної патології, так її наслідки серед населення України у контексті рекомендацій ВООЗ
Визначальними параметрами у формуванні осередків комариних трансмісивних інфекцій є сума ефективних температур, що забезпечує повноцінні цикли розвитку векторів збудників інфекцій, заводненість території та інші еколого-флористичні умови. Наступною важливою складовою є фауністичні комплекси як базис існування біологічних видів — резервуарів збудників інфекцій. Сумарно ці показники визначають просторові характеристики ареалів циркуляції патогенних біологічних агентів з трансмісивним механізмом передачі збудників.
Стрімкі процеси глобалізації, зміни екосистемного рівня внаслідок інтенсивного будівництва рекреаційних комплексів, створення штучних водойм, модифікації ландшафтів є важливими чинниками модифікації природних осередків комариних трансмісивних інфекцій. Зміна клімату внаслідок глобального потепління суттєво модифікує гідрологічні характеристики територій, сприяє подовженню сезонів передачі збудників комариних трансмісивних інфекцій, зміні їх географічних зон поширення та структури осередків низки комариних інфекцій: гарячок денге, Чикунгунья, Синдбіс, Зіка, Західного Нілу, жовтої лихоманки, малярії тощо.
Ортохантавірусні захворювання — природно-осередкові особливо небезпечні інфекційні хвороби із повсюдною поширеністю у світі, високим епідемічним потенціалом, що обумовлений особливостями збудників: їх швидкою еволюцією за рахунок генетичної реасортації (фрагментований геном) і високою частотою мутацій при копіюванні РНК із формуванням нових високопатогенних серологічних типів. На сьогодні відомий 41 серотип вірусів роду Orthohantavirus родини Hantaviridae. Медико-соціальне значення ортохантавірусів доведено для низки серотипів, перелік останніх систематично поповнюється. Ортохантавіруси спричиняють у людей геморагічну гарячку з нирковим синдромом (ГГНС) та хантавірусний кардіопульмонарний синдром. Україна є ендемічною щодо ГГНС і, в розрізі шести світових глобальних осередків, розташована у двох із них — Карпатсько-Балканському та Східноєвропейському. Полігостальність, можливість міжвидового переходу ортохантавірусів від домінантного виду тварини-резервуару до інших видів у змішаних біоценозах сприяють розширенню спектра тварин-резервуарів і змінам ареалів циркуляції патогенів, пластичність вірусного генома суттєво змінює епідеміологію ортохантавірусних інфекцій. Сучасна природо-перетворююча діяльність людини, соціальні чинники та зміна клімату сприяють модифікації структури осередків із зміною меж, що визначає мозаїчність структури природних осередків.