Дослідження правової природи гістологічних препаратів має не лише медичне, а й юридичне значення, особливо, коли йдеться про категорію медичних справ. Насамперед важливо з’ясувати обсяг поняття юридичної конструкції «гістологічні препарати». Проведемо аналіз крізь призму судової практики. В Ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 30.11.2022 р. справа № 466/4999/20 зазначено: «Захисником ОСОБА_5 подано клопотання, в якому вона крім визнання ряду доказів недопустимими, ставить питання про очевидну недопустимість речових доказів у цьому кримінальному провадженні, а саме гістологічних препаратів трупа ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що складаються з 17 шкелець, 17 блоків з 34 шматочками, операційний біопсійний матеріал, 2 скла 4 блоки 20795 кожне по два блоки по 1 скельцю, 20797 кожне по два блоки по 1 скельцю, 21069 одне скло, два блоки (перша хірургічна операція), 21376 шість блоків, 2 скла (друга хірургічна операція)». Отож, з ухвали суду випливає, що гістологічні препарати включають парафінові блоки, проте з правничої точки зору це не так.

Висвітлено стратегічні вектори розвитку національного законодавства у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту крізь призму аналізу нормативно-правової бази України та проєктних актів. На підставі Рішення Ради Європейського Союзу (CFSP) 2019/1296 від 31 липня 2019 року розкрито проблеми у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту в Україні, на основі проєктного законодавства визначено шляхи їх подолання. Проаналізовано спільну площину для дослідження безпекової проблеми і фармацевтичної діяльності — тематику антибіотикорезистентності та нормативні заходи протидії їй.
Ключові слова: біологічна безпека, біологічний захист, антибіотикорезистентність, проєкт Закону України «Про біологічну безпеку та біологічний захист», єдине здоров’я, біологічні агенти 

УДК 342.7: 341.231.145

Гарасимів Оксана Юріївна. Вплив практики Європейського суду з прав людини на вдосконалення правозахисного законодавства в Україні (загальнотеоретичний аспект) :  дис. ... канд. юрид. наук : [спец.] 12.00.01, 08 / О. Ю. Гарасимів. - Львів, 2020. - 257 с. - Бібліогр.: с. 213-253 (429 назв).

Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Удосконалення нормативно-правових гарантій у сфері захисту прав і свобод людини в Україні на підставі рекомендацій ЄСПЛ є одним із чинників, завдяки яким мінімізуються порушення конвенційних прав і свобод. Таке вдосконалення може здійснюватись не лише на основі заходів загального характеру, прямо висловлених Судом у його рішеннях проти України, а й на основі непрямих рекомендацій, які формально не є зобов’язуючими для держави.
2. Практикою ЄСПЛ є підстави вважати обов’язкові як для самого ЄСПЛ, так і для держав-учасниць Конвенції правові позиції щодо застосування норм Конвенції до конкретних суспільних відносин, викладені ЄСПЛ у його рішеннях, які мають використовуватися при вирішенні аналогічних справ.
3. Впливом практики ЄСПЛ на національні нормативно-правові гарантії прав і свобод людини є позитивна правотворча реакція компетентного органу держави на висловлені ЄСПЛ рекомендації та вказівки щодо удосконалення таких гарантій.
4. Вплив практики ЄСПЛ на вдосконалення нормативно-правових гарантій поділяється на наступні види:

1) за способом впливу:

а) прямий;

б) непрямий;

2) за юридичною природою нормативної підстави (джерела) впливу:

а) національний та
б) зарубіжний;

3) за онтичним (буттєвим) статусом впливу: а) реальний та б)
превентивний;

4) за повнотою дій держави щодо здійснення заходів, необхідних для
реалізації рекомендацій ЄСПЛ із вдосконалення національного законодавства з прав
і свобод людини:

а) завершений;

б) незавершений;

5) залежно від обсягу правовідносин, на врегулювання яких спрямований вплив практики ЄСПЛ:

а)загальний;

б) галузевий;

в) спеціальний.
5. З-поміж усіх констатованих ЄСПЛ у справах проти України упродовж 2008-2013 рр. порушень конвенційних прав і свобод людини щонайменше 1/5 спричинена недоліками саме національного правозахисного законодавства. 
6. Здійснено порівняльно-кількісну характеристику недоліків національного законодавства у сфері прав і свобод людини за галузевим критерієм (якщо загальна кількість згаданих недоліків приймається за 100 %):
а) недоліки цивільного процесуального законодавства констатовані у 71 рішенні (що становить 58,2 % від усіх проаналізованих рішень);
б) недоліки кримінального процесуального законодавства встановлені у 48 рішеннях (39,3 %);
в) недоліки цивільного права зазначені у 29 рішеннях (23,8 %);
г) недоліки кримінального права виявлені у 20 рішеннях (16,4 %);
ґ) недоліки конституційного права вказані у 3 рішеннях (2,5 %);
д) недоліки адміністративного судочинства констатовані у 3 рішеннях (2,5 %);
є) недоліки адміністративного права представлені в 2 рішеннях (1,6 %);
ж) недоліки конституційного процесу виявлені в 1 рішенні (0,8 %).
7. Аналіз виявлених ЄСПЛ недоліків національного правозахисного законодавства дозволив зробити висновок, що найбільша їхня кількість присутня в галузі кримінального процесуального права (18 видів недоліків, 14 з яких було усунуто з прийняттям КПКУ 2012 р.), а найменша (по одному законодавчому недоліку) – в галузях конституційного процесуального та цивільного процесуального права.
8. Виявлено 37 видів національних законодавчих недоліків у сфері захисту прав і свобод людини, які класифіковано за такими критеріями: 1) характер означених недоліків (відсутність норми, спрямованої на забезпечення та захист конвенційних прав і свобод або неефективність існуючих нормативно-правових гарантій таких прав і свобод); 2) зміст (за статтею Конвенції) конвенційного права і свободи, які мали б бути забезпечені відповідними законодавчими нормами (право на свободу та особисту недоторканність; захист власності; право на справедливий ; заборона катування; право на повагу до особистого та сімейного життя; свобода вираження поглядів; свобода зібрань та об’єднань; право на подання індивідуальної заяви; право на вільні вибори; право на оскарження у кримінальних справах; право 211 на ефективний засіб юридичного захисту); 3) вербальна форма виразу рекомендацій ЄСПЛ з усунення недоліків нормативно-правових гарантій конвенційних прав і свобод (прямі рекомендації та непрямі рекомендації); 4) галузевий критерій стосовно національних галузей права (недоліки публічного права та недоліки
приватного права).
9. Існують особливі механізми впливу практики ЄСПЛ на вдосконалення національних нормативно-правових правозахисних гарантій, залежно від тієї чи іншої форми такого впливу: а) реальний вплив у прямій формі забезпечується зовнішніми (діяльність ЄСПЛ та КМ РЄ) та внутрішніми (нормативно-правові приписи, що діють в кожній державі-члені РЄ) засобами; б) усі інші види реального впливу забезпечуються доброю волею самих держав та приписами ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» щодо проведення експертизи законопроектів та періодичних перевірок чинних НПА на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ; в) превентивний вплив
забезпечується ще в процесі поточної комунікації відповідної держави з ЄСПЛ у зв’язку з підготовкою до розгляду ним певної справи; г) зарубіжний вплив забезпечується лише доброю волею та ініціативою держави, яка прагне узгодити своє законодавство з європейськими стандартами прав і свобод людини.
10. У концентрованій формі результати дослідження представлені у Зведеній таблиці (Додаток Д). За цими результатами можна запропонувати наступні рекомендації національному законодавчому та іншим правотворчим органам:
- звертати увагу передусім на прямі рекомендації ЄСПЛ щодо вдосконалення національного правозахисного законодавства з метою його гуманізації;
- виправляти існуючі у національній системі законодавства недоліки ще тоді, коли справа перебуває на розгляді ЄСПЛ, забезпечуючи тим самим більш широкі можливості для здійснення превентивного впливу практики Суду на вдосконалення нормативно-правових правозахисних гарантій прав і свобод людини в Україні;
- проводити аналіз усієї рубрики «Оцінка Суду», що міститься у рішеннях ЄСПЛ, з метою виявлення непрямих рекомендацій стосовно вдосконалення правозахисного законодавства України;
- впроваджувати ефективні законодавчі засоби національного правозахисту задля заповнення констатованих ЄСПЛ прогалин у законодавчому забезпеченні конвенційних прав і свобод.

Спосіб оцінки токсичності наноматеріалів з використанням як тест-об’єкта сперматозоїдів кнурів in vitro включає приготування досліджуваного та контрольного зразків з подальшим визначенням виживання сперматозоїдів. Отримані еякуляти кнурів розбавляють фосфатно-сольовим буфером 1:10, розділяють на контрольну та дослідні частини і вносять в дослідні зразки наноматеріали в дозах 1/100 LD50, 1/50 LD50 з подальшим визначенням показників виживання сперматозоїдів до припинення прямолінійного поступального руху за температури 18-20 ^оС, дихальної активності, активності сукцинатдегідрогенази і цитохромоксидази, за зміною яких, порівняно з показниками контрольних зразків, оцінюють токсичність наноматеріалів.

Запропонований метод полягає у визначенні рівнів та характеру впливу наночастинок металів на статеві клітини кнурів in-vitro через встановлення показників перебігу окисно-відновних процесів у клітинах та показників активності мітохондріальних ензимів, які є чутливими маркерами порушення життєдіяльності клітин. Також цей метод може бути використаний для накопичення даних щодо кореляційних зв’язків між параметрами гострої токсичності наночастинок металів в експерименті з використанням теплокровних тварин та в експерименті з використанням альтернативних тест-об’єктів з метою його валідації.

Метод є альтернативою використання в токсикологічних експериментах теплокровних та хребетних тварин і дозволяє оперативно отримати інформацію про характер гострого токсичного впливу наночастинок металів. Рекомендується для впровадження в практику роботи спеціалістів, які проводять оцінку ризиків впливу хімічних речовин та гігієнічне регламентування шкідливих хімічних факторів на здоров’я людини, в роботі Міністерства охорони здоров’я України та Державної служби України з питань праці.