Часто в засобах масової інформації, в соціальних мережах, веб-сайтах при висвітленні медичної тематики, просуванні медичного бізнесу публікуються фотографії пацієнтів. Такі дії нерідко межують з дотриманням права на приватність.

Кримінальний кодекс є своєрідною межею свободи при обранні людиною поведінки та свободи реальної – після зробленого вибору. Отож, формується конституція свободи людини, обмеження якої окреслені кримінальним кодексом.

Проблематика персональних, зокрема медичних, даних перманентно на вістрі актуальності через уразливість сфери і чутливість у цьому контексті прав людини. Відзначимо, що гарантії захисту медичних даних є як конвенційними (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція)), так і конституційними (ст. 32, 34 Основного Закону України). У рішенні Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) у справі «Л. Х. проти Латвії» [1] зазначено: Конвенція залишає державам широку свободу розсуду щодо балансу між конфіденційністю медичних даних та необхідністю збереження конфіденційності пацієнтів у медичній професії, а також в наданні медичних послуг взагалі. Аби не допустити при балансуванні порушення прав людини необхідно мати чітке і визначене законодавство в цій царині, що слугуватиме нормативною превенцію. Запровадження електронної системи охорони здоров’я має свої переваги та недоліки, останні з яких породжені насамперед нормативними недоліками.

У посібнику висвітлено відповіді на найактуальніші питання динаміки медичних правовідносин в умовах воєнного стану, особливості реалізації окремих прав людини у сфері охорони здоров'я, алгоритми надання медичної та реабілітаційної допомоги, зокрема військовослужбовцям, а також проблематику найкращих інтересів дитини й особливостей трудових правовідносин у сфері охорони здоров'я. Адвокати-практики, більшість з яких поєднує наукову та практичну діяльність, розкривають непрості питання сьогодення, аби сприяти ефективізації забезпечення прав людини в Україні. Посібник стане в нагоді усім, хто цікавиться тематикою медичного права та його особливостями в умовах воєнного стану, а також провадить медичну та юридичну практику.

In this paper, the theme of medical neutrality is highlighted, in particular, the definition of the concept and principles are defined, and examples of medical neutrality violation through the prism of armed aggression in Ukraine are given. Medical neutrality is seen as a social agreement that obliges society to protect health workers both in time of war and peacetime, and obliges medical personnel to provide medical care to all, regardless of religion, race, ethnic origin, political affiliation or other characteristics. The internationally coordinated system for the observance of human rights is clarified, attention is focused on the guarantees enshrined in Protocol I regarding the provision of medical care, as well as on the international axioms of the protection of medical workers and guarantees of their professional activity in martial law conditions, defined in Protocol I. The issue of legal assessment of the professional activity of medical workers in the territories in which the aggressor state has established or is trying to establish an occupation regime is revealed, and a fine line between the essence of the concept of medical neutrality and the professional activities of medical workers in the temporarily occupied territories is stated, which emphasizes the need for clarity and certainty in the presentation of legal norms to prevent human rights violations.