УДК: 616.995,42-06:-002.77]-036-07-035.77
На сьогодні бореліозна інфекція стала серйозною медичною проблемою, адже через поліморфізм клінічних проявів захворювання, дуже часто лікарі зупиняються на зовсім іншому заключному діагнозі. Тому аналіз клінічного досвіду, який може допомогти покращити диференційну діагностику хвороби Лайма залишається дуже актуальним напрямком.
Мета роботи – висвітлити та проаналізувати клінічні випадки діагностованої хвороби Лайма, яка на перший погляд маніфестувала у вигляді типових ревматологічних захворювань.
Матеріали та методи. Проаналізували та описали чотири клінічні випадки пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня», з урахуванням загальноклінічного обстеження, лабораторних досліджень
та інструментальних методів діагностики.
Результати. Проаналізували серію клінічних випадків, яка демонструє виклики, які виникають в диференційній діагностиці хвороби Лайма в клінічній практиці. У першому клінічному випадку пацієнтка 78 років була госпіталізована з типовими проявами васкуліту, які в клінічній картині нагадували пурпуру Шенлейна–
Геноха. При цьому серологічно було підтверджено бореліоз, що дало підставу трактувати клінічну картину як вторинний васкуліт інфекційного генезу – бореліозу. У другої пацієнтки клінічна картина протягом понад 10 років трактувалася, як спондилоартропатія з елементами сакроілеїту, який погіршився три роки тому. Встановлення укусу кліща в анамнезі, з яким в часових рамках повʼязане погіршення стану, дало підстави до серологічного тесту на Borrelia burgdorferi, який продемонстрував, що IgM, IgG – позитивні. Третій клінічний випадок відображає діагностично складний перебіг запальної міопатії у пацієнта похилого віку. Слід звернути увагу на позитивний результат Borrelia IgG при негативному IgM, що вказує на перенесену бореліозну інфекцію без активного хронічного перебігу. Четвертий клінічний випадок демонструє діагностичні труднощі при диференційній діагностиці причин артралгічного синдрому у молодих пацієнтів. У процесі діагностичного пошуку отримані позитивні результати IgM і IgG стали тим, що продемонструвало бореліозну етіологію артриту, незважаючи на відсутність класичних анамнестичних ознак – мігруючої кільцеподібної еритеми
чи встановленого факту укусу кліща.
Висновки. Хвороба Лайма може імітувати низку ревматологічних та захворювань іншої етіології, включно з реактивними артритами, спондилоартропатіями, IgA-васкулітами та поліміозитом. Її виявлення значно ускладнюється в разі відсутності в анамнезі укусів кліщів. З урахуванням неспецифічності проявів, діагностичний пошук повинен включати скринінг на Borrelia burgdorferi IgM, IgG. Своєчасна діагностика є запорукою ефективного лікування та попередження прогресування хвороби Лайма.
Nowadays, Lyme disease has become a significant medical issue due to the polymorphism of its clinical manifestations. Physicians often settle on an entirely different final diagnosis. Therefore, analyzing clinical experience that can aid in improving the differential diagnosis of Lyme disease remains highly relevant.
Purpose – to present and analyze clinical cases of confirmed Lyme disease that initially manifested with features resembling typical rheumatologic disorders.
Materials and Methods. We analyzed and described four clinical cases of patients who were hospitalized at the Lviv Regional Clinical Hospital, taking into account general clinical assessment, laboratory testing, and instrumental diagnostic methods.
Results. A series of clinical cases were analyzed, highlighting the challenges in the differential diagnosis of Lyme disease in clinical practice. In the first case, a 78-year-old female patient was hospitalized with typical vasculitic manifestations resembling Henoch–Schönlein purpura. Serological testing confirmed borreliosis, which allowed
interpretation of the clinical picture as a secondary vasculitis of infectious origin – Lyme borreliosis.
In the second case, the clinical presentation had been interpreted as spondyloarthropathy with sacroiliitis for over 10 years, with worsening over the last 3 years.
A recalled tick bite temporally associated with the deterioration led to serological testing, revealing both IgM and IgG positivity for Borrelia burgdorferi.
The third case involved a diagnostically complex course of inflammatory myopathy in an elderly patient. Positive IgG with negative IgM for Borrelia indicated a past i nfection without active chronic course. The fourth case demonstrated the diagnostic complexity of arthralgic syndrome in young patients. Despite the absence of classical features – such as erythema migrans or a known tick bite – positive IgM and IgG results confirmed a borrelial
etiology of arthritis.
Conclusions. Lyme disease can mimic a wide range of rheumatologic and other disorders, including reactive arthritis, spondyloarthropathies, IgA vasculitis, and polymyositis. Its diagnosis becomes especially challenging in the absence of a known tick bite. Given the nonspecific manifestations, the diagnostic work-up should include screening for Borrelia burgdorferi IgM and IgG. Timely diagnosis is essential
for effective treatment and prevention of disease progression