UDC 616.12-007-053.1+616-053.31

Вроджені вади серця (ВВС) є найпоширенішим видом вродженої патології у дітей і охоплюють широкий спектр уражень. Вони можуть проявлятися як незначними дефектами, так і дуже складними комбінованими ураженнями, несумісними з життям. ВВС зустрічаються в середньому у 8-10 випадках на 100 живонароджених немовлят. Складність і різноманітність вад серцево-судинної системи традиційно пояснюється мультифакторною етіологією, внаслідок взаємодії між кількома генами та факторами навколишнього середовища (так звана «полігенна модель»), однак часто провідним чинником виникнення ВВС є хромосомні аномалії. Важливість вивчення хромосомної патології в контексті ВВС полягає в можливості виявлення конкретних генетичних маркерів, які можуть служити предикторами розвитку цих станів. На основі аналізу літературних даних, в статті розглянуто найбільш поширені хромосомні аномалії, їхній вплив на розвиток серцево-судинної системи дитини, висвітлено поточний стан досліджень у цій області. Наведено клінічні ознаки основних видів хромосомних аномалій, їхні серцеві та позасерцеві прояви. Встановлено, що найбільшу частку серед ВВС у пацієнтів з хромосомними аномаліями займають септальні дефекти, які зазвичай пов’язані з порушенням розвитку ендокардіальних подушок в результаті дисбалансу експресії генів, розташованих на хромосомах, що уражаються. Генетичне дослідження при вродженій патології серцево-судинної системи може потенційно покращити прогноз, надаючи цінну інформацію щодо персоналізованого медичного обслуговування, впевненості в клінічному діагнозі та спостереження за пацієнтом.

Congenital heart defects (CHDs) are the most common of all congenital abnormalities in children and cover a wide range of lesions. They can manifest as minor defects and very complex combined lesions that are incompatible with life. CHDs occur on average in 8–10 cases per 100 live births. The complexity and diversity of cardiovascular defects is traditionally explained by multifactorial etiology, due to the interaction between several genes and environmental factors (the so-called «polygenic model»), but chromosomal abnormalities are often the leading factor in the occurrence of CHDs. The importance of studying chromosomal pathology in the context of CHD lies in the possibility of identifying specific genetic markers that are predictors of the development of these conditions. The most common chromosomal abnormalities and their impact on the development of the child’s cardiovascular system are considered, and the current state of research in this area is reflected. Clinical signs of the main types of chromosomal abnormalities, their cardiac and extracardiac manifestations are presented. It is established that the largest proportion of CHDs in patients with chromosomal abnormalities are septal defects, which are usually associated with impaired development of endocardial cushions due to an imbalance in the expression of genes located on the affected chromosomes. Genetic testing for congenital cardiovascular abnormality can potentially improve prognosis by providing valuable information on personalized health care, confidence in clinical diagnosis, and patient follow-up. No conflict of interest was declared by the authors. 

Erectile dysfunction and the associated quality of life are a pressing social and medical problem for millions of people. The basis of
the work was the results of a survey of 298 men injured as a result of combat operations (shrapnel and bullet wounds) using the questionnaires of the International Index of Erectile Function-5 (IIEF-5) and the SF-36 Health Status Survey (SF-36) questionnaire to characterize the quality of life. The research group was divided into two: men aged 20-39 years (group 1) and men aged 40-53 years (group 2). The control group consisted of 48 clinically healthy men without complaints of sexual dysfunction or cardiac, neurological or endocrinological pathology. It is shown that men aged 20-39 years have a mild form of ED where the total score is 19.57 ± 0.44. Men of the 2nd group aged 40-53 years also have a mild form of ED, but the total score is much lower and is 17.74 ± 0.41. Patients of both age groups affected by hostilities suffer from both mental and physical health components. Indicators such as general health, role functioning due to physical condition, and pain intensity have probably lower values compared to the contol group. Lower indicators of role functioning due to physical condition indicate limitations in everyday life due to unsatisfactory physical condition. The decrease in the physical functioning index has statistically significant differences only in patients of the 2nd observed group. Thus, a mild form of erectile dysfunction is observed in men injured as a result of hostilities. No significant differences in the severity of erectile dysfunction were found betweenmale war victims of two age groups. All IIEF-5 domains were significantly reduced in men affected by combat operations. It has been proven that the physical and mental components of health suffer in victims of hostilities. Against the background of a decrease in all indicators on the scales of the physical component of health, general health and role functioning caused by physical condition lag behind the most. In the psychological domain, the most pronounced changes are recorded in such components as mental health, vital activity and social functioning. Сorrelation analysis revealed the significant correlation between physical functioning and role functioning caused by emotional state (r =+0.64; P < 0.05).
Keywords: men with shrapnel and bullet wounds; erectile dysfunction; quality of life;SF-3

УДК [616.311.2-002.153:616.322-002.2]-078-078.73 

 Мета дослідження. Визначити особливості гуморального локального та системного імунітету у хворих з хронічним катаральним гінгівітом на тлі хронічного рекурентного тонзиліту. Матеріали і методи дослідження. Об’єктом дослідження обрано стан показників імунітету ротоглотки та периферичної крові за наявності діагностованих хронічного тонзиліту та патології тканин пародонта. Предмет дослідження – периферична кров, ротоглотковий секрет (РГС). У дослідженні брали участь 40 пацієнтів обох статей віком 18-40 років, з яких групу А склали 20 хворих на хронічний рекурентний тонзиліт на тлі хронічного катарального гінгівіту; група Б – 10 хворих на хронічний рекурентний тонзиліт в стадії клінічної ремісії без патології пародонта. Група В включала 10 практично здорових донорів. Наукова новизна. Наявність високого рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові (група А і Б) дозволяє зробити припущення про те, що імунні комплекси відіграють роль одного з провідних патогенетичних чинників у розвитку катарального гінгівіту і поглиблення цього процесу може відбуватись за рахунок впливу зі сторони піднебінних мигдаликів. Висновки. У пацієнтів з хронічним катаральним гінгівітом на тлі хронічного перебігу тонзиліту встановлено суттєве підвищення в РГС рівня секреторного імуноглобуліну А, інтерферонів α-γ та імунних комплексів, що являється патогенним чинником у розвитку запальних процесів в піднебінних мигдаликах та тканинах пародонта. Ключові слова: хронічний катаральний гінгівіт, хронічний рекурентний тонзиліт, локальний та системний гуморальний імунітет. 

УДК 616.311/.321-002-022.1-092.19(048.8)

 У даному огляді описано протимікробні, противірусні, протизапальні та імуномоделюючі властивості дефензинів, а також їх молекулярна та клітинна взаємодія. Дані речовини, що присутні на епітелії та в рідинах організму, є активними проти бактерій, грибів і вірусів, а також продукуються імунними та епітелійними клітинами. Ці природні протимікробні катіонні пептиди відіграють важливу роль у вродженому та адаптивному імунітеті. Дефензини розділені на альфа- і бета-сімейства. Альфа-дефензини (α-дефензини) містяться в нейтрофілах, макрофагах і клітинах Панета в кишківнику. Бета-дефензини (β-дефензини) секретуються більшістю лейкоцитів та епітелійних клітин. Широка антимікробна активність і багатогранні імуномодулюючі функції дефензинів підтверджують їх роль у вродженому імунітеті як основного захисного компонента організму людини проти бактеріальних, вірусних та грибкових інфекцій. Таким чином вони є ключовими ефекторними молекулами в захисті макроорганізму від інфекції завдяки своїй антимікробній активності широкого спектру. Їх загальна антимікробна функція – утворення руйнівних пор у мембранах патогенів, у тому числі вірусів з оболонкою. Противірусна дія включає прямий вплив дефензину на вірусні оболонки, глікопротеїни та капсид. Зв’язування та модуляція рецепторів поверхні клітини-господаря та порушення внутрішньоклітинної передачі сигналів дефензинами також можуть пригнічувати реплікацію вірусу. Дані пептиди блокують інфекцію вірусами з оболонкою і без оболонки шляхом агрегації частинок, блокування зв’язування з рецептором, інгібування проникнення вірусу або зняття оболонки частинок, перешкоджання передачі сигналів основних клітин або експресії вірусних генів. Крім того, дефензини можуть функціонувати як хемокіни для посилення та зміни адаптивних імунних реакцій, виявляючи непрямий противірусний механізм. Разом з тим, у джерелах наукової інформації продемонстровано, що дефензини залучають імунні клітини та модулюють адаптивні імунні реакції. Доведено також, що дефензини можуть як індукувати запалення, так і пригнічувати запальні реакції, діючи на певні клітини за допомогою різних механізмів. З огляду на це їх можна використовувати як один з маркерів у розвитку запальних захворювань порожнини рота і ротоглотки. Основними медикаментними засобами, які активують продукцію дефензинів є пробіотики, вітамін Д та лейкотрієн В4. Це розширює можливість їх використання як нового класу нетоксичних антимікробних засобів та імуномодуляторів. 

 The experience of the wide use of beekeeping products by people for health purposes refers modern apitherapy to the category of effective traditional medicine. Among the important areas of apitherapy, dentistry should be noted as a promising area of medical care.