УДК 618. 3+618.5):616.12-008.331.4]-06-037

Хоча ідіопатичну артеріальну гіпотензію (ІАГ) не включено до протоколів для вагітних із високим ризиком, у звіті Американського коледжу кардіології вказано, що ризик серцево-судинних захворювань зростає логарифмічно: від рівнів САТ <115 мм рт. ст. до >180 мм рт. ст. і від рівнів ДАТ <75 мм рт. ст. до >105 мм рт. ст. І якщо основні зусилля дослідників зосереджені на артеріальній гіпертензії, то артеріальна гіпотензія привертає значно менше уваги вчених. Клінічне значення ІАГ у вагітних прийнято розглядати крізь призму впливу цієї патології на стан матері і плода. З іншого боку, специфічний вплив вагітності на системну гемодинаміку посилює, «проявляє» основні ланки патогенезу та клінічну симптоматику ІАГ. Зниження ДАТ з першого триместру вагітності та САТ і ДАТ у другому триместрі називають «феномен гіпотензивної дії вагітності». Відповідно, вагітність, як правило, посилює прояви гіпотензії, які були раніше, та значно погіршує якість життя вагітних з ІАГ. Численні поліморфні скарги формуються за участю автономної нервової системи і свідчать про вегетативний дисбаланс у них. Зміни центральної та периферичної гемодинаміки матері із гіпотензією (зменшення ударного та хвилинного об’єму серця, збільшення або зниження резистентності судинного русла) сприяють уповільненню надходження крові в міжворсинчастий простір із формуванням плацентарної дисфункції, розвитку страждання плода. Вегетативна дисрегуляція, особливо знижений тонус симпатичної системи, як вважають, впливає на етіологію ІАГ, забезпечення вступу в пологи, є передумовою для деформації «пологової домінанти» і однією з основних причин слабкості пологової діяльності. Переважання тонусу парасимпатичної нервової системи сприяє розвитку сегментарного спазму і дистоції шийки матки, що зумовлює виражену болючість перейм і сповільнене розкриття шийки матки. Неадекватне реагування на звичайні і, тим більше, надсильні подразники, яким і є пологовий акт, вираженою тахікардією, регіонарним спазмом судин погіршує матково-плацентарний кровотік і, тим самим, створюються особливо несприятливі умови для плода. Саме тому роділлі з ІАГ потребують ретельного знеболення та психологічної підтримки в пологах.

УДК 618.33-007.213 + 618.344-003.215) : 616-005.6-002-039.54]-036-08

Незважаючи на вдосконалення надання допомоги в акушерській практиці, впровадження  преконцепційної підготовки до вагітності та пологів, проведення, за показаннями,  сучасних відповідних досліджень та ефективних профілактичних заходів  під час вагітності, проблема втрати вагітності внаслідок невиношування  не втрачає своєї актуальності. Навіть за умови проведення найретельнішого обстеження більш, ніж у 50% випадків причина втрати вагітності залишається невідомою, як і не завжди є ефективними лікувальні заходи, спрямовані на діагностовану причину невиношування вагітності .

До 80% пізніх викиднів відбуваються ембріоном плодом з нормальним каріотипом і можуть бути (а для запобігання звичного невиношування – мають бути) попереджені . Особливу групу ризику щодо розвитку невиношування вагітності та перинатальної патології становлять жінки із вагінальними кров'янистими виділеннями у ІІ триместрі (від 14+0 до 27+6 тижнів), які трапляються набагато рідше і становлять 1-2% .

Вважається, що формування субхоріальної гематоми (СХГ) є результатом часткового відшарування хоріальних мембран від стінки матки, з крайових (маткових) кровоносних судин, на відміну від передчасного відшарування плаценти від стінки матки . Найчастіше СХГ виникають у субхоріальній зоні (30,0%), міжоболонково (20,0%), у 13,3% випадків діагностують  гематоми великих розмірів у місцях, розташованих далеко від місця прикріплення плаценти .

Кровотеча з пологових шляхів при цьому часто не є масивною, та навіть може перебігати безсимптомно.  На відміну від відшарування, локальна болючість в ділянці передньої черевної стінки не відзначається, іноді пацієнтки відчувають спастичні скорочення матки; дане ускладнення частіше виникає до 20 тижнів вагітності. Діагноз ґрунтується на результатах ультразвукового дослідження гіпоехогенної або анехогенної серпоподібної ділянки позаду плодових оболонок, яка може піднімати край плаценти [9]. Пацієнтки з СХГ мають більш ніж у п’ять разів підвищений ризик розвитку відшарування плаценти, а також інших ускладнень вагітності (передчасний розрив плодових оболонок, передчасні пологи, прееклампсія та малий для гестаційного віку плід) . У мета-аналізі семи порівняльних досліджень вагітні з СХГ мали вдвічі більші шанси втрати вагітності в порівнянні із тими, у яких не діагностувалась гематома (18 проти 9 відсотків, ВШ 2,18, 95% ДІ 1,29-3,68) .

Антифосфоліпідні антитіла (АФЛА) виявлялись у кожної  п’ятої вагітної з СХГ . Наявність АФЛА без лікування у вагітних сприяла виникненню повторних викиднів та передчасних пологів у 80-90 % випадках.

Представлено випадок перебігу вагітності та пологів у жінки з СХГ великих розмірів з дебютом у ІІ триместрі вагітності

Keywords: childbirth; fibrinolysis system; thrombocytopathy; thromboelastography; tranexamic acid; idiopathic arterial hypotension.