Проведено аналіз наукової літератури за останні 5 років, яка стосується діагностики CDI. Також нами було обстежено пацієнтів, що зверталися у Львівську обласну інфекційну клінічну лікарню з передбачуваним діагнозом CDI за останні 3 роки. Обстеження пацієнтів з CDI повинно проводитись всебічно. При верифікації діагнозу слід враховувати дані анамнезу, об’єктивного обстеження, результати лабораторних та інструментальних методів дослідження. Серед запропонованих методів варто звернути увагу на ультразвукову діагностику. Це недорогий, неінвазивний, доступний метод, який з високою імовірністю  дозволяє виявити типові ознаки характерні для Сlostridium difficile інфекції.

Проведені дослідження констатують факт, що у кожного п’ятого пацієнта із лептоспірозом, який одужав, спостерігалась пневмонія. При цьому у пацієнтів із тяжким перебігом хвороби факт наявності пневмонії верифікувався вірогідно частіше, ніж у пацієнтів із середньотяжким перебігом лептоспірозу. Ознаки пневмонії відзначалися у кожного третього пацієнта із лептоспірозом, у якого хвороба завершилась летально.  Пневмонія спостерігалась однаково часто у чоловіків та жінок, незалежно від висліду хвороби.

Пандемія COVID-19 внесла корективи у роботу закладів охорони здоров’я як України, так і Львівщини. У Львівській області 24 стаціонари були перепрофільовані для роботи з хворими на COVID-19 і підозрою на цю недугу. В Україні не опубліковані дані про скринінгові лабораторні дослідження на виявлення інших збудників, які спричиняють хворобу з клінічними проявами у вигляді кашлю. Описані випадки коінфекції COVID-19 і кашлюку в Бразилії. Метою роботи було визначити кількісні показники сироваткових анти-IgG до B. pertussis у хворих на COVID-19.

УДК 616.986.7–036.1:616.1]–074

Вступ. Лептоспіроз – один із найпоширеніших зоонозів у світі. В основі патогенезу є ураження ендотелію судин. Порушення функцій ендотелію, виникнення ендотеліяльної дисфункції (ЕД) призводять до ушкодження клітинної мембрани, втрати судинної цілісності, ішемії, некрозу та розвитку дисфункції органів. У літературі інформації про ЕД у хворих із лептоспірозом недостатньо, тож розроблення і стандартизація методів оцінювання дисбалансу ендотелію судин у хворих із різною тяжкістю лептоспірозу є важливим завданням. Одним із основних маркерів ЕД є ендотелін-1 (ЕТ-1), визначення якого може стати дієвим інструментом для прогнозування тяжкости перебігу хвороби.
Мета. Дослідити показники ендотеліну-1 у хворих із різною тяжкістю перебігу лептоспірозу та їхні зміни під впливом семиденного лікування.
Матеріяли й методи. Вміст ЕТ-1 у сироватці крови хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні з діагнозом лептоспіроз, визначали методом імуноферментного аналізу. Абсолютні величини порівнювали з використанням критерію Г. Б. Манна – Д. Р. Вітні (U-test), відносні – за допомогою двостороннього критерію Р. Е. Фішера (F-критерій). Кореляційний аналіз здійснювали за методом Ч. Спірмена. Статистично вірогідною вважали відмінність, якщо р < 0,05.
Результати. Вміст ЕТ-1 визначали на час шпиталізації у перший день і через сім днів від початку лікування. Хворих (n = 43) поділили на дві групи залежно від тяжкости перебігу лептоспірозу: у першій групі – 21 хворий із середньотяжким перебігом, у другій – 22 хворих із тяжким перебігом. До контрольної групи увійшли 20 здорових добровольців. Під час обстеження хворих із лептоспірозом у обох групах концентрація ЕТ-1 була вірогідно вищою порівняно з контрольною групою (р < 0,01). Крім цього, частка хворих із концентрацією ЕТ-1 понад 5,5 пг/мл у крови на сьомий день лікування серед хворих першої групи становила 13,3 %, тоді як серед хворих другої групи – 43,8 %, що вірогідно більше порівняно з хворими із середньо-тяжким перебігом (р < 0,05). У хворих обох груп після семиденного лікування спостерігали вірогідне зростання концентрації ЕТ-1 (p<0,01).
Висновки. Результати дослідження продемонстрували, що в обох групах як на час шпиталізації, так і через сім днів лікування був вірогідно вищий показник ендотеліну-1 порівняно з контрольною групою (р < 0,01). Визначено, що на сьомий день лікування показник концентрації ендотеліну-1 був вірогідно вищим у групі хворих із тяжким перебігом лептоспірозу, ніж у хворих із середньотяжким перебігом (р < 0,05). У хворих обох груп через сім днів лікування спостерігали вірогідне зростання вмісту ендотеліну-1 (р < 0,05).