616.311.2:616.314-089.28/.29-089.843-092.4/.9
У сучасних діагностично-лікувальних протоколах проведення дентальної імплантації акцентується
увага на врахуванні як морфологічних, так і функціональних факторів для досягнення довготривалої клінічної результативності цієї технології лікування. Відсутність забезпечення функціонально орієнтованого
позиціонування дентальних імплантатів (ДІ) і протезних конструкцій призводить у клінічній практиці до
частих ускладнень при хірургічних втручаннях, які важко піддаються корекції, а результати застосованого протезування негативно змінюють функціональну витривалість периімплантного тканинного оточення з ранньою експлантацією ДІ. З огляду на це багато зусиль фахівців спрямовано на експериментальне
дослідження особливостей розподілу функціонального навантаження ДІ в оточуючій кістковій тканині зі
спробою екстраполяції отриманих даних у клінічну практику для оптимізації розташування застосовуваних при цьому протезних конструкцій. Проведені дослідження дисфункціонального впливу навантаження
в ділянках похилих площин оклюзійних поверхонь протезних конструкцій довели зростання концентрованої горизонтальної складової навантаження ДІ, внаслідок чого збільшуються компресійні та розтягуючі
деформаційні сили, які спричинюють резорбцію альвеолярної кісткової тканини щелеп. Встановлено, що
підвищення векторів бічних навантажень на межі кістка-імплантат виникає при імплантації безпосередньо
після видалення зубів. При цьому репарація кісткової тканини призводить до втрати маргінального рівня і.
У результаті цього коронки на ДІ виготовляються більшими за коронки наявних зубів, що вторинно може
зумовити зростання шкідливого впливу деформаційних векторів.
У зв’язку з наявністю контраверсійних тлумачень щодо результатів тривалого впливу функціонального навантаження ДІ на стан інтерфейсу периімплантних тканин констатується необхідність проведення сучасного експериментального морфологічного, рентгенографічного та гістоморфометричного
аналізу показників інтерфейсу ДІ, розташованих в аксіальному та парааксіальному положеннях по периметру контакту з оточуючою кісткою.