Класичний алгоритм лікування пародонтиту включає видалення зубних відкладень та місцевий контроль запалення, кюретаж пародонтальних кишень, а також підтримуючу терапію у тому числі з використанням засобів тривалої дії та спеціальних систем доставки ліків [1,2,3,4,5]. Ці методи терапії покликані мінімізувати симптоми та запобігти прогресуванню та рецедивам захворювання, але, на жаль, не можуть відновити втрачене прикріплення м’яких тканин пародонта до зуба. 

Висока поширеність захворювань пародонта серед різних груп населення виділяє цю проблему в число найважливіших проблем сучасної стоматології. За даними експертів ВООЗ 80 % школярів у різних країнах мають патологію пародонта, а серед дорослих вона зустрічається майже  у 100 % випадків. Розповсюдженість захворювань пародонта серед населення України складає 81,5 %. 

Проблема відновлення пошкоджених тканин при лікуванні захворювань пародонту вважається чи не найважливішою серед науковців і практиків у цій галузі. У попередніх публікаціях ми окреслили основні тенденції та досягнення, існуючі на сьогоднішній час. Враховуючи складну архітектуру пародонту, що включає дві тверді тканини (альвеолярна кістка і цемент) і м'яку тканину (періодонт), використання каркасного підходу з використанням тканино-інженерних біоматеріалів є оптимальним вибором для регенерації комплексу періодонт-цемент-альвеолярна кістка.