Актуальність проблеми автизму (розладів автистичного спектра, РАС) у світі сьогодні дуже висока і продовжує
зростати. Це пов’язано не лише з медичними, але і соціальними, освітніми та економічними чинниками.
За даними ВООЗ, поширеність РАС становить близько 1% дитячого населення світу. Водночас результати
сучасних епідеміологічних досліджень свідчать про вищі показники в окремих країнах. Зокрема, за даними Autism and Developmental Disabilities Monitoring Network (ADDM, США), у 2022 році поширеність РАС серед 8-річних дітей становила 1 випадок на 31 дитину [13]. Відмінності між оцінками пояснюються
різними діагностичними критеріями, методологією досліджень, доступністю скринінгу та рівнем виявлення випадків, тому коректно враховувати глобальну оцінку ВООЗ [7,18,19]. У чому причина такого критичного
щорічного зростання реєстрованих випадків РАС? Серед основних факторів - вдосконалення методів скринінгу та діагностики; розширення критеріїв діагнозу; підвищення обізнаності суспільства. Проте слід розуміти, що це не означає «епідемію» у класичному сенсі, а радше те, що раніше багато випадків залишалися недіагностованими за рахунок маскінгу (переважно у дівчат), а також установлення іншого діагнозу (розумова відсталість, шизофренія). Висока частота РАС має як медичний, так і соціальний вплив на суспільство, і саме пошуки причин цього явища стимулюють безліч досліджень з метою знизити частоту, раннього виявлення та планування ефективних методів корекції. Економічне та соціальне навантаження на рівні держави є величезним, адже разом з дитиною з порушенням розвитку або інвалідністю з усіх сфер активності випадають інші працездатні члени сім’ї, які змушені забезпечувати цілодобовий догляд за
дитиною чи дорослою особою з інвалідністю, що, насамперед, є значною фінансовою втратою на рівні держави. Економічні дослідження демонструють значну ефективність раннього втручання. Звісно, це витрати на етапі навчання та адаптації до самостійного життя (спеціалісти з інклюзивного навчання, асистенти, медичний супровід, виплати соціальної сфери, виключені і з сфери праці батьки). Проте велике фінансове та кадрове навантаження є виправданим, адже дитина з РАС, яка отримала ранню корекційну підтримку, у дорослому віці потребуватиме меншої підтримки , матиме повну або часткову здатність самостійно забезпечувати себе, а батьки такої особи з РАС теж зможуть працювати, сплачувати податки, реалізовувати свій потенціал. Порівняння витрат чітко демонструє, що раннє втручання значно дешевше для держави, ніж довічна підтримка дорослої людини з інвалідністю. Точне співвідношення різниться за країнами, але узагальнені оцінки у довгостроковій перспективі: загальні витрати без раннього втручання можуть бути в 2–5
разів вищими.