УДК 576.8: 616.311.2-002:616.322-002.2]-06

Мета дослідження. Визначення поширеності умовно-патогенних мікроорганізмів (їх видового складу),
асоційованих із рекурентним тонзилітом (РТ), у групі пацієнтів із хронічним катаральним гінгівітом (ХКГ) та
статистичне порівняння частоти виділення окремих представників аеробних, факультативно-анаеробних
та мікроаерофільних умовно-патогенних мікроорганізмів із різних локусів.

Методи дослідження. Для дослідження біотопу задньої стінки глотки, піднебінних мигдаликів та ясенної
борозенки з обстежених 138 пацієнтів обох статей віком 19–40 років було сформовано три групи: групу
А становили 77 пацієнтів з ХКГ на тлі РТ; групу Б –51 пацієнт з ХКГ без ЛОР-патології. Група В слугувала контролем і включала 10 стоматологічно та соматично здорових пацієнтів. Посів матеріалу із задньої стінки глотки, піднебінних мигдаликів та ясенної борозенки здійснювали на поживні середовища. Ідентифікацію одержаних ізолятів мікроорганізмів проводили за схемами, наведеними у визначнику Берджі. Результати статистично опрацьовували. Наукова новизна. У мікробному пейзажі ясенної борозенки осіб групи А превалювали бета-гемолітичні стрептококи (68,83 ± 5,31 % проти 25,49 ± 6,16 % у групі Б, р < 0,01) за повної
відсутності їх у групі В. Мікроорганізм Str. pyogenes частіше виявляли з мазків слизової зіву, ніж з ясенної
борозенки. Інші представники аеробної мікрофлори S. aureus, S. epidermidis виявлені у 14,28 ± 4,01 % та 27,27 ± 5,11 % обстежених пацієнтів групи А, проте у групі Б ці види простежувалися у суттєво меншої кількості осіб (3,92 ± 2,24 % та 13,72 ± 4,86 %, р1 < 0,01). Разом із тим Str. mutans та S. salivarius виділяли в найменшій кількості від пацієнтів групи А (15,58 ± 4,16%), і в найбільшій – від осіб групи В (50,0 ± 15,81 %).
Висновки. Таким чином, отримані результати дали змогу виявити суттєві порушення біотопів задньої
стінки глотки, піднебінних мигдаликів та ясенної борозенки саме в пацієнтів із ХКГ на тлі РТ.
Ключові слова: мікробіоценоз, задня стінка глотки, піднебінні мигдалики, ясенна борозенка, гінгівіт,
рекурентний тонзиліт.

УДК.616.311.2-002-06:616.322-002.2:615.33:615.454.1 

 Дослідження фармакотерапевтичної (імуномоделюючої) дії в умовах клітинних культур in vitro на сьогодні вважається доцільним і обґрунтованим для визначення дії лікарських засобів на доклінічному рівні. Також важливим є вирішення патогенетичності застосування таких засобів, особливо місцевої дії. В якості досліджуваного препарату був використаний багатокомпонентний гель на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти для лікування хронічного катарального гінгівіту у хворих на хронічний тонзиліт. Мета роботи – визначення впливу гелевої композиції на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти на тканину піднебінних мигдаликів у пацієнтів з хронічним тонзилітом на тлі хронічного катарального гінгівіту. Матеріали і методи. При досліджені впливу основних активних компонентів, які входили до складу гелевої композиції, використовували рекомендації І.П. Кайдашева та співавторів при апробації фармакологічних препаратів в культурах in vitro. Тканина піднебінних мигдаликів була отримана від 20-ти пацієнтів з хронічним тонзилітом на тлі хронічного катарального гінгівіту, у яких, за показаннями, була проведена тонзилектомія. Роботу з отриманим матеріалом виконували відповідно до рекомендацій, прийнятих у лабораторії патофізіології та імунології Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України. Тканину мигдаликів заливали середовищем 199 (Serva, Німеччина) з гентаміціном сульфатом (Дарниця, Україна) у концентрації 120 мкг/мл і залишали на 0,5 години при температурі 4-80 С на 20 хвилин. Після цього видаляли геморагічні частини з цілого мигдалика, переносили його в середовище Ігла (Sigma,USA) і промивали ополіскуючи 3-4 рази. Далі, підготовлений таким чином матеріал додавали до стерильних флаконів із збагаченим середовищем Ігла (+ L-глутамін, натрій бікарбонат, 100- кратний концентрат вітамінів, ембріональна сироватка теляти - 5%, 60 мкг/мл гентаміцину). Мигдалики розрізали ножицями і промивали середовищем, вимиваючи клітини. Процедуру повторювали декілька разів (5-7), після цього фільтрували через нейлон. Усі маніпуляції проводили у ламінарній шафі в потоці стерильного повітря. Підраховували кількість клітин за допомогою світлового мікроскопа (Олімпус-23, Японія) та камери Горяєва. Готували клітинну завись із розрахунку 2,5 млн лімфоцитів на 1 мл середовища. При відсотках синіх («мертвих») клітин >10%, клітини вважали непридатними для подальшої роботи. Результати дослідження. При дії основних складників запропонованої гелевої композиції (декаметоксину та гіалуронової кислоти) на in vitro клітини піднебінних мигдаликів пацієнтів з хронічним катаральним гінгівітом на тлі рекурентного тонзиліту, не визначено суттєвих змін у концентрації α і γ-інтерферонів. Під впливом гелевої композиції знижується вміст прозапальних чинників: інтерлейкіну-1β та імунних комплексів. Розпрацьована гелева композиція стимулює продукування клітинами мигдаликів протимікробного чинника – антистрептолізіну-О, стимулюючи продукцію антитіл проти антигенів гемолітичного стрептококу. Висновок. Досліджувана гелева композиція на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти є ефективним протизапальним та антимікробним засобом, що стимулює продукування клітинами мигдаликів протимікробного чинника – антистрептолізіну-О, таким чином стимулюючи продукцію антитіл проти антигенів гемолітичного стрептококу. 

УДК 616.311/.321-002-022.1-092.19(048.8)

 У даному огляді описано протимікробні, противірусні, протизапальні та імуномоделюючі властивості дефензинів, а також їх молекулярна та клітинна взаємодія. Дані речовини, що присутні на епітелії та в рідинах організму, є активними проти бактерій, грибів і вірусів, а також продукуються імунними та епітелійними клітинами. Ці природні протимікробні катіонні пептиди відіграють важливу роль у вродженому та адаптивному імунітеті. Дефензини розділені на альфа- і бета-сімейства. Альфа-дефензини (α-дефензини) містяться в нейтрофілах, макрофагах і клітинах Панета в кишківнику. Бета-дефензини (β-дефензини) секретуються більшістю лейкоцитів та епітелійних клітин. Широка антимікробна активність і багатогранні імуномодулюючі функції дефензинів підтверджують їх роль у вродженому імунітеті як основного захисного компонента організму людини проти бактеріальних, вірусних та грибкових інфекцій. Таким чином вони є ключовими ефекторними молекулами в захисті макроорганізму від інфекції завдяки своїй антимікробній активності широкого спектру. Їх загальна антимікробна функція – утворення руйнівних пор у мембранах патогенів, у тому числі вірусів з оболонкою. Противірусна дія включає прямий вплив дефензину на вірусні оболонки, глікопротеїни та капсид. Зв’язування та модуляція рецепторів поверхні клітини-господаря та порушення внутрішньоклітинної передачі сигналів дефензинами також можуть пригнічувати реплікацію вірусу. Дані пептиди блокують інфекцію вірусами з оболонкою і без оболонки шляхом агрегації частинок, блокування зв’язування з рецептором, інгібування проникнення вірусу або зняття оболонки частинок, перешкоджання передачі сигналів основних клітин або експресії вірусних генів. Крім того, дефензини можуть функціонувати як хемокіни для посилення та зміни адаптивних імунних реакцій, виявляючи непрямий противірусний механізм. Разом з тим, у джерелах наукової інформації продемонстровано, що дефензини залучають імунні клітини та модулюють адаптивні імунні реакції. Доведено також, що дефензини можуть як індукувати запалення, так і пригнічувати запальні реакції, діючи на певні клітини за допомогою різних механізмів. З огляду на це їх можна використовувати як один з маркерів у розвитку запальних захворювань порожнини рота і ротоглотки. Основними медикаментними засобами, які активують продукцію дефензинів є пробіотики, вітамін Д та лейкотрієн В4. Це розширює можливість їх використання як нового класу нетоксичних антимікробних засобів та імуномодуляторів.