Актуальність. Епідемія наркоманії в Україні набуває все більшого розмаху: за даними експертів нині кількість споживачів психоактивних речовин сягає понад 500 тисяч осіб переважно молодого віку. У світі немає жодної країни, яка б могла доказово заявити, що їй вдалося подолати це зло. Вживання наркотиків насамперед негативно впливає на здоров'я людей, сприяє розвитку соматичних і психічних захворювань і є однією з причин збільшення смертності та інвалідизації населення. При наркоманії вражаються внутрішні органи, виникають неврологічні і психічні розлади, розвивається соціальна деградація.

Мета дослідження. Встановити результати морфометричних досліджень судин гемомікроциркуляторного русла піднижньощелепної залози на 14 та 28 добу експериментального опіоїдного впливу.
Матеріали та методи. Дослідження виконано на 15 статевозрілих, білих, щурах-самцях масою 200–220 г, віком 4,5–6 місяців. Тварин розподіляли на дві групи: експериментальна та контрольна. У експериментальній групі тваринам (10 щурів) внутрішньом’язово вводили опіоїдний анальгетик (налбуфін) за наступною схемою: І тиждень – 8 мг/кг, ІІ тиждень – 15 мг/кг, ІІІ тиждень – 20 мг/кг, ІV тиждень – 25 мг/к. Контролем слугували 5 щурів, яким вводили 0,9% розчин хлориду натрію в об’ємі 1 мл.
Матеріалом дослідження були препарати піднижньощелепних залоз білих щурів. Дослідження були проведені в лабораторії електронної мікроскопії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Результати дослідження.
На 14 день експериментального опіоїдного впливу за допомогою проведеного нами морфометричного дослідження гістологічних препаратів піднижньощелепної залози щурів, було виявлено розширення ланок гемомікроциркуляторного русла піднижньощелепної залози щура у порівнянні з нормою (таблиця 1).

Зокрема, діаметр артеріол збільшився до (24,59±2,91) мкм у порівнянні з показником контрольної групи – (19,64±0,35) мкм, діаметр капілярів становив (6,73±0,37) мкм, контроль – (5,66±0,42) мкм. При цьому діаметр венул коливався у межах (25,45 – 32,54) мкм, середнє значення складало (29,90±1,42) мкм, при значенні контролю (25,25±0,31) мкм (p<0,05).

Показник щільності пакування обмінних судин демонстрував статистично достовірне зменшення до (19,21±0,73) мкм у порівнянні з контролем (20,89±0,91) мкм. Результати аналізу показника трофічної активності тканини становили (48,1±0,4) мкм, проти відповідно у контролі — (56,05±0,53) мкм.

Висновки. Дані морфометричного дослідження на 14 та 28 день експериментального опіоїдного впливу демонструють збільшення діаметрів судин гемомікроциркуляторного русла піднижньощелепної залози та зростання показника трофічної активності тканини при одночасному зниженні показника щільності пакування обмінних судин. Отримані результати дали змогу оцінити ступінь васкуляризації піднижньощелепної залози за умов фізіологічної норми та на ранніх термінах експериментального опіоїдного впливу.

Актуальність. Опіоїди характеризуються вираженою знеболюючою активністю, що пояснює їх широке застосування як анальгетиків у різних галузях медицини, особливо при важких травмах, пораненнях, оперативному втручанні, а також при захворюваннях, що супроводжуються вираженим больовим синдромом (злоякісні новоутворення, інфаркт міокарда). Значним недоліком їх вживання є висока імовірність розвитку не лише психологічної та фізичної залежності, а й поліорганної недостатністі, обумовленої як безпосереднім токсичним дією наркотику, і ураженням мікроциркуляторного русла систем організму.

Мета дослідження. Встановити особливості структурної організації піднижньощелепної залози на 21 добу експериментального опіоїдного впливу.
Матеріали та методи. Дослідження виконано на 15 статевозрілих, білих, щурах-самцях масою 220–250 г, віком 4,5–6 місяців. Тварин розподіляли на дві групи: експериментальна та контрольна. У експериментальній групі тваринам (10 щурів) внутрішньом’язово вводили опіоїдний анальгетик (налбуфін) за наступною схемою: І тиждень – 8 мг/кг, ІІ тиждень – 15 мг/кг, ІІІ тиждень – 20 мг/кг. Контролем слугували 5 щурів, яким вводили 0,9% розчин хлориду натрію в об’ємі 1 мл. Матеріалом дослідження були препарати піднижньощелепних залоз білих щурів. Дослідження були проведені в лабораторії електронної мікроскопії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Результати дослідження. На 21 добу експериментального опіоїдного впливу у гістолоічних препаратах піднижньощелепної залози були виявлені дисциркуляторні зміни у судиному руслі та альтеративні процеси у паренхіматозних елементах органа. Ланки гемомікроциркуляторного русла були дилятовані у наслідок переповнення їх еритроцитами, та у меншій мірі нейтрофілами. Виявляли характерні ознаки стазу, а саме розташування еритроцитів у декілька рядів, склеювання, формування ними фігури монетного стовпчика.

Накопичення транссудату у стромі залози зумовило збільшення об’єму міжацинарної сполучної тканини, що вплинуло на форму ацинусів, щільність та організованість їх розташування. В основній речовині сполучної тканини спостерігали ознаки дифузного набряку з ацидофільно забарвленими, збільшеними в розмірі колагеновими волокнами. Базальні мембрани ацинусів були розволокненими та набряклими.

У кінцевих секреторних відділах серозні клітини мали дистрофічні зміни, їх контури були нечіткими, цитоплазма містила різного розміру вакуолі з просвітленою цитоплазматичною рідиною. Спостерігали окремі сероцити з ознаками некрозу, ядро таких клітин у наслідок каріопікнозу було зменшеним у розмірі та інтенсивно базофільним. У поодиноких сероцитах ядра не візуалізувались, цитоплазма фрагментувалась з подальшим повним руйнуванням.

Епітеліоцити внутрішньочасточкових проток зазнавали дистрофічних, некротичних та альтеративних змін. Вакуолі різної форми та розміру виповнювали цитоплазму базальної частини епітеліоцитів гранулярних проток, у результаті ядро в таких клітинах витіснялось до апікального полюса. Кількість секрету у просвіті проток збільшувалась.

Ознаки вакуольної дистрофії та розвиток некротичних змін виявляли у епітеліоцитах посмугованих проток, що характеризувались наявністю пікнотичних інтенсивно базофільних ядер, та розпадом цитоплазми на окремі фрагменти. Поодинокі некротизовані епітеліоцити злущувались у просвіт вивідних проток.

Висновки. Результати нашого дослідження виявили розвиток дистрофічних та некротичних змін структурних елементів піднижньощелепної залози, зокрема у епітеліоцитах внутрішньочасточкових та посмугованих проток, сероцитах, серозних клітинах та стромі залози, для судин гемомікроциркуляторного русла характерними були ознаки стазу.

У Європі близько 100 мільйонів людей страждають від хронічної хвороби нирок (ХХН), та згідно із прогнозами, до 2040 року вона стане п’ятою причиною смерті в усьому світі за поширеністю (Vanholder R, 2021). Етіологічна структура ХХН є наступною: 42.2% цукровий діабет, 21.4% хронічні гломерулонефрити, 19.5% артерійну гіпертензію, 6.9% обструктивні нефропатії, 3.6% хронічний інтерстиційний нефрит, 1.5% автосомно-домінантний полікістоз нирок, 2.7% невідомої етіології (Sharma R, 2018). Однак більшість змін при ХХН є незворотніми і такі пацієнти потребують трансплантації нирок, так станом на травень 2023 року в Україні 1409 пацієнтів перебували на листку очікування. Саме тому правильна діагностика має відбуватися на більш ранніх етапах, важливим діагностичним методом для визначення етіології ХХН, прогнозування подальших перспектив, діагностики відторгнення трансплантату та для проведення наукових досліджень є виконання нефробіопсії. Рутинне зафарбування гематоксилін-еозином не дозволяє повною мірою дослідити усі морфологічні зміни у нирках, що робить необхідним використання додаткових гістохімічних, імуногістохімічних та імунофлюоресцентних технік.