Кусані рани є актуальною клінічною проблемою через поєднання механічної травми та масивного потрапляння бактерій у тканини. За статистичними даними, укуси собак становлять 85–90%
випадків. Водночас котячі укуси мають значно вищий ризик інфікування, що сягає 80%. Проблема
загоєння таких уражень полягає у прихованому відмиранні тканин на мікро- та ультраструктурному
рівнях, що перешкоджає регенерації та сприяє розвитку гнійно-септичних ускладнень.
Мета. Систематизувати та проаналізувати сучасні дані щодо змін на мікро- та ультраструктурному
рівнях у тканинах при кусаних ранах для обґрунтування оптимальної тактики лікування та хірургічної
обробки
Постійний процес розвитку нових синтетичних молекул і вдосконалення на їх основі препаратів, сприяє появі нових знеболюючих препаратів з метою створення ефективних засобів дляпокращення життя, в першу чергу категорії хворих з онкологічною патологією та пацієнтам, що перенесли ампутації і страждають від
синдрому хронічного болю. Паралельно з використанням по медичним показам поширюється вживання сильнодіючих та психотропних препаратів не за показами. В результаті патоморфологічних досліджень за останні роки виявлено цілий комплекс змін з боку внутрішніх органів при вживанні опіоїдного анальгетика налбуфіну. Є також ряд публікацій, що стосуються зміни структурних компонентів органу зору на різних етапах опіоїдного впливу, зокрема ділянки райдужно – рогівкового кута та судинної оболонки ока.
Патоморфологічні зміни структур шарів сітківки ока, що виникає під впливом налбуфіну, відносяться до однієї з актуальних проблем сучасної морфологічної та офтальмологічної практики. Ці дані не є широко представленими у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. Виявлення ознак даної патології при опіоїдному впливі дозволить своєчасно застосувати профілактичні та лікувальні заходи.
Метою нашої роботи стало вивчення динаміки патоморфологічних змін на мікроструктурному та ультраструктурному рівнях у шарах сітківки наприкінці чотирнадцятої доби опіоїдного впливу.
Як свідчать дані офіційної медичної статистики, сьогодні рак грудної залози (ГЗ) посідає одне з чільних
місць серед онкологічних захворювань в Україні та світі. До факторів ризику розвитку патології відносять гормональні порушення, ранню менопаузу, недотримання здорового способу життя, спадковість тощо.
Групу ризику становлять жінки після сорока років, яким показана скринінгова мамографія з метою ранньої діагностики захворювань ГЗ.
Також, жінкам молодого віку, при переважанні сполучнотканинного типу структури залози та в період лактації за наявності показів рекомендоване ультразвукове обстеження ГЗ. Проте, при виявленні
новоутвору (3-5 категорія за BI-RADS), для остаточної верифікації діагнозу необхідна біопсія з подальшим гістологічним та імуногістохімічним дослідженням. Проведення диференціальної діагностики доброякісних і злоякісних уражень передбачає досконале знання як макро- так і мікроструктури залози, з урахуванням
фізіологічних функцій окремих її структурних компонентів в нормі та при патологічних процесах.
Згідно даних наукової літератури, одним з важливих діагностичних критеріїв для диференціації різних пухлинних процесів є міоепітеліальні клітини (МК) – епітеліальні за походженням і скоротливі за функцією, які в період лактації сприяють виведенню молока, а також діють як супресори пухлин.
Мета дослідження: вивчення гістологічних особливостей та можливостей імуногістохімічної верифікації міоепітеліальних клітин