УДК: 616.314-089.843:616.716.85018.43]-071/.072

 Стабільність розташування імплантатів у тканинному оточенні щелеп є важливим чинником, який впливає на планування методики встановлення та навантаження дентальних імплантатів (ДІ). Згідно з літературними джерелами та практичними рекомендаціями вважається, що початкова механічна стабільність і відсутність будь-яких небажаних мікрорухів під час досягнення біологічної стабільності є важливими морфологічними умовами, необхідними для адекватної підготовки дентальних імплантатів до функціонального навантаження в разі протезування. Оцінювання наявних натепер методів вимірювання стабільності дентальних імплантатів чітко демонструє потребу в неінвазивному, кількісному, повторюваному та надійному способі її вимірювання. Ще в 1996 році [12] уперше повідомили про можливості використання аналізатора резонансної частоти (RFA) для оцінювання стабільності дентальних імплантатів шляхом визначення частоти вібраційних сигналів, багаторазово скерованих на поверхню датчика, уведеного в дентальний імплантат. Чим міцніше об’єднання дентальних імплантатів із кістковою поверхнею, тим вища частота резонансу, що виникає. За допомогою цієї інноваційної цифрової методики ми протягом трирічного періоду провели дослідження й аналіз даних RFA стабільності дентальних імплантатів у хворих із дефектами зубних рядів. Вимірювання інструментальних показників RFA здійснювали за допомогою цифрового пристрою Osstell в одиницях ISQ під час встановлення та перед функціональним навантаженням протезних конструкцій на дентальних імплантатах у ранньому періоді загоєння впродовж 2–4 місяців та відтерміновано – через 4–6 місяців. Для визначення успішності дентальних імплантатів
використовувався статистичний аналіз показника міжквартильного оптимуму отриманих цифрових значень RFA на етапах раннього та відтермінованого протезування в порівнянні з висхідними даними після введення дентальних імплантатів. На основі аналізу отриманих даних RFA під час імплантації виявлено, що чим менший міжквартальний діапазон показників ISQ стабільності дентальних імплантатів на хірургічному й ортопедичних етапах імплантаційного лікування хворих, тим сприятливішим буде поєднання первинної та вторинної стабільності дентальних імплантатів, що приведе до кращої остеоінтеграції. 

УДК 616.314–089.23:616.31–022–07

Introduction. Reuse of implant healing abutments is common in dental practice, most of all because of economical reasons. The aim of the study. To analyze and compare the colonization of new and reused dental implant healing abutments by oral microbiota in patients during implantation. Materials and methods. 4 groups, 20 patients, 36 healing abutments were examined using clinical and microbiological methods. Results. Clinical and microbiological analysis showed that biofilm formation was statistically higher on IHAs, which were reused, than on new ones. Conclusions. The practice of reusing healing abutments between patients should be reconsidered.
Key words: dental implant, healing abutment, biofilm, bacteria, periimplantitis, mucositis, reuse.

Вступ. Процедура дентальної імплантації стала в останні роки дуже популярною та все частіше використовується в практиці лікаря-стоматолога. Проте асоційовані з нею патологічні стани, такі, як перимукозит і періімплантит, досі становлять велику проблему, з якою стикаються імплантологи. Повторне використання формувачів ясен є поширеним явищем у стоматологічній практиці, переважно через економічні причини, проте це може бути недостатньо безпечно Мета. З’ясувати й порівняти колонізацію представниками мікробіоти порожнини рота нових і повторно використовуваних формувачів ясен після проведення дентальної імплантації. Матеріали й методи. В дослідженні брали участь 4 групи по 5 випадково відібраних пацієнтів у кожній, усього 36 формувачів ясен 3 та 5 мм заввишки. Аналіз утворення нальоту на формувачах було проведено клінічно, використовуючи таблетки для забарвлення нальоту. Матеріалом для мікробіологічного дослідження слугували формувачі ясен та
сформована на них біоплівка. Мікроорганізми були ідентифіковані відповідно до класифікаційних даних, запропонованих у 9-му виданні
посібника Bergey. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програмного забезпечення статистичного аналізу даних для
біомедичних досліджень «Instat» (GraphPad Software Inc.). Результати. Клінічний та мікробіологічний аналізи показали, що утворення біоплівки було статистично вищим на формувачах ясен пацієнтів, які були використані повторно, ніж на нових. Висновки. Варто переглянути повторне використання формувачів ясен між пацієнтами під час імплантації в практиці лікаря-стоматолога.
Ключові слова: дентальний імплантат, формувач ясен, біофільм, бактерії, періімплантит, перімукозит, повторне використання.