У Європі близько 100 мільйонів людей страждають від хронічної хвороби нирок (ХХН), та згідно із прогнозами, до 2040 року вона стане п’ятою причиною смерті в усьому світі за поширеністю (Vanholder R, 2021). Етіологічна структура ХХН є наступною: 42.2% цукровий діабет, 21.4% хронічні гломерулонефрити, 19.5% артерійну гіпертензію, 6.9% обструктивні нефропатії, 3.6% хронічний інтерстиційний нефрит, 1.5% автосомно-домінантний полікістоз нирок, 2.7% невідомої етіології (Sharma R, 2018). Однак більшість змін при ХХН є незворотніми і такі пацієнти потребують трансплантації нирок, так станом на травень 2023 року в Україні 1409 пацієнтів перебували на листку очікування. Саме тому правильна діагностика має відбуватися на більш ранніх етапах, важливим діагностичним методом для визначення етіології ХХН, прогнозування подальших перспектив, діагностики відторгнення трансплантату та для проведення наукових досліджень є виконання нефробіопсії. Рутинне зафарбування гематоксилін-еозином не дозволяє повною мірою дослідити усі морфологічні зміни у нирках, що робить необхідним використання додаткових гістохімічних, імуногістохімічних та імунофлюоресцентних технік.