Водно-електролітні порушения у хворих з тяжкою нейротравмою у відділенні інтенсивної терапії можуть серйозно погіршувати результати лікування або стати причиною високої летальності. Осмотичні порушення можуть проявлятися пригніченням свідомості, до поглиблення коми і виникнення судомного синдрому. Тяжке осмотичне пошкодження клітин головного мозку, наприклад, «понтинний мієліноліз» нерідко – катастрофа несумісна з життям. Пацієнти з первинним пошкодженням головного мозку і гіпоталамо-гіпофизарної системи різної етіології, складають групу ризику по розвитку ВЕП.

У пацієнтів нейрореанімації можливі трансформації синдромів, наприклад, перехід з гіпернатріемії в гіпонатриємію і формуванні генералізованого набрякового синдрому, що значно утруднює підбір адекватної замісної гормональної та інфузійної терапії. Набряковий синдром, нецукровий діабет, сільвтрачаючий синдром і генералізований набряк головного мозку –це перелік можливих ускладнень у пацієнтів з тяжкою нейротравмою селярної ділянки [2]. Тяжкі нейротравми, особливо з ураженням гіпоталамо-гіпофізарної ділянки супроводжується небезпечним водно-електролітним дисбалансом, який вимагає відповідної корекції. Діагностувати можна завдяки сучасними методами діагностики вчасно візуалізувати, прогнозувати і своєчасно скорегувати відповідною інфузійною терапією. Причиною виникнення цих водно-електролітних порушень є безпосередньо пошкодження діенцефальної ділянки в момент травми або в результаті впливу факторів вторинного пошкодження головного мозку (гіпоксія, гіпоперфузія, внутрічерепна гіпертензія).