УДК 612.82:612.018:546.655]-08:616-056.52-02:(612.392.9:547.466.64)

Метою нашої роботи було визначення вмісту серотоніну та показників його обміну в тканині мозку щурів із глутаматіндукованим ожирінням та на фоні його корекції мультипробіотиком «Симбітер ацидофільний» концентрований. Дослідження проведено на 30 білих щурах-самцях, розділених на 3 групи. Перша група – інтактний контроль. У другій та третій групах моделювали ожиріння введенням тваринам у неонатальному періоді глутамату натрію. Щурам третьої групи застосовували також мультипробіотик перорально (2-тижневе курсове введення упродовж 3 міс після місяця життя). Встановлено, що у щурів із глутаматіндукованим ожирінням вміст серотоніну та триптофану, субстрату для синтезу серотоніну, в тканині мозку був меншим порівняно з контролем. Водночас активність моноамінокcидази збільшувалася, триптофангідроксилази не зазнавала достовірних змін на фоні зростання триптофандекарбоксилазної активності. Індоламін 2,3-дегідрогеназна активність суттєво зростала. У щурів із глутаматіндукованим ожирінням на фоні періодичного введення мультипробіотика вміст серотоніну та триптофану в тканині мозку зростав порівняно зі значеннями у щурів після введення глутамату натрію без корекції. При цьому вміст триптофану залишався набагато меншим щодо значень у контрольних щурів. Періодичне введення мультипробіотика щурам із ожирінням призводило до зменшення активності моноамінокcидази, але не до рівня контролю. Періодичне введення мультипробіотика не впливало на триптофангідроксилазну та триптофандекарбоксилазну активність поріявняно зі значеннями у щурів з ожирінням. На фоні періодичного введення мультипробіотика індоламін-2,3-дегідрогеназна активність у тканині мозку щурів з ожирінням відновлювалася до контрольних значень. Отже, якщо у щурів при розвитку глутаматіндукованого ожиріння активувався альтернативний кінуреніновий шлях метаболізму триптофану в тканині мозку, що могло бути однією із причин зниженого вмісту серотоніну в мозку, то у щурів із ожирінням на фоні періодичного введення мультипробіотика
спостерігали класичний серотоніновий шлях метаболізму триптофану в мозку.

УДК 612.1/8:616-092

Дані про вміст серотоніну та показники його обміну в сироватці крові та дванадцятипалій кишці у щурів із глутаматіндукованим ожирінням обмежені. Метою нашої роботи було дослідити профілактичний вплив періодичного курсового застосування мультипробіотика «Симбітер
ацидофільний» концентрований на вміст серотоніну та показники його обміну в сироватці крові та дванадцятипалій кишці у щурів із глутаматіндукованим ожирінням. Встановлено, що концентрація серотоніну та триптофану в сироватці крові щурів із ожирінням зменшувалася на
фоні зростання активності моноамінооксидази. При застосуванні мультипробіотика щурам, які вживали глутамат натрію, концентрація серотоніну в сироватці крові зростала, хоча не сягала контрольних значень, а концентрація триптофану відновлювалася до його рівня, що сприяло збіль-
шенню концентрації серотоніну. Однією із причин було зменшення активності моноамінооксидази.
У щурів із глутаматіндукованим ожирінням вміст серотоніну в гомогенаті дванадцятипалої кишки зростав при одночасному зменшенні вмісту триптофану та збільшенні активності моноамінооксидази порівняно з контрольною групою. При застосуванні мультипробіотика щурам, які вживали глутамат натрію, в гомогенаті дванадцятипалої кишки вміст серотоніну зменшувався, а триптофану зростав, активність моноамінооксидази знижувалася порівняно зі значеннями щурів з ожирінням. У гомогенаті дванадцятипалої кишки щурів із глутаматіндукованим ожирінням триптофангідроксилазна та індоламін-2,3-діоксигеназна активність зменшувалися, а триптофандекарбоксилазна активність не зазнавала достовірних змін. При застосуванні мультипробіотика щурам, які вживали глутамат натрію, в гомогенаті дванадцятипалої кишкизростали триптофангідроксилазна і індоламін-2,3-діоксигеназна активності та не змінювалася триптофандекарбоксилазна активність.