УДК 616.98:578.834.1-06:616-097]-92
Систематизовано сучасні дані щодо епідеміології, патогенезу, клінічного спектру, чинників ризику автоімунних захворювань, які розвиваються після перенесеної інфекції SARS-CoV-2. Виконано наративний огляд літератури за принципами PRISMA з пошуком у PubMed/MEDLINE, Embase, Cochrane Library та Google Scholar; до аналізу включено 206 публікацій – когортні дослідження, систематичні огляди, мета-аналізи та серії клінічних випадків, відібрані за критеріями включення/виключення. Інфекція SARS-CoV-2 пов’язана з підвищеним ризиком розвитку кількох автоімунних та імуноопосередкованих захворювань, причому величина цього зв’язку суттєво варіює залежно від конкретного стану, ступеня тяжкості захворювання та досліджуваної популяції. Провідні патогенетичні механізми: молекулярна мімікрія між вірусними й людськими антигенами, НЕТоз з активацією комплементу, лімфопенія з проліферацією автореактивних лімфоцитів, реактивація латентних герпесвірусів. Виявлено дозозалежний зв’язок ступеня тяжкості COVID-19 з ризиком автоімунізації; нові автоантитіла персистують щонайменше 12 місяців. Факторами ризику є жіноча стать, вік, ожиріння, генетична схильність; у дітей переважають цукровий діабет першого типу та мультисистемний запальний синдром. Вакцинація знижує ризик постковідних ускладнень.