Вступ. Аугментація дна верхньощелепної пазухи є однією з найпоширеніших операцій в хірургічній стоматологічній практиці для ефективного відновлення кісткової тканини в ділянці альвеолярного відростка верхньої щелепи для подальшої імплантації зубів [1-5]. Актуальною проблемою
сьогодення є пошук ефективних медикаментозних способів герметизації ділянок перфорації мембрани Шнайдера з одночасною оптимізацією
репаративного остеогенезу в зоні проведення операції відкритого синус ліфтингу. Це завдання запропоновано вирішувати за допомогою клейових
композицій нового покоління [6 - 9]. Для об’єктивного оцінювання ступеня зрілості кісткового регенерату в ділянках дефектів щелеп, визначення їх архітектоніки, на даний час широко використовується аналіз цифрових рентгенограм, зокрема за допомогою формування інформаційного змісту досліджуваного об'єкта шляхом вимірювання його оптичної густини, що відображує ступінь поглинання кістковою тканиною ікс-випромінювання 
Мета роботи. Оцінити вплив аутологічного біоадгезиву на остеогенез у верхньощелепних кістках піддослідних кроликів, при його використанні під час
аугментації дна верхньощелепних пазух, шляхом визначення оптичної 40 щільності кісткового регенерату на цифрових рентгенограмах.

УДК: 616.31-089

Вступ. Під час операцій відкритого синус-ліфтингу можуть виникнути перфорації слизової оболонки дна верхньощелепної пазухи (мембрани Шнайдера – МШ), що потребує їх пластичного закриття під час хірургічного втручання. Пошук ефективних, мало травматичних та простих у виконанні пластичних способів закриття перфорацій МШ і надалі залишається актуальним для практичної діяльності лікарів імплантологів. На сьогодні науковцями для пластичного закриття перфорацій мембрани Шнайдера запропоновано використовувати різноманітні медичні адгезиви.
Мета дослідження. За даними сучасних літературних джерел провести аналіз використання медичних адгезивів для пластичного закриття перфорацій мембрани Шнайдера під час операції відкритого синус-ліфтингу та висвітлити результати власних досліджень щодо застосування аутологічного фібринового клею для лікування перфорацій слизових оболонок дна верхньощелепних пазух.
Матеріали і методи дослідження. У дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний методи. Пошук наукової інформації щодо дослідної медичної тематики проводився в базах даних пошукових систем: електронної бібліотеки авторефератів, дисертацій ресурсу Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, PubMed, Medline, MedNet, Embase, Web of Science, Scopus, BMJ Group, Free Medical Journals, Free Medical Book, Scirus. Також узагальнено та висвітлено результати власних експериментальних та клінічних досліджень щодо використання аутологічного фібринового клею для пластичного закриття МШ.
Наукова новизна. Проведено аналіз та узагальнено дані сучасної вітчизняної та іноземної фахової літератури, які присвячені вивченню ефективності використання медичних адгезивів для пластичного закриття МШ. У порівняльному аспекті розкрито переваги та вказано на недоліки різних груп біологічних клеїв. Ознайомлено із результатами власних наукових досліджень щодо використання аутологічного фібринового клею для пластичного закриття МШ в умовах експерименту та в клініці.
Висновки. Впровадження у клінічну стоматологічну практику медичних адгезивів дозволило підвищити ефективність операції синус-ліфтингу, зменшити тривалість пластичного закриття перфорацій мембрани Шнайдера великих розмірів та суттєво знизити відсоток післяопераційних ускладнень. Використання аутологічного фібринового клею в якості пластичного матеріалу для усунення перфорацій слизової оболонки дна верхньощелепної пазухи може бути надійною альтернативою іншим способам лікування цієї патології й сприяє оптимізації репаративного остеогенезу в ділянках аугментації верхньощелепної кістки. 

УДК 616.724-039-036-079.4

У значного числа пацієнтів амбулаторного стоматологічного прийому (до 76% випадків) діагностуються порушення функції скронево-нижньощелепних суглобів. У хворих із м’язово-суглобовою дисфункцією СНЩС можуть також з’явитись сенсорні розлади на обличчі, міогенний хронічний біль (прозопалгія). У клінічній практиці ефективним є застосування діагностично-лікувальних блокад (селективних анестезій) для
виявлення осередку больового синдрому на обличчі чи встановлення рівня ушкодження гілок трійчастого нерва. Мета дослідження – визначити ефективність застосування селективних анестезій для топічної діагностики сенсорних розладів на обличчі й прозопалгії у хворих із дисфункцією скронево-нижньощелепних суглобів. Об’єкт і методи дослідження. Для топічної діагностики місцевих сенсорних розладів у бічній ділянці обличчя й прозопалгії у 11 хворих із дисфункцією скронево-нижньощелепних суглобів застосовано внутрішньоротові селективні анестезії щічного нерва в місцях його розташування біля латерального крилоподібного та скроневого м’язів за методиками С.М. Шувалова та Iwanaga J. й співавторів. Результати. Після проведення селективної анестезії в ділянці латерального крилоподібного м’яза на оці ураження всі хворі вказували на купірування болю в ділянці СНЩС й у 8 випадках також у бічній ділянці обличчя. Водночас зникала парестезія шкірних покривів щічної чи виличної ділянок, у ділянці кута рота. Однак у 3 клінічних випадках сенсорні розлади зберігались у щічній ділянці, внутрішньоротова пальпація скроневого м’яза викликала у таких хворих неприємні больові відчуття. Після застосування їм місцевої анестезії за методикою Iwanaga J. та співавторів відбулась редукція місцевих клінічних проявів невропатії щічного нерва. Блокада рухових та чутливих гілок нижньощелепного нерва у ділянці розташування латерального крилоподібного м’яза за методикою С.М. Шувалова виявилась ефективнішою і статистично значущою (критерій Пірсона – χ2 – 4,545, р=0,034) для топічної діагностики сенсорних розладів на обличчі та прозопалгії.
Висновки. Застосування селективних анестезій для топічної діагностики сенсорних розладів на обличчі та прозопалгії у хворих із больовою дисфункцією скронево-нижньощелепних суглобів дозволяє встановити міогенні причини виникнення місцевих клінічних симптомів невропатії щічного нерва. 

УДК 616.31-089

Резюме. У статті розглянуто фактори ризику, що можуть мати потенційний вплив на виникнення інтра- та післяопераційних ускладнень під час проведення процедури відкритого синус-ліфтингу, найпоширенішим із яких є перфорація мембрани Шнайдера. Мета дослідження – проаналізувати сучасні літературні дані щодо оцінки можливих ризиків перфорації мембрани Шнайдера та підходи до їх усунення під час проведення операції відкритого синусліфтингу. Матеріали і методи. У дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний методи. Пошук наукової інформації щодо дослідної медичної тематики проводився в базах даних пошукових систем: електронної бібліотеки авторефератів, дисертацій ресурсу
Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, PubMed, Medline, MedNet, Embase, BMJ Group, Free Medical Journals, Free Medical Book, Scirus. Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз літературних публікацій свідчить про те, що до потенційних факторів ризику перфорації мембрани Шнайдера при проведенні операції відкритого синус-ліфтингу належать анатомічні особливості щелепнолицевої ділянки людини, недосконала техніка хірургічного втручання, наявність шкідливих звичок та супутніх захворювань.
Висновки. Детальний анамнез захворювання пацієнта, передопераційне виявлення анатомічних особливостей його верхньощелепної пазухи з використанням комп’ютерної томографії, застосування малоінвазивних новітніх методів та технологій хірургічного втручання дозволять мінімізувати виникнення інтрахірургічних та післяопераційних ускладнень, пов’язаних із процедурою синусліфтингу.