УДК [616.98:616.1/.4]:314.8]:001.891
 Вступ. Демографічні процеси були й є архіактуальною проблемою, адже попри політичний і соціяльно-економічний розвиток у світі не спостерігаємо  безперервного якісного відновлення та зміни людських поколінь, що впливає на стан трудового, освітнього й оборонного ресурсу та здоров’я населення як у просторовій, так і часовій визначености. Як наслідок, аналіз сутности концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та окреслення її ролі у практичному розв’язанні проблем урегулювання природного руху й кількісного відтворення населення робить це дослідження актуальним у власному змісті.
 Мета. Проаналізувати складники концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та її роль у дослідженні проблем щодо врегулювання природного руху і кількісного відтворення населення. 
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, ретроспективне наукове дослідження наявного та доступного масиву науково-інформаційних літературних джерел, дотичного до окресленої теми. Використано методи: ретроспективний, порівняння, узагальнення та абстрактний, а також дедуктивного усвідомлення, структурно-логічного аналізу з урахуванням принципів системности.  
Результати. З’ясовано, що концепція «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) не применшує ваги інших теорій «демографічних революцій», окреслює науковий напрям до розв’язання проблеми природного руху і кількісного відтворення населення. Доведено, що значущість аналізованого наукового нововведення Abdel Omran полягає у твердженні про радикальну зміну структури смертности з причин, коли на зміну переважання екзогенних причин смерти (інфекційні хвороби) прийшла першість ендогенних і квазіендогенних (неепідемічні хвороби), що й засвід
чило епідеміологічний перехід в стані захворюваности й смертности, коли неінфекційна патологія є основною причиною  врегулювання проблем природного руху та кількісного відтворення населення. Аргументовано, що згідно з екзо- і ендогенною природою причин смертности Абдель Омран окреслив як стадії, моделі, так і чинники / детермінанти, на які суспільство чи окремі громадяни чинять прямий вплив на  недопущення виникнення неінфекційних хвороб. Обґрунтовано, що лише через 30 років світова медична спільнота спромоглася  рекомендувати наукові 
здобутки Абделя Омрана до практичної реалізації в галузі охорони здоров’я на рівні ВООЗ, що й стало «наріжним каменем» сьогодні у напрацюванні мотивів для профілактики неінфекційних хвороб. 
Висновки. Концепція «епідеміологічного переходу» (Abdel Omran,1971) вказує на прямий шлях для світу до врегулювання проблеми природного руху та кількісного відтворення населення, де основну роль у стані захворюваности й смертности відіграють ендогенні та квазіендогенні детермінанти, що й формують групу неінфекційної патології серед населення. В Україні неінфекційні хвороби домінують у стані захворюваности й смертности порівняно з іншими країнами Європи, що вимагає безкомпромісного виконання заходів Генерального плану дій ВООЗ із «Профілактики неінфекційних захворювань та боротьби з ними на період до 2030 року».
 Ключові слова: населення, природний рух, відтворення, чисельність, концепція, теорія, демографічна революція, епідеміологічний перехід, неінфекційні хвороби, чинники ризику, детермінанти, захворюваність, смертність, лікар загальної практики – сімейний лікар.