Умови воєнного часу актуалізують проблематику прав людини, адже в такий особливий період загроза порушення досягає апогею. Євроінтеграційний вектор України, вкотре повертає до практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), аби формувати національну доктрину та практику в праволюдинній системі координат.

Проаналізовано закони про паліативну допомогу низки зарубіжних країн (Італії, Іспанії, Німеччини, Словаччини, Франції), визначено їх особливості, важливі для національного закону, необхідність прийняття якого визріла в Україні. Сформовано мозаїку стратегії спеціального закону крізь призму преамбули, понятійно-категоріального апарату і принципів. Розкрито авторське бачення контенту акта, у структурі якого мали б бути, зокрема, правовий статус паліативних пацієнтів, законних представників паліативних пацієнтів, членів їхніх сімей, а також правовий статус медичних працівників, які забезпечують надання паліативної допомоги. Обґрунтовано необхідність позначення ключової дефініції досліджуваної сфери саме як «паліативна допомога» (без хоспісної).