The aim: We study vascular-platelet hemostasis peculiarities in patients with severe trauma. Materials and methods: We included 50 patients, who were divided into control (n=15) and study (n=35) groups. The control group included patients without traumatic injuries, study group – patients with severe trauma. The study group was divided into the I subgroup (patients received 1 g tranexamic acid IV at the prehospital stage), and the II subgroup (1 g tranexamic acid IV after hospital admission). Results: The main changes in the I subgroup started on the 3rd day, while in the II subgroup – on the 1st day. Patients of both subgroups on the 1st and 3rd days had a normal number of platelets in venous blood, however, on the 3rd day, there was a decreasing level of discocytes whereas the level of discoechinocytes, spherocytes, spheroechinocytes, and the sum of active forms of platelets were increased in comparison with the control group (p<0.05). Conclusions: The changes in vascular-platelet hemostasis in patients appeared in the I subgroup on the 3rd day, while in the II subgroup – on the 1st day. For the I subgroup was the decreasing level of discocytes, whereas the level of discoechinocytes, spherocytes, spheroechinocytes, and the sum of active forms of platelets were increased. For the II subgroup on the 1st day, there was an increasing sum of active forms of platelets, on the 3rd day – the level of discocytes was decreased, and levels of discoechinocytes, spherocytes, spheroechinocytes, and the sum of active forms of platelets were increased.
KEY WORDS: coagulopathy, severe trauma, platelets activation, vascular-platelet hemostasis

Objective. Nanotechnology is spreading among all areas of life, from everyday devices to medicine. The concept of nanotechnology argues that not only can new physical and chemical properties of materials be discovered, but also the new potential of nanostructures when reduced to the nanoscale. The growing interest in the application of nanomaterials in dentistry contributes to the proliferation of the range of nanomaterials used by specialists. The purpose of this review of information sources was to analyze the prospects for the use of nanomaterials in dentistry. Methods. We used the bibliographic semantic method of research, for which we analyzed electronic databases of primary literature sources Scopus, Web of Science, Research Gate, PubMed, MDPI, and MedLine. English-language scientific articles published after 2017 were taken into consideration. Results. According to the results of a search study among modern information primary sources, nanotechnology improves the preventive properties of oral care products, improves the structuralmechanical and aesthetic properties of composite mixtures for dentistry, overcomes the problems of the clinical application of dental implants.
Despite the prospects of nanotechnology applications in medicine in general and dentistry in particular, the existing economic and technological problems require a thorough solution for further implementation of nanostructures. Scientific novelty. For the first time, the analysis of modern trends in the application of nanotechnology in dentistry is carried out and the peculiarities of materials are highlighted, the problems and prospects of nanostructures implementation in modern dental implantology are given, physical, chemical, mechanical, and antibacterial properties of nanomaterials are evaluated. The effect of nanomaterials on the microbial adhesion of the tooth or implant surface is described.
Practical significance. The presented publication can become a scientific basis for the solution of urgent problems hindering the introduction of nanotechnology into dental practice. Conclusions. Thus, the use of nanostructures opens up great opportunities for the treatment of a wide range of diseases, not only of dental nature but also in medicine in general.
Keywords: nanotechnology, dentistry, composites, implants, endodontics.

УДК 616.314-089.818.1

Отримання якісних відбитків, де точно і чітко відображені межі препарування при виготовленні незнімних зубопротезних конструкцій і надалі залишається для багатьох лікарів технічно складним клінічниметапом. При цьому, якщо відбиток не відображає усіх деталей протезного поля, то існує великий ризик того, що виготовлена за таким відбитком незнімна зубопротезна конструкція не відповідатиме необхідним параметрам крайового прилягання, а отже, суттєво зростає ймовірність клінічних ускладнень. Зважаючи на це, метою нашого дослідження було оцінити якість відбитків, які надходять для виготовлення незнімних конструкцій. Для виконання цього завдання ми за допомогою макрофотозйомки дослідили
112 відбитків, що надходили в зуботехнічну лабораторію на кафедрі хірургічної та ортопедичної стоматології ФПДО та на базі Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Для оцінювання якості відбитків послуговувалися трьохбальною системою, де 3 бали відповідали оцінці «добре», 2 бали – оцінці «задовільно» і 1 бал – оцінці «незадовільно». Під час дослідження робочих відбитків виявлено абсолютну перевагу двошарових відбитків – 100%. Ре- зультати дослідження продемонстрували, що більше половини відбитків, а саме 58 із 112 (51,7%), що надходили в зуботехнічну лабораторію, можна було охарактеризувати оцінкою «незадовільно»; 31,0% відбитків (35 із 112) отримали оцінку «задовільно» і тільки 16,9% (19 відбитків) відповідали критеріям оцінки «добре». Середній бал оцінювання усіх відбитків становив 1,64 бала. Результати проведеного нами дослідження є серйозним приводом для занепокоєння. Для зменшення відсотка неякісних відбитків ми рекомендуємо наступне: фотографувати робочі відбитки відразу після їх отримання і зберігати їх зображення в історії хвороби пацієнта; приділяти більшу увагу етапу отримання відбитка,
роблячи при цьому акцент на виробленні мануальних навиків та здійснюючи моніторинг якості відбитків, що
надходять в зуботехнічні лабораторії.
Ключові слова: відбиткові матеріали, незнімне протезування, зуботехнічна лабораторія, якість.

Obtaining high-quality impressions, which accurately and clearly reflect the limits of preparation in the manufacture of fixed dentures and structures remains a technically difficult stage for many dentists. If the impression does not reflect all the details of the prosthetic field, there is a high risk that the fixed denture design will not meet the required parameters of the edge fit. It also significantly increases the likelihood of clinical complications.
Therefore, the purpose of our study was to assess the quality of impressions that come to the dental laboratory for the manufacture of fixed dentures. To perform this task, we used macro photography to examine 112 impressions received by the dental laboratory at the Department of Surgical and Prosthetic Dentistry FPDO and at the Dental Medical Center of Lviv National Medical University named after Danylo Halytsky.
We used a three-point system, where 3 points corresponded to the assessment of «good», 2 points – to the assessment of «satisfactory» and 1 point – to the assessment of «unsatisfactory» so that we could assess the quality of prints. The study of working impressions revealed an absolute advantage of two-layer prints – 100%. The results of the study showed that more than half of the impressions (namely 58 of 112 (51.7%)), received in the dental laboratory
could be described as «unsatisfactory»; 31.0% of prints (35 out of 112) were rated «satisfactory» and only 16.9% (19 prints) met the criteria for «good». The average score of all impressions was 1.64 points. The results of our study are a serious cause for concern. To reduce the percentage of low-quality impressions we recommend to take photos of working prints immediately after receiving them and save images in the patient’s medical history; pay more attention to the stage of obtaining an impression, while emphasizing the development of manual skills and monitoring the quality of impressions coming to dental laboratories.
Key words: impression materials, fixed prosthodontics, laboratories, quality.

УДК 616.314-089

Медицина, як і інші галузі людських знань і діяльності, постійно розвивається разом із людством, тому практично щелепно-лицьова хірургія виникла у світі тисячі років тому, а юридично — в роки Першої світової війни в Європі. У різних країнах це відбувалося по-різному і переважно на початку ХХ ст., під час Першої–Другої світових війн. Втім, у колишньому СРСР станом на 1991 р. такої спеціальності офіційно в цивільній медицині не було, хоча у військовій медицині ці термін, спеціальність, спеціалізовані відділення і кафедри подекуди існували. І зараз, перш ніж викладати цю довгу історію етапів і практичних дій, що покликані довести необхідність включення спеціальності «щелепно-лицьова хірургія» в загальний державний перелік лікарських спеціальностей України, потрібно обґрунтувати поняття «хірург-стоматолог» і «щелепно-лицьовий хірург», що між ними спільного і в чому різниця, де між ними та іншими сумісними спеціальностями реальні кордони.

In modern surgical dental practice, dentists often face the need to close soft tissue defects in the oral cavity. Recent research has been aimed at developing surgical methods that would ensure the sanitation of the inflammatory lesion, the revival of physiological processes at the site of the soft tissue defect, or create conditions for their recovery and ensure full function. The ease of access to the buccal fat pad arouses interest in its use for closing defects. The study aimed to analyze and study the literature data on various methods of using buccal fat pads for autotransplantation in the treatment of maxillofacial defects in comparison with the use of other grafts. Results: In recent years, methods of reconstructive plastic surgery using autografts have become widespread. There is evidence in the literature of positive results of surgical closure of tissue defects using autografting of adipose tissue and, in particular, the buccal fat pad. The buccal fat pad has its connective tissue capsule and a well-developed vascular network, which provides nutrition to the graft and rapid healing of the postoperative wound; it does not require preliminary preparation and adaptation to the recipient bed. This allows it to be used in maxillofacial surgery to close defects of the upper jaw, eliminate the oral-antral junction, reconstruction of intraoral defects, such as oroantral fistula, in the loss of mandibular bone mass in the areas of molars and premolars, to eliminate defects after treatment of oncological processes of the face. Conclusions: The favorable anatomical location, good blood supply, and almost complete absence of innervation of the buccal fat pad alleviate the surgeon's task and give better results of operations. The study proves the process of wound epithelialization one week after surgery and a stable clinical flow without complications in the long-term follow-up, which proves the relevance of the use of the buccal fat pad in modern maxillofacial surgery to improve existing and develop new methods of autotransplantation. Keywords: Buccal fat pad, maxillofacial defects, methods of reconstructive plastic surgery, osteoplastic materials, autografting, long-term follow-up