УДК: 616.31-002.153-06:616.33/.34] : 615.32:615.454.1

Захворювання слизової оболонки ротової порожнини є однією з важливих проблем терапевтичної стоматології. Досить часто вони виникають на тлі системних захворювань організму, зокрема патології травного тракту, що потребує раціонального підходу до їх діагностики та лікування. Відтак, актуальність розробки комплексних лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання розвитку хвороб слизової оболонки ротової порожнини та підвищення ефективності їх лікування, є надзвичайно високою. Мета роботи – визначити ефективність комплексного лікування хронічного катарального стоматиту в хворих із хронічними захворюваннями травного тракту із застосуванням опрацьованого лікувально-профілактичного комплексу. Матеріали та методи дослідження. Комплексне лікування хронічного катарального стоматиту було проведено у 37 хворих із патологією шлунково-кишкового тракту віком 20-44 роки. З них 20 осіб склали основну групу, а 17 – контрольну. В обох групах пацієнтам було проведено комплексне етіопатогенетичне лікування основного соматичного захворювання, яке призначалося гастроентерологом відповідно до стандартних клінічних протоколів. Місцеве лікування хронічного катарального стоматиту в пацієнтів обох груп було однаковим і здійснювалося згідно з протоколами надання медичної допомоги за спеціальністю «Терапевтична стоматологія». Пацієнтам основної групи додатково призначали запропонований нами метод лікування, який передбачав аплікацію фітогелю на слизову оболонку порожнини рота за 20–40 хвилин до прийому їжі у дозі 0,5–1,0 г. Для підсилення дії аплікацій пацієнтам за 30 хвилин до процедури призначали одну таблетку препарату «Квертулін» у дозі 600 мг під язик, другу — через 6 годин, і третю — через 12 годин. Курс тривав 10 днів. Оцінка ефективності лікування проводилась на основі клінічного обстеження, а також результатів біохімічного та імунологічного дослідження ротової рідини. Результати та їх обговорення. Застосування запропонованих місцевих лікувальних заходів зменшувало больові відчуття пацієнтів, що давало змогу покращити гігієнічний догляд і стан порожнини рота (середньостатистичні значення знаходились у межах від 0,9±0,07 до 1,3±0,09 бала, що відповідало задовільному рівню). Поліпшення гігієнічного стану ротової порожнини сприяло салівації та підвищувало місцевий імунітет. Після лікування в основній групі зафіксовано достовірне підвищення рівня sIgA та відповідне зниження його мономерної форми (mIgA) і IgG. Отримані результати свідчать про нормалізацію гуморальної ланки специфічного місцевого імунітету, що зумовлено позитивним впливом запропонованих лікарських засобів. У пацієнтів контрольної групи виявлено лише незначну тенденцію до покращення імунологічних показників, що свідчить про нижчу ефективність терапії та можливість рецидиву захворювань слизової оболонки порожнини рота. Висновок. Опрацьована схема лікування та профілактики хронічного катарального стоматиту з використанням патогенетично спрямованої місцевої фармакотерапії має переваги над загальноприйнятими методами: сприяє стійкій ремісії захворювання, запобігає подальшому прогресуванню процесу, рецидиву захворювання та значно скорочує терміни лікування.