УДК 616.314-089.843-089.29-13:616-056.3]-07

Зубні імплантати високофункціонально заміняють втрачені зуби, однак у разі підвищеної чутливості до металів спостерігаються випадки невдачі імплантологічного лікування. Наявність сторонніх матеріалів у ротовій порожнині та параназальних синусах також може порушувати баланс мікробіоти рота або викликати гальванічні струми. З розвитком ортодонтії та імплантології ця проблема набуває поширеності, що зумовлює доцільність та актуальність нашого дослідження. Мета – оцінити підходи до діагностики алергічних реакцій на металеві стоматологічні конструкції за даними літератури та в клініці. Матеріали та методи. Проведено огляд наукової літератури в базі Pubmed за останні 5 років; як ілюстрацію наведені власні клінічні випадки. Результати. Механізми розвитку алергії на метали є множинними; найчастіше такі реакції перебігають за IV сповільненим типом за класифікацією Кумбса. Іони металів виступають гаптенами, які зв’язуються з головним комплексом гістосумісності та пептидним комплексом, запускаючи імунну відповідь за участю Т-лімфоцитів. Діагностика алергії до металевих компонентів імплантатів повинна передбачати детальний збір анамнезу, імунні методи клітинного залучення та шкірне патч-тестування. У наведених клінічних випадках потенційною причиною скарг пацієнта виступала алергія на метали, що містились у стоматологічних конструкціях. Випадок 1: пацієнтка 45 років, скарги на порушення носового дихання, набряки на обличчі, часті бронхіти з бронхообструктивним синдромом, загальну слабкість, порушення сну, тривожність, головні болі. Пацієнтка не може носити прикраси (у місці контакту металу зі шкірою виникає почервоніння); близько 8 років тому їй встановили металеву конструкцію (незнімний мостоподібний протез), а 2 роки тому – ще одну, після чого стан значно погіршився. Під час патч-тестування було виявлено підвищену чутливість до титану, нікелю та хрому. Випадок 2: пацієнт 37 років, скарги на періодичний набряк верхньої губи, верхньої повіки, почервоніння, набряк і свербіж шкіри верхніх та нижніх кінцівок упродовж останнього року. Шкірні алергопроби виявили сенсибілізацію до кліщів домашнього пороху. Два роки тому пацієнту проведено одномоментну імплантацію 36-го зуба (система Osstem, Південна Корея), однак ці симптоми він не пов’язує. Під час патч-тестів виявлено підвищену чутливість до металів. Випадок 3: пацієнтка 54 років, скарги на набряк обличчя щоранку, що зменшується до вечора, явища стоматиту та затерпання язика впродовж 6 місяців. Близько 9 місяців тому було встановлено металевий незнімний мостоподібний протез, а близько 10 років тому було встановлено зубний протез з іншого боку. Рекомендації: вимірювання різниці потенціалів у ротовій порожнині для виключення наявності гальванічних струмів, патч-тестування та в разі виявлення гальванізму чи алергії на метали заміна протезів. Висновки. Алергія на стоматологічні металеві компоненти є важливою проблемою. Провідне значення для діагностики мають детальний стоматологічний та алергологічний анамнез, комп’ютерна томографія та патч-тестування з металами, що входять до складу стоматологічних конструкцій.

Ключові слова: імплантати, алергія на метали, гальванізм, патч-тестування

УДК: 616.314-002:612.017-092:616.3/.34

Численні дослідження підтверджують тісний взаємозв’язок між захворюваннями шлунково-кишкового тракту та патологією органів порожнини рота (твердих тканин зубів, пародонта, слизової оболонки), що зумовлюється змінами біохімічних показників ротової рідини, підвищенням кількості умовно-патогенної мікрофлори та порушеннями імунної резистентності, особливо у пацієнтів із виразковою хворобою, панкреатитом та колітами. Мета дослідження. Встановити значення антимікробного та антиоксидантного захисту порожнини рота і дослідити стан місцевого специфічного гуморального імунітету при захворюваннях слизової оболонки порожнини рота у пацієнтів із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Матеріали та методи. У ротовій рідині 276 пацієнтів віком 20-44 років із діагностованими захворюваннями шлунково-кишкового тракту визначали активність еластази, каталази, уреази, лізоциму, вміст малонового діальдегіду, антиоксидантно-прооксидантний індекс та ступінь дисбіозу. Стан місцевого гуморального імунітету оцінювали за рівнями sIgA, mIgA, IgG та IgM. Результати. Виявлено активацію запального процесу, що проявлялася підвищенням активності еластази та зниженням активності каталази. Встановлено зменшення антимікробного захисту, зокрема зниження активності лізоциму та підвищення активності уреази, що супроводжувалося зростанням ступеня дисбіозу. Підвищення рівня малонового діальдегіду та антиоксидантно-прооксидантного індексу свідчило про порушення оксидантно-антиоксидантного балансу. Зниження рівня sIgA та підвищення mIgA вказують на недостатність місцевого гуморального імунітету та порушення В-ланки імунної відповіді. Висновки. Встановлено виражені зміни слизової оболонки порожнини рота у пацієнтів із хронічними захворюваннями травного тракту, що підтверджує тісний патогенетичний зв’язок між патологією шлунково-кишкового тракту та ураженнями порожнини рота.

УДК : 616.314-002:616.89-008.441.1]-039.71-053.2

Бяла Олександра-Христина Андріївна. Обґрунтування профілактики карієсу зубів у дітей із зубощелепними аномаліями та різними рівнями : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / О-Х. А. Бяла. - Львів, 2026. - 269 с. - Бібліогр.: с. 212-252 (318 назв).

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального питання сучасної стоматології, що передбачає розпрацювання та підтвердження ефективності комплексу заходів для
профілактики карієсу зубів у дітей з ортодонтичними порушеннями, зважаючи на їхній рівень тривожності.
1. Поширеність карієсу тимчасових та постійних зубів у дітей із ЗЩА становить 73,95±4,02% та 89,92±2,76% при інтенсивності ураження 3,79±0,26 зуба та 3,22±0,34 зуба відповідно. У дітей із ЗЩА при високому рівні
тривожності інтенсивність карієсу постійних зубів у 1,7 раза вища порівняно з середнім рівнем тривожності та у 4,15 раза – по відношенню до низького рівня тривожності. Найнижчий РСД встановлено при високому рівні тривожності (38,32%).
2. Визначено незадовільний рівень гігієни порожнини рота у дітей із ЗЩА з низьким рівнем тривожності (2,14±0,06 бала) та поганий рівень гігієни порожнини рота у дітей з високим рівнем тривожності (2,62±0,09 бала).Встановлено, що діти із ЗЩА, які чистять зуби не регулярно, мають вищий рівень тривожності у порівнянні з дітьми, які роблять це двічі на день. Кількість дітей з низьким рівнем тривожності, які чистять зуби 3 хв, більша в 1,83 раза порівняно з середнім рівнем тривожності, при високому рівні тривожності таких дітей виявлено не було.
3. Загальні значення опитувальника OHIP-14 у дітей із ЗЩА з низьким рівнем тривожності відповідають хорошій якості життя (11,75±0,91 бала), у дітей з високим рівнем тривожності – незадовільній (42,07±1,06 бала). Діти з низьким рівнем тривожності здебільшого відповідали на запитання анкети заперечено при середньому значенні шкали опитувальника 0,84±0,07 бала, з середнім рівнем – «рідко» та «інколи» (1,72±0,07 бала), з високим – «в основному так» та «однозначно так» (3,01±0,08 бала). Найвище значення шкали опитувальника (4 бала) отримано від дітей з високим рівнем тривожності у відповідь на запитання «Чи відчуваєте ви труднощі при вимові слів через проблеми з ортодонтичним апаратом?» та «Чи відчуваєте Ви
больові відчуття в порожнині рота?».
4. Встановлено, що у дітей із ЗЩА ЕФАКБЕ становить 22,88±1,29%, що нижче по відношенню до дітей без ЗЩА на 34,29%. При низькому рівні тривожності у дітей із ЗЩА ЕФАКБЕ на 27,32% нижча по відношенню до
дітей без ЗЩА, при середньому рівні – на 29,55%, при високому рівні – на 43,46%. Зниження ЕФАКБЕ у дітей на тлі різних рівнів тривожності свідчить про зниження функціональної активності клітин.
5. У дітей із ЗЩА виявлено значно вищу частоту висівання із дентальної біоплівки грампозитивних коків (78,2%), грамнегативних та грампозитивних паличок (28,3% та 25,9% відповідно), актиноміцетів (23,8%),
дріжджоподібних грибів (36,9%) по відношенню до дітей без ЗЩА. Кількісні показники кокової флори у мікробіоті дентальної біоплівки дітей із ЗЩА становлять, в середньому, (6,85±0,39)х109 КУО/см3), лактобацил – (5,05±0,29)х104 КУО/см3, дріжджоподібних грибів Candida spp. (3,9±0,47)х102 КУО/см3 і є суттєво вищими, ніж у дітей без ортодонтичної патології.

6. Біостатистичне моделювання дало змогу здійснювати прогнозування кількості уражених карієсом постійних зубів у дітей вікових груп 6-8 та 9-12 років (F = 5,02; p<0,05; R2 = 0,873). З-поміж 14 чинників, які включені в математичну модель, найбільш провокуючими були: індекс Гріна- Вермільйона (15,74%), наявність грампозитивних коків (10,27%) та актиноміцетів (7,38%) у порожнині рота. Отримані результати створюють
підґрунтя для індивідуального/персоніфікованого прогнозування та проведення цілеспрямованих профілактичних заходів шляхом корекції керованих чинників ризику.
7. Розпрацьований комплекс для профілактики карієсу зубів у дітей із ЗЩА з урахуванням рівня тривожності включав використання кальційвмісних зубних паст, ополіскувачів та гелів з фтором, нанесення фторвмісного лаку, місцеве застосування пробіотика «Біогая Продентіс», професійну гігієну та гігієнічне навчання. Ефективність профілактичного комплексу підтверджена редукцією приросту карієсу постійних зубів у дітей з середнім рівнем тривожності 36,9%, у дітей з високим рівнем тривожності 69,4%, покращенням гігієни порожнини рота, підвищенням ЕФАКБЕ на 60,16% при середньому рівні тривожності та на 75,99% – при високому рівні, а також збільшенням МПРР при середньому рівні тривожності – в 1,22 раза, при високому рівні – в 1,46 раза.

УДК 616.314.25/.26-089.23-02[616.715:616.716.4]

У даній статті проведено літературний огляд публікацій щодо сучасних поглядів на вплив порушень прикусу та ортодонтичного лікування на розвиток скронево-нижньощелепних розладів. Мета дослідження: Спираючись на дані наукових досліджень встановити ймовірність впливу порушень прикусу та ортодонтичного лікування на розвиток скронево-нижньоще-лепних розладів. Матеріали та методи. Застосовано бібліосе-мантичний метод для з’ясування стану проблеми, вивчення аналізу результатів поперед ніх наукових досліджень на основі джерел літератури та елек-тронних ресурсів. Інформаційний пошук та аналіз наукових джерел проведено із використанням наукометричних баз Web of Science, PubMed, Google Scholar за останні 10 років. Результати: У результаті проведеного пошуку та аналізі літературних джерел автори дослідження дійшли висновку, що пацієнтам зі скронево-нижньощелепними розладами не рекомендується починати ортодонтичне лікування до повного зникнення симптомів. Якщо ж такі симптоми виникли вже під час ортодонтичного лікування, необхідно його призупинити на час лікування скронево-нижньощелепних розладів, або ж до максимально можливого покращення стану пацієнта. Після зникнення симптоматики ортодонтичні втручання можна продовжити згідно з початковим планом або, за необхідності, скоригувати залежно від стану пацієнта. Своєчасне виявлення та лікування скронево-нижньощелепних розладів дозволить в майбутньому провести більш прогнозоване орто-донтичне лікування. Висновки: Відповідно до сучас-них даних наукових досліджень немає переконливого зв’язку між розвитком скронево-нижньощелепних розладів та порушеннями прикусу. 

УДК 616.314.17-008.1-084:615.015

Для визначення ризику утворення декубітальних виразок ефективними є спроби кількісного оцінювання дії стискання зовнішніх чинників. Лікування пролежнів, незважаючи на застосування відомих способів і методик, нерідко є високозатратним і малоефективним. Адекватний догляд та лікування хворих із хронічними ранами та, зокрема, пролежневими гнійно-некротичними ускладненнями можливі лише за
умови застосування комплексних алгоритмів. Основним фактором в успішній профілактиці є запобігання стисканню шкірних покривів і підшкірної жирової клітковини, що досягається зміною положення пацієнтів у ліжку, за винятком нічного часу. За даними Європейської експертної групи, необхідна частота репозиціонування залежить від поверхні, на якій лежить пацієнт. Альтернативними методами, спрямованими на зниження сили тиску, є спеціальні пластикові шини, протипролежневі матраци, ліжка, подушки, прокладки, а також матраци, заповнені водою, повітрям, піною, гелем або їх комбінацією. Європейська консультативна група із пролежнів у 2009 році створила й запровадила сучасну клінічну класифікацію.
Спочатку утворюються дистрофічні, а потім виразково-некротичні зміни шкіри (пролежні І та ІІ стадій), підшкірної основи, іноді з ураженням скелетних м’язів і окістя (ДВ ІІІ та ІV стадій), можливе виникнення контактного перихондриту, хондриту або (та) періоститу, остеомієліту. Метою нашої роботи було дослідження на основі даних літератури та клінічного досвіду можливості профілактики, оптимізування комплексного лікування хронічних компресійних гнійно-некротичних процесів (пролежнів), зокрема декубітальних виразок ІІІ–IV стадій, у відділенні паліативної допомоги з урахуванням авторської модифікації класифікації локальних уражень і клінічних стратегій. На основі 10-річного досвіду вторинної профілактики
і лікування пролежнів у 873 пацієнтів нами була запропонована авторська оптимізована клінічна класифікація та сформульовані предиктори ризику виникнення ускладнень, що потребують здійснення повторних ревізій, некр- і секвестрнекректомій. У всіх випадках колікваційного некрозу та нагноєння було проведено адекватну хірургічну санацію. Стратегія DOMINATE, яку можна вважати клінічним протоколом у хірургічних клініках, передбачає видалення нежиттєздатних тканин із рани за наявності колікваційного (вологого) некрозу чи обмежених (демаркованих) острівців сухого некрозу. Ятрогенно під час некректомії видаляються також клітини у стані некро- та парабіозу, зменшується кількість бактерій та інтенсивність їхнього росту. На основі стратегії DOMINATE для відділень паліативної допомоги / непрофільних відділень нами створено стратегію NODITE, патогенетично обґрунтовану й адаптовану, з адекватною реалізацією принципів догляду та терапії, що також включає розкриття та дренування гнійних затьоків із прецизійною поетапною некректомією. У разі неможливості одномоментного видалення некротичних мас з пози-
цій Damage-контролю за загальним станом пацієнта або додаткового / повторного формування некрозів застосовували тактику повторних, програмованих ренекректомій. Правильний вибір адсорбуючих пов’язок дозволяє контролювати процес ексудації, запобігати розпаду нових колагенових структур і впливати на неоваскуляризацію у проліферативній фазі. Стверджено, що використання декомпресійних ортопедичних
матраців, кругів та інших технічних засобів для зменшення «хронічного» постійного тиску на уражені тканини забезпечує позитивний клінічний ефект, удвічі зменшує вірогідність прогресування некробіозу порівняно із хворими, які не користуються засобами розвантаження (декомпресії).
Ключові слова: гнійно-некротична патологія, пролежні (декубітальні виразки), ускладнення, критерії класифікації, профілактика, клінічні стратегії, тактика комплексного лікування.

To determine the risk of formation of decubitus ulcers, attempts to quantify the compression effect of external factors are effective. Treatment of bedsores, despite the use of known methods and techniques, is often expensive and ineffective. Adequate care and treatment of patients with chronic wounds and, in particular, bedsore purulentnecrotic complications are possible only with the use of complex algorithms. The main factor in successful prevention is the prevention of compression of the skin and subcutaneous fat, which is achieved by changing the position of patients in bed, excluding night time. According to the European expert group, the necessary frequency of repositioning the patient depends on the surface on which the patient is. Alternative methods aimed at reducing the pressure force are special plastic splints, anti-bedsore mattresses, beds, pillows, pads, as well as mattresses filled with water, air, foam, gel or a combination thereof. In 2009, the European pressure ulcer advisory group created and implemented a modern clinical classification. First, dystrophic, and then ulcerativenecrotic changes of the skin (bedsores of the I and II stages), the subcutaneous base, sometimes with damage to the skeletal muscles and periosteum (DU III and IV stages), may develop contact perichondritis, chondritis or (and)
periostitis, osteomyelitis. The purpose of our work was to investigate, based on data from the literature and clinical experience, the possibilities of prevention and to optimize the complex treatment of chronic compressive purulentnecrotic processes (bedsores), in particular decubitus ulcers of the III–IV stages in the palliative care department, taking into account the author’s modification of the classification of local lesions and clinical strategies. Based on
10 years of experience in secondary prevention and treatment of bedsores in 873 patients, we proposed the author’s optimized clinical classification and formulated predictors of the risk of complications requiring repeated revisions, necrotectomies, and sequestrnecrectomies. Adequate surgical remediation was performed in all cases of colliquative necrosis and suppuration. The DOMINATE strategy, which can be considered a clinical protocol in surgical clinics,
includes the removal of non-viable tissues from the wound in the presence of colliquative (wet) necrosis or limited (demarcated) islands of dry necrosis. Iatrogenically, during necrotomy, cells in a state of necro- and parabiosis are also removed, the number of bacteria and the intensity of their growth decrease. On the basis of the DOMINATE strategy for palliative care departments, we have created the NODITE strategy, pathogenetically based and adapted for non-specialized departments, with adequate implementation of the principles of care and therapy, which also includes the opening and drainage of purulent sinuses with precise staged necrectomy. In case of impossibility of one-moment removal of necrotic masses from the positions of Damage-control according to the general condition of the patient or additional/re-formation of necroses, the tactics of repeated, programmed rennecrectomies were used. The correct choice of absorbent bandages allows you to control the exudation process, prevent the disintegration of new collagen structures and influence neovascularization in the proliferative phase. It is claimed that the use of decompression orthopedic mattresses, circles and techniques to reduce “chronic” constant pressure on affected tissues provides a positive clinical effect, halving the probability of progression of necrobiosis, compared to patients who do not use some means of decompression.
Key words: purulent-necrotic pathology, bedsores (decubitus ulcers), complications, classification criteria, prevention, clinical strategies, tactics of complex treatment.