УДК 616.314-002:59.085

Серед величезної кількості хімічних сполук, що містяться в харчовій сировині як тварини, так і, особливо, рослинного походження є група речовин, що мають властивості біорегуляторів, здатних модулювати нейроендокринні реакції організму. Мета дослідження. Дослідження було присвячено експериментальній оцінці на щурах, на тлі карієсогенного раціону, змін біохімічних показників пульпи різців щурів під дією розробленого зубного еліксиру. Матеріали та методи. Дослідження було проведено на 30 безпородних білих щурах 30-денного віку. Як контроль використовували дві групи тварин, одна з яких знаходилася на дієті віварію, інша – на карієсогенному раціоні Стефана. Для біохімічних досліджень з різців виділяли пульпу, у гомогенатах якої визначали активність кислої та лужної фосфатаз. Блоки щелеп із зубами виділяли та очищали від м'яких тканин для підрахунку кількості та глибини каріозних ушкоджень. Визначали ступінь атрофії альвеолярного відростка нижньої щелепи. При статистичній обробці отриманих результатів використовувалася комп’ютерна програма STATISTICA 6.1. для оцінки їхньої достовірності та похибок вимірювань. Результати дослідження. З результатів дослідження видно, що утримання одномісячних щурів на карієсогенному раціоні підвищує кількість каріозних уражень з 8,3±0,9 до 15,2±1,4 (в середньому на 1 щура). При цьому збільшується глибина каріозних порожнин з 9,5±1,3 до 17,2±2,0 балів. Профілактичне застосування «Ексодент-1» знизило до нормальних значень і кількість і глибину каріозних уражень зубів щурів. Висновки. Утримання одномісячних щурів на карієсогенному раціоні підвищує кількість каріозних уражень та збільшується глибина каріозних порожнин у них. Проведені експериментальні дослідження показують досить високу карієспрофілактичну ефективність еліксиру «Ексодент-1» Ключові слова: експеримент, щури, зубний еліксир, біохімічні показники.

EXPERIMENTAL STUDIES OF BIOCHEMICAL INDICATORS

OF THE PULP OF RAT INCISORS UNDER THE INFLUENCE OF THE DEVELOPED DENTAL ELIXIR

Among the huge number of chemical compounds contained in food raw materials of both animal and, especially, plant origin, there is a group of substances that have the properties of bioregulators that can modulate neuroendocrine reactions of the body. Purpose of the study. The study was devoted to the experimental assessment on rats, on the background of a cariogenic diet, of changes in the biochemical parameters of the pulp of the incisors of rats under the action of the developed dental elixir. Materials and methods. The study was conducted on 30 outbred white rats aged 30 days. Two groups of animals were used as controls, one of which was on the vivarium diet, the other on Stefan's cariogenic diet. For biochemical studies, the pulp was isolated from the incisors, and the activity of acid and alkaline phosphatases was determined in the homogenates. Blocks of jaws with teeth were isolated and cleaned of soft tissues to count the number and depth of carious lesions. The degree of atrophy of the alveolar process of the lower jaw was determined. During statistical processing of the obtained results, the computer program STATISTICA 6.1. was used to assess their reliability and measurement errors. Research results. The results of the study show that keeping one-month-old rats on a carious diet increases the number of carious lesions from 8.3±0.9 to 15.2±1.4 (on average per 1 rat). This increases the depth of carious cavities from 9.5±1.3 to 17.2±2.0 points. Preventive use of Exodent-1 reduced the number and depth of carious lesions of rat teeth to normal values. Conclusion. Keeping one-month-old rats on a carious diet increases the number of carious lesions and increases the depth of carious cavities in them. The conducted experimental studies show a fairly high caries- prophylactic effectiveness of the elixir "Exodent-1".

Key words: experiment, rats, dental elixir, biochemical parameters.

 УДК : 616.314.18-002.4:616.314.22-089.23

Мета роботи – оцінити ефективність застосування адгезивних скловолоконних шин для іммобілізації нижніх фронтальних зубів у схемі комплексної терапії важких стадій пародонтиту (III та IV) у безпосередні та віддалені терміни після лікування в осіб із факторами ризику та без них.
Матеріали та методи. Обстежили 58 хворих із ІІІ та IV стадіями пародонтиту, у них визначали фактори ризику прогресування хвороб пародонта (куріння та цукровий діабет). Після детального пародонтологічного обстеження усім пацієнтам здійснили нехірургічне лікування пародонтиту та іммобілізацію рухомих зубів, використавши адгезивні скловолоконні шини. Після шинування призначили обов’язкову підтримувальну терапію (кожні 3 місяці) з контролем динаміки стану гігієни порожнини рота (РІ), глибини пародонтальних кишень (PD), втрати епітеліального прикріплення (CAL), кровоточивості ясен (BOP) та стану шинувальної конструкції (тріщини та злами шини, порушення крайового прилягання, відрив окремого зуба від загальної конструкції, сколювання матеріалу і дефекти в міжзубних проміжках). Обстеження здійснювали до лікування та в динаміці – безпосередньо після лікування (1 місяць), у віддалені (12, 24, 36 місяців) терміни.
Результати. Протягом 3 років у 67,24 % пацієнтів збережена цілісність шинувальної конструкції, у 32,76 % виявили дефекти шинування на різних етапах спостереження. Цілісність шинувальної конструкції протягом 3 років збережена у 18 (56,25 %) пацієнтів, у котрих визначили фактори ризику розвитку захворювань пародонта, у 21 (80,77 %) хворого без цих факторів (р = 0,06).
Висновки. Застосування адгезивних скловолоконних шин для іммобілізації нижніх фронтальних зубів у схемі комплексної терапії пародонтиту (III та IV стадій) дало змогу зберегти рухомі зуби та знизити значення пародонтальних індексів, які визначали, у безпосередні та віддалені терміни після лікування в осіб з факторами ризику та без них.

УДК: 616.314.21/.22-089.23-071-072:616.314.26-07

Мета. Проведення порівняльного клініко-інструмен- тального аналізу результатів реєстрації оклюзійних співвідношень інтеркуспідаційної контактної позиції в пацієнтів з дефектами зубних рядів до та після протезу­вання при застосуванні різних реєстраційних матеріалів. Матеріал і методи. На клінічних базах кафедри хі­рургічної та ортопедичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського національного ме­дичного університету імені Данила Галицького було проведене обстеження 5 осіб різної статі віком від 28 до 51 року. Клінічно всім пацієнтам був здійснений стандартний діагностичний стоматологічний огляд з перевіркою стану скронево-нижньощелепного су­глоба, жувальних м'язів, а також статичної та ди­намічної оклюзії артикуляційним воском і папером згідно з двоетапним методом Bausch. Отримані від­битки зубних рядів обох щелеп і виготовлені їхні гіп­сові моделі для лабораторного дослідження. Після одержання реєстратів з використаних матеріалів (Футар Д, металізований віск, Консіфлекс) їх повтор­но перевіряли на відповідність інтеркуспідаційній контактній позиції в усіх пацієнтів. Проводили ви­значення розташування ділянок оклюзійних контак­тів зубів-антагоністів за допомогою артикуляційного паперу BauschProgress100® товщиною 0,1 мм (Bausch, Німеччина). Паралельно здійснювалася інстру­ментальна реєстрація цифрових показників оклюзії за допомогою приладу T-scanIII (Boston, США). Результати й обговорення. Порівнюючи середні зна­чення розподілу відсотків між лівою та правою по­ловинами, найбільшу асиметрію зафіксували при ви­користанні матеріалу Футар Д у режимі А як до, так і після лікування. За результатами інструмен­тального дослідження оклюзійних співвідношень за допомогою пристрою T-ScanIII встановлено, що при застосуванні реєстраційного матеріалу Футар Д у па­цієнтів до протезування середні значення оклюзійних сил при MAXзліва складали (50,72±13,86) %, справа - (49,28±13,86) %, після протезування зліва - (50,12±8,75) %, справа - (49,88±8,75) %. При використанні реєстрацій­ного матеріалу Консіфлекс у пацієнтів до протезу­вання виявлено, що середні значення COFпри MAXзліва становили (41,28±16,97) %, справа - (58,72±16,97) %, після протезування зліва - (54,72±13,39) %, справа - (45,28±13,39) %. Проведені інструментальні дослі­дження демонструють перспективні можливості ви­явлення індивідуалізованих особливостей статичної та динамічної оклюзійноїрівноваги при клінічній ре­єстрації міжщелепного положення інтеркуспідації різними реєстраційними матеріалами та методами. Висновки. Важливою ознакою фізіологічно узго­дженого функціонування зубощелепної системи па­цієнтів є рівномірне змикання зубних рядів із синх­ронним контактом усіх груп зубів. Під час статичної та динамічної оклюзії спостерігаються часті ковзаючі контакти в кінцевій інтер- куспідаційній контактній позиції. Зі зростанням оклюзійного тиску в напрямі максимальної інтеркус­підаційної контактної позиції (максимальної інтер­куспідації) ширшає площа контактуючих поверхонь зубів. Водночас виникає оклюзійний тиск, що зумов­лює перерозподіл функціонального навантаження складових зубощелепної системи пацієнтів. Інтервал оклюзійного змикання зубів між положен­нями інтеркуспідаційної контактної позиції та мак­симальної інтеркуспідації або показник А, що можна визначити за допомогою цифрової технології "TekscanIII", маніфестує просторово-часові показ­ники перерозподілу міжщелепних співвідношень. Особливу цікавість викликають значення цих показ­ників у пацієнтів із частковою втратою зубів. При застосуванні реєстраційного матеріалу Футар Д клінічно-інструментальний аналіз цифрових показників переходу від інтеркуспідаційної контакт­ної позиції до максимальної інтеркуспідації дозволив установити подовження тривалості часу оклюзій­ного змикання зубів після протезування в 1,02 раза, зменшення довжини траєкторії змикання в 1,37 раза; Консіфлекс - ідентичну довжину траєкторії змикан­ня та подовження тривалості часу оклюзійного зми­кання зубів після протезування в 1,04 раза; металі­зований віск - ідентичну довжину траєкторії зми­кання та подовження тривалості часу оклюзійного змикання зубів після протезування в 1,61 раза.

 Aim. The research aims at carrying out a comparative clinical and instrumental analysis related to registering occlusal relations of intercuspal contact position in patients with edentulous spaces before and after prosthetic rehabilitation using various registration materials. Material and Methods. Examination of 5patients of both genders aged 28 to 51 years was performed at clinical bases of the department of surgical and prosthetic dentistry of the Faculty of Postgraduate Education at Danylo Halytskyi Lviv National Medical University. Clinically, all patients were provided with a standard diagnostic dental examination including the control of a temporomandibular joint condition, examination of masticatory muscles, as well as the static and dynamic occlusion with the help of articulating wax and paper according to the two-stage Bausch method. The examination also involved impressions of dental arches of both jaws. Their cast models were produced for laboratory study. The received register, involving the use of materials, namely Futar D, metalized wax, and Consiflex, were reexamined for compliance with the intercuspal contact position in all patients. Location of the occlusal contact areas of antagonistic teeth was determined using Bausch Progress 100® 0.1 mm thick articulating paper (Bausch, Germany). Simultaneously, instrumental registration of digital occlusion indices was performed using the T-scan III device (Boston, USA). Results and Discussion. While comparing mean values of the percentage distribution between the left and right halves, the greatest asymmetry was recorded with the use of Futar D material in the А mode both before and after treatment. According to the results of performed instrumental study concerning occlusal relations with the help of the T-Scan III device, it was found that in case of applying Futar D registration material in patients before prosthetic rehabilitation, mean values of occlusal forces at MAX on the left were (50.72 ± 13.86)%, on the right they were (49.28±13.86)%, after prosthetic rehabilitation they made up (50.12±8.75)% on the left, and (49.88±8.75)% on the right. In case of Consiflex registration material application in patients before prosthetic rehabilitation, it was found that COF mean values at MAX on the left accounted (41.28±16.97) %, while on the right they accounted (58,72±16,97) %. After prosthetic rehabilitation - (54.72±13.39) % on the left, and (45.28±13.39) % on the right, respectively. The conducted instrumental studies demonstrate challenging opportunities for revealing personalized features of static and dynamic occlusal balance at clinical registration of intermaxillary position of intercuspation by various registration materials and methods. Conclusions. A uniform contact of dental arches with synchronous contact of all tooth groups is an important feature of physiologically coordinate dentofacial system functioning. Frequent sliding contacts are observed in ending intercuspal contact position at static and dynamic occlusion. Area of the contact surfaces of the teeth expands with the increase of occlusal pressure in the direction of the maximum intercuspal contact position (maximum intercuspation). At the same time, occlusal pressure occurs in this area, causing the redistribution of functional load of the patients' dentofacial system components. Occlusal space in the intercuspal contact position and the maximum intercuspation or the А index, which can be established using the "Tekscan III" digital technology, manifests the spatiotemporal indices of inter-maxillary relations redistribution. The values of these indices in patients with partial anodontia provoke a special interest. The use of Futar D registration material at performing clinical and instrumental analysis of digital indices of the transition from intercuspal contact position to maximum intercuspation, allowed establishing the extension of occlusaljoining of teeth duration after dental prosthetics by 1.02 times, reduction of the length of joining trajectory by 1.37 times. The use of Consiflex resulted in the identical length of joining trajectory and extension of the duration of occlusal joining of teeth after dental prosthetics by 1.04 times. The application of metalized wax was characterized by the identical length of joining trajectory and prolonged occlusion time after dental prosthetics by 1.61 times.

УДК 616.314–089.23:616.31–022–07

Introduction. Reuse of implant healing abutments is common in dental practice, most of all because of economical reasons. The aim of the study. To analyze and compare the colonization of new and reused dental implant healing abutments by oral microbiota in patients during implantation. Materials and methods. 4 groups, 20 patients, 36 healing abutments were examined using clinical and microbiological methods. Results. Clinical and microbiological analysis showed that biofilm formation was statistically higher on IHAs, which were reused, than on new ones. Conclusions. The practice of reusing healing abutments between patients should be reconsidered.
Key words: dental implant, healing abutment, biofilm, bacteria, periimplantitis, mucositis, reuse.

Вступ. Процедура дентальної імплантації стала в останні роки дуже популярною та все частіше використовується в практиці лікаря-стоматолога. Проте асоційовані з нею патологічні стани, такі, як перимукозит і періімплантит, досі становлять велику проблему, з якою стикаються імплантологи. Повторне використання формувачів ясен є поширеним явищем у стоматологічній практиці, переважно через економічні причини, проте це може бути недостатньо безпечно Мета. З’ясувати й порівняти колонізацію представниками мікробіоти порожнини рота нових і повторно використовуваних формувачів ясен після проведення дентальної імплантації. Матеріали й методи. В дослідженні брали участь 4 групи по 5 випадково відібраних пацієнтів у кожній, усього 36 формувачів ясен 3 та 5 мм заввишки. Аналіз утворення нальоту на формувачах було проведено клінічно, використовуючи таблетки для забарвлення нальоту. Матеріалом для мікробіологічного дослідження слугували формувачі ясен та
сформована на них біоплівка. Мікроорганізми були ідентифіковані відповідно до класифікаційних даних, запропонованих у 9-му виданні
посібника Bergey. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програмного забезпечення статистичного аналізу даних для
біомедичних досліджень «Instat» (GraphPad Software Inc.). Результати. Клінічний та мікробіологічний аналізи показали, що утворення біоплівки було статистично вищим на формувачах ясен пацієнтів, які були використані повторно, ніж на нових. Висновки. Варто переглянути повторне використання формувачів ясен між пацієнтами під час імплантації в практиці лікаря-стоматолога.
Ключові слова: дентальний імплантат, формувач ясен, біофільм, бактерії, періімплантит, перімукозит, повторне використання.

УДК 616.314-089.818.1

Отримання якісних відбитків, де точно і чітко відображені межі препарування при виготовленні незнімних зубопротезних конструкцій і надалі залишається для багатьох лікарів технічно складним клінічниметапом. При цьому, якщо відбиток не відображає усіх деталей протезного поля, то існує великий ризик того, що виготовлена за таким відбитком незнімна зубопротезна конструкція не відповідатиме необхідним параметрам крайового прилягання, а отже, суттєво зростає ймовірність клінічних ускладнень. Зважаючи на це, метою нашого дослідження було оцінити якість відбитків, які надходять для виготовлення незнімних конструкцій. Для виконання цього завдання ми за допомогою макрофотозйомки дослідили
112 відбитків, що надходили в зуботехнічну лабораторію на кафедрі хірургічної та ортопедичної стоматології ФПДО та на базі Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Для оцінювання якості відбитків послуговувалися трьохбальною системою, де 3 бали відповідали оцінці «добре», 2 бали – оцінці «задовільно» і 1 бал – оцінці «незадовільно». Під час дослідження робочих відбитків виявлено абсолютну перевагу двошарових відбитків – 100%. Ре- зультати дослідження продемонстрували, що більше половини відбитків, а саме 58 із 112 (51,7%), що надходили в зуботехнічну лабораторію, можна було охарактеризувати оцінкою «незадовільно»; 31,0% відбитків (35 із 112) отримали оцінку «задовільно» і тільки 16,9% (19 відбитків) відповідали критеріям оцінки «добре». Середній бал оцінювання усіх відбитків становив 1,64 бала. Результати проведеного нами дослідження є серйозним приводом для занепокоєння. Для зменшення відсотка неякісних відбитків ми рекомендуємо наступне: фотографувати робочі відбитки відразу після їх отримання і зберігати їх зображення в історії хвороби пацієнта; приділяти більшу увагу етапу отримання відбитка,
роблячи при цьому акцент на виробленні мануальних навиків та здійснюючи моніторинг якості відбитків, що
надходять в зуботехнічні лабораторії.
Ключові слова: відбиткові матеріали, незнімне протезування, зуботехнічна лабораторія, якість.

Obtaining high-quality impressions, which accurately and clearly reflect the limits of preparation in the manufacture of fixed dentures and structures remains a technically difficult stage for many dentists. If the impression does not reflect all the details of the prosthetic field, there is a high risk that the fixed denture design will not meet the required parameters of the edge fit. It also significantly increases the likelihood of clinical complications.
Therefore, the purpose of our study was to assess the quality of impressions that come to the dental laboratory for the manufacture of fixed dentures. To perform this task, we used macro photography to examine 112 impressions received by the dental laboratory at the Department of Surgical and Prosthetic Dentistry FPDO and at the Dental Medical Center of Lviv National Medical University named after Danylo Halytsky.
We used a three-point system, where 3 points corresponded to the assessment of «good», 2 points – to the assessment of «satisfactory» and 1 point – to the assessment of «unsatisfactory» so that we could assess the quality of prints. The study of working impressions revealed an absolute advantage of two-layer prints – 100%. The results of the study showed that more than half of the impressions (namely 58 of 112 (51.7%)), received in the dental laboratory
could be described as «unsatisfactory»; 31.0% of prints (35 out of 112) were rated «satisfactory» and only 16.9% (19 prints) met the criteria for «good». The average score of all impressions was 1.64 points. The results of our study are a serious cause for concern. To reduce the percentage of low-quality impressions we recommend to take photos of working prints immediately after receiving them and save images in the patient’s medical history; pay more attention to the stage of obtaining an impression, while emphasizing the development of manual skills and monitoring the quality of impressions coming to dental laboratories.
Key words: impression materials, fixed prosthodontics, laboratories, quality.