Проведено порівняння можливих варіантів емалево-цементного з’єднання в ділянці шийок великих кутніх зубів верхньої та нижньої щелеп. Опрацьовано 120 великих кутніх зубів, видалених за клінічними показами, на яких визначали співвідношення емалі, цементу та дентину в ділянці шийки кожного зуба на його вестибулярній, оральній, медіальній та дистальній контактних поверхнях.

УДК 616.314.7..616.314.15] –018

Пришийкова ділянка зуба є ділянкою локалізації низки патологічних процесів різної етіології, до яких належать ерозії, клиноподібні дефекти, пришийкова гіперчутливість, різні форми пришийкового карієсу. Знання анатомічної будови ділянки шийки зубів з урахуванням їх групової належності та функціональних особливостей дасть змогу виявити ділянки підвищеного ризику розвитку патологічних процесів, локалізованих у цій ділянці. Метою роботи стало дослідження можливих варіантів емалево-цементного з’єднання в ділянці шийок постійних великих кутніх зубів та з’ясування частоти їх виявлення. Об’єктом дослідження стали 120 постійних великих кутніх зубів верхньої та нижньої щелеп, видалених за клінічними показаннями та їх поздовжніх шліфів. Визначали співвідношення твердих тканин – емалі, цементу та дентину – в ділянці шийки кожного зуба на його вестибулярній,оральній, медіальній та дистальній контактних поверхнях. Встановлено, що емалево- цементне з’єднання в ділянці шийки великих кутніх зубів може бути представлене у вигляді чотирьох варіантів: ділянок відкритого дентину за відсутності контакту емалі з цементом; контакт емалі з цементом у стик; перекриття цементу емаллю; перекриття емалі цементом. Кожен варіант емалево- цементного з’єднання з різною частотою трапляється на вестибулярній, оральній, медіальній та дистальній контактних поверхнях. Контакт емалі з цементом у стик в досліджуваній групі зубів виявлено у 47% випадків, емаль перекриває цемент у 40%, цемент перекриває емаль у 9%, а ділянки відкритого дентину через відсутність контакту емалі з цементом у 4%. Для перших і других великих кутніх зубів найчастішим є варіант контакту емалі з цементом у стик, а найрідшим – перекриття емалі цементом. Для третіх великих кутніх зубів найчастішим є варіант перекриття цементу емаллю, а найрідшим – наявності ділянок відкритого дентину. Лише у 18,3% від загальної кількості (22 зуби, з яких 9 перших, 9 других і 4 треті великі кутні зуби) на всіх чотирьох поверхнях співвідношення емалі та цементу було однаковим.
Ключові слова: великі кутні зуби, емаль, дентин, цемент, пришийкова ділянка.

УДК 616.314-002:59.085

Серед величезної кількості хімічних сполук, що містяться в харчовій сировині як тварини, так і, особливо, рослинного походження є група речовин, що мають властивості біорегуляторів, здатних модулювати нейроендокринні реакції організму. Мета дослідження. Дослідження було присвячено експериментальній оцінці на щурах, на тлі карієсогенного раціону, змін біохімічних показників пульпи різців щурів під дією розробленого зубного еліксиру. Матеріали та методи. Дослідження було проведено на 30 безпородних білих щурах 30-денного віку. Як контроль використовували дві групи тварин, одна з яких знаходилася на дієті віварію, інша – на карієсогенному раціоні Стефана. Для біохімічних досліджень з різців виділяли пульпу, у гомогенатах якої визначали активність кислої та лужної фосфатаз. Блоки щелеп із зубами виділяли та очищали від м'яких тканин для підрахунку кількості та глибини каріозних ушкоджень. Визначали ступінь атрофії альвеолярного відростка нижньої щелепи. При статистичній обробці отриманих результатів використовувалася комп’ютерна програма STATISTICA 6.1. для оцінки їхньої достовірності та похибок вимірювань. Результати дослідження. З результатів дослідження видно, що утримання одномісячних щурів на карієсогенному раціоні підвищує кількість каріозних уражень з 8,3±0,9 до 15,2±1,4 (в середньому на 1 щура). При цьому збільшується глибина каріозних порожнин з 9,5±1,3 до 17,2±2,0 балів. Профілактичне застосування «Ексодент-1» знизило до нормальних значень і кількість і глибину каріозних уражень зубів щурів. Висновки. Утримання одномісячних щурів на карієсогенному раціоні підвищує кількість каріозних уражень та збільшується глибина каріозних порожнин у них. Проведені експериментальні дослідження показують досить високу карієспрофілактичну ефективність еліксиру «Ексодент-1» Ключові слова: експеримент, щури, зубний еліксир, біохімічні показники.

EXPERIMENTAL STUDIES OF BIOCHEMICAL INDICATORS

OF THE PULP OF RAT INCISORS UNDER THE INFLUENCE OF THE DEVELOPED DENTAL ELIXIR

Among the huge number of chemical compounds contained in food raw materials of both animal and, especially, plant origin, there is a group of substances that have the properties of bioregulators that can modulate neuroendocrine reactions of the body. Purpose of the study. The study was devoted to the experimental assessment on rats, on the background of a cariogenic diet, of changes in the biochemical parameters of the pulp of the incisors of rats under the action of the developed dental elixir. Materials and methods. The study was conducted on 30 outbred white rats aged 30 days. Two groups of animals were used as controls, one of which was on the vivarium diet, the other on Stefan's cariogenic diet. For biochemical studies, the pulp was isolated from the incisors, and the activity of acid and alkaline phosphatases was determined in the homogenates. Blocks of jaws with teeth were isolated and cleaned of soft tissues to count the number and depth of carious lesions. The degree of atrophy of the alveolar process of the lower jaw was determined. During statistical processing of the obtained results, the computer program STATISTICA 6.1. was used to assess their reliability and measurement errors. Research results. The results of the study show that keeping one-month-old rats on a carious diet increases the number of carious lesions from 8.3±0.9 to 15.2±1.4 (on average per 1 rat). This increases the depth of carious cavities from 9.5±1.3 to 17.2±2.0 points. Preventive use of Exodent-1 reduced the number and depth of carious lesions of rat teeth to normal values. Conclusion. Keeping one-month-old rats on a carious diet increases the number of carious lesions and increases the depth of carious cavities in them. The conducted experimental studies show a fairly high caries- prophylactic effectiveness of the elixir "Exodent-1".

Key words: experiment, rats, dental elixir, biochemical parameters.

 УДК : 616.314.18-002.4:616.314.22-089.23

Мета роботи – оцінити ефективність застосування адгезивних скловолоконних шин для іммобілізації нижніх фронтальних зубів у схемі комплексної терапії важких стадій пародонтиту (III та IV) у безпосередні та віддалені терміни після лікування в осіб із факторами ризику та без них.
Матеріали та методи. Обстежили 58 хворих із ІІІ та IV стадіями пародонтиту, у них визначали фактори ризику прогресування хвороб пародонта (куріння та цукровий діабет). Після детального пародонтологічного обстеження усім пацієнтам здійснили нехірургічне лікування пародонтиту та іммобілізацію рухомих зубів, використавши адгезивні скловолоконні шини. Після шинування призначили обов’язкову підтримувальну терапію (кожні 3 місяці) з контролем динаміки стану гігієни порожнини рота (РІ), глибини пародонтальних кишень (PD), втрати епітеліального прикріплення (CAL), кровоточивості ясен (BOP) та стану шинувальної конструкції (тріщини та злами шини, порушення крайового прилягання, відрив окремого зуба від загальної конструкції, сколювання матеріалу і дефекти в міжзубних проміжках). Обстеження здійснювали до лікування та в динаміці – безпосередньо після лікування (1 місяць), у віддалені (12, 24, 36 місяців) терміни.
Результати. Протягом 3 років у 67,24 % пацієнтів збережена цілісність шинувальної конструкції, у 32,76 % виявили дефекти шинування на різних етапах спостереження. Цілісність шинувальної конструкції протягом 3 років збережена у 18 (56,25 %) пацієнтів, у котрих визначили фактори ризику розвитку захворювань пародонта, у 21 (80,77 %) хворого без цих факторів (р = 0,06).
Висновки. Застосування адгезивних скловолоконних шин для іммобілізації нижніх фронтальних зубів у схемі комплексної терапії пародонтиту (III та IV стадій) дало змогу зберегти рухомі зуби та знизити значення пародонтальних індексів, які визначали, у безпосередні та віддалені терміни після лікування в осіб з факторами ризику та без них.

УДК 616.314.17-008.1:616.13-004.6]616-084

В останні роки науковці велику увагу приділяють взаємозв’язку стоматологічного та загальносоматичного здоров’я, де зокрема, висловлюють думку, що до можливої ролі пародонтиту, в якості незалежного фактору ризику розвитку атеросклерозу (АТ) судин та його клінічних проявів (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт). В ряді досліджень було отримано дані, котрі свідчать про спільні патофізіологічні механізми пародонтиту та атеросклерозу, які базуються на основі епідеміологічного взаємозв’язку цих двох захворювань, та на змінах, котрі спостерігались після проведеного лікування пародонтиту, у хворих з атеросклерозом. Зважаючи на те, що пародонтит та атеросклероз широко розповсюдженні захворювання, спостерігається висока частота ускладнень та летальних випадків в результаті атеросклерозу судин, та в зв’язку з цим виникають великі затрати в системі охорони здоров’я, а захворюванням пародонту можна запобігти та ефективно лікувати – все це становить важливу роль з точки зору збереження здоров’я суспільства та зумовлює актуальність нашого дослідження [6].
Мета дослідження – оцінити ефективність запропонованих лікувально-профілактичних заходів при курації генералізованого пародонтиту початкового-І ступеня у хворих на атеросклероз за даними параклінічних індексів.