Важливим досягненням у вирішенні патогенезу генералізованого пародонтиту стало вивчення дисфункцій ендотелію судин мікроциркуляторного русла пародонта, яка характеризується порушеною ендотелій залежною релаксацією судин і підвищеною адгезивністю ендотелію [2, 3, 4, 11]. Особлива увага приділяється вивченню гемомікроциркуляторних порушень, які ведуть до розвитку в пародонті метаболічних порушень, дистрофічних, дегенеративних змін, ініціюють запальні реакції [1, 5, 6, 7, 9, 12]. Оцінка ендотеліальної дисфункції є новим і перспективним напрямком сучасної медицини і розглядається не тільки як маркер судинних порушень. Встановлено її важливе значення в ініціюванні, прогресуванні і клінічних проявах чисельних захворювань [2, 4, 8, 10, 11]. В пародонтології механізми розвитку ендотеліальної дисфункції вивчені недостатньо, що вказує на необхідність глибокого вивчення цієї проблеми на сучасному медичному рівні.