УДК 61:378:534.78
Комунікація відіграє важливу роль у спілкуванні, оскільки діалог лікаря і пацієнта реалізується на найвищому рівні. Тому рівень спілкування визначається ступенем культурного розвитку особистості, що характеризує не лише й не стільки обсяг засвоєних цінностей суспільної життєдіяльності людей упродовж їхнього життя, скільки власне сам спосіб, яким людина долучається до тих цінностей.
Мета статті – охарактеризувати роль комунікації у професійному становленні майбутніх лікарів. Інформативний характер комунікативних умінь медичного працівника дозволяє розглядати зміст соціально значущої інформації, яка забезпечує стабільність суспільства як систему, що сприяє взаєморозумінню й взаємодії людей у процесі спілкування. Аби спілкуватися результативно і плідно, майбутньому лікареві варто усвідомити не лише зовнішні, але й внутрішні особистісні механізми спілкування, які рухають взаємодією, тобто необхідно пізнати себе самого у спілкуванні з пацієнтами. Тому методика і дидактика навчання студентів-медиків повинна ґрунтуватися на дослідженнях, зокрема рефлексії, які аналізують співвідношення мови і мислення, мислення та комунікації, комунікативного та когнітивного в мові. Необхідно формувати у студентів-медиків комунікативні вміння, які здобуваються як результат стихійного процесу засвоєння комунікативно розвивального потенціалу середовища життєдіяльності; процесу вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, котрі представляють взірці й форми для спонтанного присвоєння досвіду соціальної взаємодії; і, нарешті, цілеспрямованого процесу освоєння правил та закономірностей людського спілкування, що є основою спеціального навчання. Підготовка студентів-медиків у ЗВО, безумовно, вимагає системного аналізу мовленнєвої діяльності з психолінгвістичних, лінгвістичних і психологічних позицій, адже майбутні лікарі щодня матимуть спілкування з різними категоріями пацієнтів, допоміжного персоналу чи колег лікарів. Тому найбільш ефективним засобом розвитку мислення майбутніх фахівців є імітаційне моделювання реальних ситуацій і невідкладних станів, що сприяє здобуттю комунікативної петенції.