Стаття присвячена системному дослідженню сучасного стану правового регулювання реклами медичних послуг в Україні з урахуванням та на матеріалах національного законодавства, актуальної практики Суду Європейського Союзу та специфічних особливостей адміністративної відповідальності за порушення законодавства у цій безумовно важливій соціальній сфері. Актуальність дослідження посилюється в умовах цифровізації, коли традиційні механізми контролю стають недостатньо ефективними, а рекламодавці знаходять нові канали комунікації зі споживачами через соціальні мережі, месенджери та інші цифрові платформи. Це, зі свого боку, зумовлює нові запити до регулювання, оскільки сучасні форми реклами медичних послуг часто балансують на межі законодавчо визначених обмежень. У роботі проведено детальний аналіз нормотворчої діяльності українських органів влади та виявлено ключові проблемні аспекти нормативно-правового регулювання, зокрема критичне розширення законодавчого визначення реклами та включення до нього абстрактного поняття «ідея», що створює значну правову невизначеність щодо кваліфікації інформаційних та освітніх матеріалів, які поширюються медичними закладами та фахівцями охорони здоров’я. Дослідження встановлює деякі істотні суперечності між підходами українських регуляторних органів та міжнародними стандартами, сформованими в багаторічній практиці Суду ЄС (Суду Справедливості), щодо досягнення оптимального балансу між забезпеченням свободи комерційного висловлювання медичних установ та ефективним захистом публічного інтересу в сфері охорони здоров’я населення. Особливу увагу приділено виявленню системних недоліків наявних контрольних механізмів за дотриманням законодавства про рекламу в медичній сфері, особливо в швидко розвинутому цифровому просторі та соціальних мережах, де традиційні методи нагляду виявляються недостатньо ефективними. На основі проведеного аналізу запропоновано деякі напрями вдосконалення правового регулювання з урахуванням прогресивних європейських стандартів, охоплюючи необхідність чіткого розмежування понять «реклама» та «медична інформація», гармонізацію положень різноманітних законодавчих актів та розробку сучасних цифрових інструментів моніторингу відповідності.