УДК 616.31+616. 314-089.23)]-053.2: 378. 147 (477. 83) (091) (075. 8)

Минає 50 років від часу створення кафедри стоматології дитячого віку ДНТ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» – це була друга кафедра такого профілю в Україні. Завдяки ефективній праці колективу кафедри створено потужну львівську наукову школу, представники якої відомі як в Україні, так і за її межами. Колектив має вагомі здобутки в науці та підготував десятки тисяч кваліфікованих спеціалістів для охорони здоров’я України. Праця колективу протягом всіх років була спрямована на зростання рейтингу Університету.

За цей час науковці кафедри захистили 5 докторських і 61 кандидатську дисертацію, опублікували понад 2000 наукових статей, а також стали співавторами 42 підручників, навчальних посібників та монографій.

Піклування про здоров’я дитячого населення стало фундаментом для оцінки їхнього стоматологічного статусу на тлі соматичної патології, з урахуванням стану навколишнього середовища та соціальних чинників. Це сприяло розпрацюванню ефективних лікувально-профілактичних заходів, створенню проектів, конкурсів задля збереження стоматологічного здоров’я дітей, які продовжують реалізовуватися і сьогодні.

У виданні висвітлено історичний шлях становлення та розвитку кафедр дитячої стоматології та ортодонтії, а також вагомі досягнення їхніх колективів.

Сьогодні колективи кафедр стоматології дитячого віку і ортодонтії – це талановиті викладачі, науковці, досвідчені лікарі. Їхня мудрість та згуртованість вселяють упевненість у тому, що вони впевнено рухатимуться вперед, примножуватимуть здобутки львівської школи дитячої стоматології, передаватимуть досвід наступним поколінням фахівців і творитимуть майбутнє.

Видання присвячене п’ятидесятирічному ювілею кафедри стоматології дитячого віку ДНТ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького». У ньому висвітлено етапи розвитку дитячої стоматології та ортодонтії, становлення кафедр та внесок їх колективів у розвиток стоматології та медичної освіти.

УДК 616.311.2-002.-036.12:616.988.55]-08036.8-053.2

Вступ. Сьогодні відомо збільшення протягом останніх років захворюваності дитячого населення на інфекційний мононуклеоз, спричинений вірусом Епштейн – Барр. Інфікування організму вірусом Епштейн – Барр супроводжується ослабленням захисних механізмів, що сприяє розвитку патогенних
збудників на тлі інфікування герпесвірусами, що негативно позначається на стані тканин пародонта та погіршує перебіг хронічного катарального гінгівіту, який часто зустрічається у дітей з інфекційним мононуклеозом. Тому важливим є обґрунтування методів лікування хронічного катарального гінгівіту на тлі супутньої соматичної патології.
Мета дослідження. Оцінити ефективність розпрацьованого комплексу заходів для лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей з інфекційним мононуклеозом у віддалені терміни спостереження.
Матеріали та методи досл іПдржовеедненняо . стоматологічне обстеження і лікування 37 дітей з інфекційним мононуклеозом віком 12 років, які були розділені на дві групи: 18 дітей (основна група), яким для лікування хронічного катарального гінгівіту призначали розпрацьований нами комплекс лікувально-профілактичних заходів, що включав антимікробні, протизапальні засоби та засоби для підвищення резистентності тканин порожнини рота, та 19 дітей (група порівняння), у яких лікування ХКГ здійснювали згідно з протоколами. Стан тканин пародонта оцінювали за даними клінічних показників та пародонтальних індексів через 1, 3 та 6 місяців.
Результати дослідження.  Розпрацьовано та доведено ефективність комплексу заходів лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей з інфекційним мононуклеозом за допомогою клінічних критеріїв та пародонтальних індексів. Зокрема, через шість місяців спостереження у 27,67±2,27 % дітей основної групи виявлено покращення стану ясен, тоді як у попередній термін спостереження таких осіб було на 24,95 % більше (р>0,05) та у 2,63 рази більше, ніж у групі порівняння (10,52±2,43 % відповідно, р˂0,05). Індекс РМА знижувався за час спостереження у дітей основної групи і був в 1,08 рази меншим, аніж у попередній термін спостереження (p>0,05). У дітей групи порівняння виявлено незначне зростання індексу РМА по відношенню до даних попереднього терміну спостереження (37,57±2,32 %, р>0,05). Індекс Гріна – Вермільона через щість місяців спостереження у дітей, лікування яким проводили за запропонованою схемою, відповідав задовільному (1,42±0,08 бали), при цьому відбувалося суттєве зниження значення цього індексу порівняно з початковими даними (р˂0,05). Проте у групі порівняння спостерігали незадовільну гігієну порожнини рота (1,65±0,06 бали, р˂0,05). Виявлено, що стабілізація патологічного процесу в тканинах пародонта наступала значно скоріше у дітей основної групи.
Висновки. У дітей із хронічним катаральним гінгівітом на тлі інфекційного мононуклеозу у віддалені терміни після лікування визначено покращенням у динаміці стану тканин пародонта, зниження індексів РМА та Гріна – Вермільона, що доводить ефективність запропонованого комплексу лікувально-профілактичних заходів.