УДК :616.33/.34-002-008.6-08-053.2/.36]:001.83

Актуальність. Згідно з біопсихосоціальною моделлю формування функціональних гастроінтестинальних розладів (ФГІР), окрему групу факторів ризику становлять чинники, що діють у ранньому дитинстві. Серед них фігурує стрес немовляти, спричинений поведінкою батьків. Як відомо, найбільш ранніми ознаками раннього стресу є розлади регуляції та функціональні гастроінтестинальні розлади немовлят. Метою дослідження було вивчення зв’язку ранніх проявів стресу немовлят, а саме розладів регуляції та ФГІР дітей раннього віку, з формуванням ФГІР у старших дітей. Матеріали та методи. Дослідження охопило 132 дитини з ФГІР (основна група — ОГ), з них 68 дітей зі синдромом подразненого кишечника (ОГ1) і 64 дитини з функціональною диспепсією (ОГ2). Групу контролю (ГК) становили 60 практично здорових дітей. Проведено поглиблений збір анамнезу за методикою Family history щодо першого року життя дитини. Прояви раннього стресу оцінювали за наявністю ознак розладів регуляції немовлят і ФГІР дітей раннього віку за принципом «є/немає». Результати. В анамнезі дітей з ОГ усі розлади регуляції та ФГІР на першому році життя виявляли частіше, ніж у ГК. Вірогідної різниці частоти ФГІР і розладів регуляції немовлят між ОГ1 та ОГ2 не було. В анамнезі дітей ОГ кольку немовлят констатовано в 39 (29,5 %) випадках, у 7 з них (5,3 %) вона утримувалася понад 3 місяці; зригування — у 42 (31,8 %), у 8 (6,1 %) з них це привело до втрати ваги; у 31 (25,3 %) дитини — розлади випорожнень (переважно схильність до запорів). Розлади сну спостерігалися в анамнезі в 30 (22,7 %) дітей з ОГ; надмірна збудливість, тривалий плач, гіперестезія — у 31 (23,5 %) дитини з ФГІР. Домінували 1–2 розлади в ОГ і ГК, 3–4 розлади виявили в анамнезі у 12 дітей з ОГ і лише в однієї дитини з ГК. Свій емоційний стан протягом першого року життя дитини більшість матерів з ОГ (81 — 61,4 %) описували як тривожний, скаржилися на стійке відчуття втоми, невпевненості в собі та власній спроможності добре доглядати за дитиною. Висновки. Розлади регуляції і ФГІР дітей раннього віку є чинником ризику формування ФГІР у старших дітей. Не виявлено зв’язку окремих варіантів розладів регуляції та ФГІР дітей раннього віку з певними функціональними розладами в старших дітей. Раннє втручання, що передбачає мультидисциплінарний підхід до ведення немовляти з ознаками стресу, може послабити або навіть нівелювати цей вагомий чинник ризику формування ФГІР у старших дітей.

Ключові слова: діти, функціональні гастроінтестинальні розлади, стрес, фактори ризику

Background. According to the biopsychosocial model of functional gastrointestinal disorders (FGIDs), early childhood factors play an important role, particularly infant stress influenced by parental behavior. The earliest manifestations of such stress are newborn regulatory disturbances and FGIDs in infancy. The purpose was to investigate the relationship between early manifestations of infant stress, namely regulation disorders and FGIDs in young children, and the formation of FGIDs in older children. Materials and methods. A total of 132 children with FGIDs (study group, SG) were examined, including 68 with irritable bowel syndrome (SG1) and 64 with functional dyspepsia (SG2). The control group (CG) consisted of 60 healthy children. A detailed history (family history method) of the first year of life was taken, with an assessment of early stress markers (regulatory disturbances and infant FGIDs) on a yes/no basis. Results. Children in the SG had a significantly higher prevalence of early regulatory disturbances and FGIDs compared with the CG. No significant differences were found between SG1 and SG2. Following symptoms were reported during infancy in the SG: infantile colic — in 39 cases (29.5 %), which persis­ted beyond 3 months in 7 (5.3 %) of them; regurgitation — in 42 (31.8 %), of which in 8 (6.1 %) led to weight loss; bowel movements disturbances — in 31 (25.3 %) (mostly constipations); sleep disturbances — in 30 (22.7 %) cases; excessive excitability, prolonged crying, or hyperesthesia — in 31 (23.5 %). Combination of one to two disturbances were most common in both SG and CG, whereas 3–4 disturbances were observed in 12 children in the SG and only one in the CG. Most mothers of SG children (81; 61.4 %) described their emotional state during the child’s first year of life as anxious, with persistent fatigue and a lack of confidence in their caregiving abilities. Conclusions. Infant regulatory disturbances represent a significant risk factor for FGIDs in later childhood. No associations were identified between particular types of early regulatory disturbances and specific FGIDs in older children. Early intervention, involving a multidisciplinary approach to the management of an infant with stress symptoms, may reduce or even eliminate this significant risk factor for later FGID development in older children.

Keywords: children, functional gastrointestinal disorders, stress, risk factors

УДК 616.34-008.1-053.2/.5

Функціональні гастроінтестинальні розлади, зокрема, синдром подразненого кишечника (СПК), є однією з найпоширеніших причин звернень до дитячого гастроентеролога.

Мета - визначити мікросоціальні фактори ризику виникнення СПК та їхній вплив на розвиток захворювання.

Матеріали і методи. До дослідження залучено 54 пацієнти віком 6-12 років із діагнозом СПК, встановленим відповідно до Римських критеріїв ІV, а також 50 практично здорових дітей із групи контролю з використанням «family history» (описово-феноменологічний збір анамнезу життя в когось із батьків пацієнта). Для статистичного аналізу отриманих даних використано програми «Microsoft Excel» і «GraphPad Prism 5». Для порівняння частотних показників незалежних груп застосовано критерій Xi-квадрат Пірсона (χ²) без поправки Єйтса на безперервність. Величину p<0,05 прийнято статистично вірогідною.

Результати. У групі дітей із СПК виявили такі сімейні фактори ризику, як схильність до соматизації в матері; частоту відвідування лікарів дитиною >6/рік; частоту відвідування лікарів мамою >6/рік; авторитарний стиль виховання мамою, гіперпротективний - батьком та обтяжений анамнез щодо інших психосоматичних розладів. Для дітей із СПК були більш характерними часті переїдання та харчові непереносимості. Теплі стосунки в сім’ї та демократичний стиль виховання з боку обох батьків можна розглядати протективними факторами щодо виникнення СПК у дитини.

Висновок. Мікросоціальні фактори ризику та протекції мають вагомий вплив на формування СПК у дітей.

Functional gastrointestinal disorders, in particular irritable bowel syndrome (IBS), are one of the most common reasons for referral to a pediatric gastroenterologist.

Aim - to determine microsocial risk factors for irritable bowel syndrome.

Materials and methods. The study involved 54 patients aged 6-12 years with a diagnosis of IBS established according to the Rome IV criteria, as well as 50 practically healthy children from the control group using "family history" (descriptive and phenomenological collection of life history from one of the patient's parents). For statistical analysis of the data obtained, Microsoft Excel and GraphPad Prism 5 programs were used. For the comparison of frequency indicators of independent groups, Pearson's Chi-square (χ²) test was used without Yates' correction for continuity. A p-value < 0.05 was considered statistically significant.

Results. In the group of children with IBS, the following family risk factors were identified: a tendency to somatization in the mother; frequency of visits to doctors by the child >6/year; frequency of visits to doctors by the mother >6/year; authoritarian parenting style by the mother, hyperprotective parenting style by the father, and a burdened history of other psychosomatic disorders. Children with IBS were more likely to have frequent overeating and food intolerances. Warm family relationships and a democratic parenting style on the part of both parents can be considered protective factors for the occurrence of IBS in a child.

Conclusion. Microsocial risk and protective factors have a significant impact on the formation of IBS in children.

In accordance to Rome IV Criteria irritable bowel syndrome (IBS) is classified into four subtypes: IBS with predominant constipation (IBS-C), IBS with predominant diarrhea (IBS-D), with mixed bowel habits (IBS-M) or IBS, unsubtyped. Some authors distinguish a post-infectious subtype of IBS, in which an acute episode of infectious gastroenteritis is a trigger of the disorder. In all the other cases, mostly psycho-emotional stress is the trigger factor, with this variant being defined as stress-associated subtype of IBS.  

Aim: to study the peculiarities of the formation and course of IBS in children, depending on the trigger factor. A total of 54 patients aged 6-12 years with a verified diagnosis of IBS according to Rome criteria IV have been examined. The trigger factor of the onset of IBS was established by the interrogation of patients and their parents. The levels of trait anxiety and somatization were assessed by Children's Form of the Manifest Anxiety Scale (CMAS) questionnaire and Somatoform Symptom Screening (SOMS) test respectively. The Catechol-O-methyltransferase (COMT) gene val158met polymorphism was estimated by the polymerase chain reaction. Enzyme immunoassay Ridascreen Calprotectin (R-Biopharm AG, Germany) was used for the quantitative determination of calprotectin in stool samples.

Results. We have diagnosed post-infectious subtype of IBS in 30 children. In this group we have found significantly higher concentration of fecal calprotectin (60.0 (35.6; 129.0) vs 31.2 (21.1; 58.7 mkg/g of feces)), which is consistent with pathogenesis of this subtype of IBS. On the contrary, we have discovered that psycho-emotional stress was the trigger factor of the onset of IBS in 22 patients (stress-associated subtype of IBS). Children with stress-associated IBS had higher levels of trait anxiety (25.1±5.7 vs. 18.7±6.4) and somatization (11.1 ± 4.0 vs. 8.6 ± 3.1) in comparison to patients with post-infectious subtype of the disorder. Furthermore, the analysis of the COMT gene polymorphism revealed, that almost the half patients (48%) with stress-associated IBS had 472 AA (Met/Met) genotype. Met/Met carriers have genetically determined low enzymatic activity of COMT, which may lead to decreased elimination of catecholamines and is associated with chronic stress. In contrast, only 31% of children with post-infectious subtype of IBS were found to have 472 AA (Met/Met) genotype.

Conclusions. Our study suggests that not only predominant bowel habit, but also trigger factor in the development of IBS determine the heterogeneity of the disorder. This approach may be used for classification of IBS in children, as it dictates treatment strategy.

Wstęp: Zespół jelita drażliwego jest czynnościową chorobą przewodu pokarmowego, charakteryzującą się bólem brzucha, nieregularnymi stolcami i wzdęciami.
Leczenie powinno być kompleksowe, ukierunkowane na symptomy i obejmować korektę diety, środki farmakologiczne, interwencje psychoterapeutyczne itp.
W większości przypadków klinicznych do leczenia jelita drażliwego włączane są probiotyki ze względu na ich wpływ na kolonizację bakteryjną jelit, aktywność immunologiczną, metaboliczną i motoryczną jelit.
Cel: ocena skuteczności probiotyków (Lactobacillus reuteri DSM 17938) u dzieci z zespołem jelita drażliwego oraz określenie optymalnego czasu trwania terapii.
Metody: Do badania włączono 108 dzieci w wieku 6–12 lat ze zweryfikowaną diagnozą IBS zgodnie z kryteriami Rzymskimi IV. Do oceny głównych objawów klinicznych zastosowano 4-punktową skalę Likerta. Do ilościowego oznaczenia kalprotektyny w próbkach kału zastosowano test immunoenzymatyczny Ridascreen Calprotectin (R-Biopharm AG, Niemcy).
Wyniki: U wszystkich pacjentów objawy kliniczne różniły się istotnie od poziomu wyjściowego już po 10 dniach terapii (p=<0,0001). Po 3 miesiącach u 44,4% pacjentów nie występowały praktycznie żadne objawy, u pozostałych występowały epizodyczne, łagodne objawy kliniczne, które nie ograniczały codziennego funkcjonowania dziecka. Pomimo tendencji do spadku stężenia kalprotektyny przy każdym kolejnym oznaczeniu, istotną różnicę w stosunku do poziomu początkowego stwierdzono dopiero po 3 miesiącach (p <0,0001).
Wnioski: Dynamika objawów klinicznych i stężenie kalprotektyny w stolcu wskazują na skuteczność stosowania bakterii Lactobacilli przy wszystkich postaciach klinicznych IBS u dzieci. Optymalny czas trwania terapii probiotycznej powinien wynosić 1-3 miesiące, nawet przy całkowitym ustąpieniu objawów klinicznych.
Poziom kalprotektyny może służyć jako kryterium zaprzestania stosowania probiotyku lub odwrotnie, przedłużenia kursu o ponad 3 miesiące.

Остеопенія та остеопороз — найбільш поширене системне захворювання скелета, яке характеризується зниженням кісткової маси й структурними змінами кісткової тканини (КТ), які виражені настільки, що навіть при незначній травмі можуть виникати переломи. Втрата кісткової маси і переломи кісток приводять до зниження якості життя пацієнтів і негативно впливають на протікання інших захворювань. Проблема остеопорозу при різних захворюваннях у дітей досить широко вивчається на сучасному етапі. Останнім часом проблеми, пов’язані із структурно-функціональними порушеннями кісткової тканини у дітей, набули значної актуальності й усе частіше привертають на себе увагу як науковців, так і лікарів. В останні роки збільшився перелік клінічних станів, які супроводжуються втратою КТ, остеопенією та остеопорозом. Все більшого значення в етіології остеопенії та остепорозу набувають екопатологічні зміни з боку кісткової системи у дітей, що проживають у регіонах з різними шляхами поступлення ксенобіотиків, що відбивається і на стані кісткової системи, зокрема зубів, у дітей.