УДК 616.314.17-002.2-031.81:616.12-005.4]-036

Генералізований пародонтит (ГП) та ішемічна хвороба серця (ІХС) вважаються двома най-поширенішими хронічними захворюваннями, що мають значний вплив на загальний стан організму та є причиною формування «синдрому взаємного обтяження». Насамперед ГП розглядають як один із факторів ризику, що спричиняють розвиток та ускладнюють перебіг ІХС. Хронічний інфекційний запальний процес у тканинах пародонта, що супроводжується вивільненням прозапальних медіаторів і цитокінів, призводить до виникнення системного запалення в організмі, ендотелійної дисфункції, пору-шення ліпідного профілю, що є основними патогенетичними механізмами ІХС. Разом із тим негативний вплив ІХС на стан тканин пародонта полягає в погіршенні роботи системного кровообігу та місцевої мікроциркуляції. Гіпоксія, яка виникає в тканинах пародонта за ІХС, призводить до виникнення стійких морфофункціональних змін пародонтального комплексу зі зниженням імунної опірності та здатності до регенерації тканин. Таким чином, наявність комплексного взаємозв’язку ГП та ІХС підкреслює необхід-ність міждисциплінарного підходу до діагностики та вивчення клінічних особливостей пародонтального статусу з метою розроблення адекватних схем лікування ГП у пацієнтів з ІХС. Мета дослідження полягає у клінічному оцінюванні пародонтального статусу та вивченні особли-востей клінічного перебігу ГП у пацієнтів з ІХС.Методи дослідження. Для оцінювання пародонтального статусу пацієнтів з ІХС було проведено сто-матологічне обстеження 114 осіб із ГП на тлі ІХС, які склали основну групу. У групу порівняння було включено 35 пацієнтів із ГП, що не обтяжені ІХС та іншою загальносоматичною патологією. Діагноз ІХС, що був зазначений у медичних картах стаціонарних хворих, які ввійшли в основну групу, встанов-лено на основі скарг, анамнезу захворювання, оцінення факторів ризику та інструментальних методів дослідження: електрокардіографії, ехокардіографії та коронарографії. Діагностику ГП та ступенів його тяжкості проводили згідно з класифікацією М.Ф. Данилевського (1994 р.).Результати. Уточнено та доповнено наукові дані щодо стану тканин пародонта в пацієнтів із ГП на тлі ІХС.Висновки. Отримані результати обстеження та індексного оцінювання стану тканин пародонта демонструють тяжкий ступінь запального процесу та кровоточивості ясен у пацієнтів із ГП на тлі ІХС. Аналіз клінічних показників пародонтального статусу в досліджуваних групах указує на більш вира-жені патологічні зміни в тканинах пародонта в пацієнтів із ГП та ІХС. Зокрема, на тлі ІХС у пацієнтів простежувалися вищі показники глибини пародонтальних кишень, утрати епітелійного прикріплення та рецесії, ніж у групі осіб, що не обтяжені кардіологічною патологією.Ключові слова: генералізований пародонтит, ішемічна хвороба серця, пародонтальний статус, паро-донтальна кишеня, епітелійне прикріплення, рецесія ясен.

УДК 611.314:340.6]-053.2.001.36(477)(100)(045)

Актуальність. Визначення точного хронологічного віку людини — одне з найскладніших і найважливіших завдань сучасної судової медицини, клінічної педіатрії та дитячої стоматології. В умовах глобалізації, активних міграційних процесів та потреби в розслідуванні кримінальних правопорушень за відсутності документів, що посвідчують особу, оцінювання вікових показників набуває критичного юридичного значення.метою цієї роботи є проведення глибокого порівняльного аналізу ефективності методів визначення зуб-ного віку за Demirjian та Cameriere на основі результатів власних досліджень та даних сучасної літератури, а також обґрунтування вибору оптимальної методики для використання в Україні.матеріали та методи дослідження. У цій роботі представлено всебічний аналіз проблеми визначення біологічного віку дитини за стоматологічним статусом. На основі систематичного огляду наукових джерел, опублікованих за останнє десятиліття у провідних фахових виданнях світу та України, а також спираючись на власні проведені дослідження, сформовано порівняльну характеристику двох найбільш поширених методо-логічних підходів: методу оцінки стадій мінералізації постійних зубів за Demirjian та морфометричного методу вимірювання відкритих апексів коренів постійних зубів за Cameriere.Особливу увагу в роботі приділено валідизації цих методів на українській популяції дітей, базуючись на фундаментальних дослідженнях В. Ф. Макєєва та О. О. Ісакової серед популяції дітей Прикарпатського регіону України та опублікованих результатах досліджень, проведених міжнародною групою науковців, за участі М. Гончарук-Хомин та ін. серед вибірки дітей, які проживають на території Закарпаття.Висновки. Встановлено, що класичний метод Demirjian має виражену тенденцію до систематичного зави-щення хронологічного віку українських дітей (переоцінка віку коливається від +0,43 до +0,58 року серед дітей Закарпатського регіону України). Метод Cameriere визнано більш об’єктивним та відтворюваним; він проде-монстрував високу точність та надійність з мінімальним середнім відхиленням, що робить його пріоритетним інструментом для використання у вітчизняній судовій медицині та клінічній стоматології. Аналогічні резуль-тати спостерігалися у переважній більшості досліджуваних популяцій інших регіонів світу та країн.У світовій науковій практиці відбувається остаточний перехід від якісних (описових) методів оцінки віку до кількісних (морфометричних).Дослідження показують, що нейромережі, навчені на алгоритмі Cameriere, досягають точності, порівнянної з роботою досвідченого експерта, але виключають фактор втоми та суб’єктивності. Це відкриває перспективи створення національного українського програмного продукту для автоматизованої оцінки віку.Ключові слова: діти; зубний вік; метод Demirjian; метод Cameriere; ортопантомографія