UDC 616.314-089.23:616.314.17/.2-018-02]-07

Мета роботи – висвітлення результатів сучасних наукових досліджень щодо механізмів місцевого стрес-моделювального впливу ортодонтичної апаратури на порожнину рота і тканини пародонтального комплексу в процесі активного ортодонтичного лікування.
Матеріали та методи. Методологія дослідження реалізована у збиранні й аналізі наукових результатів про стрес-моделювальну дію ортодонтичної апаратури у пацієнтів зі зубощелепними аномаліями, що отримали з опрацьованих джерел фахової літератури, – повнотекстових статей оригінальних, фундаментальних досліджень вітчизняних і закордонних авторів, індексованих у доказових базах даних MEDLINE / PubMed, PMC, Scopus, Web of Science, Cochrane, Google Scholar, ResearchGate та інших науково-практичних ресурсах.
Результати. Здійснили аналіз основних компонентів стрес-моделювального впливу незнімної ортодонтичної техніки на порожнину рота та тканини пародонта зокрема. Питома вага різних ускладнень є доволі високою, становить від 32,7 % до 50,0 % усіх випадків. Порушення мікроциркуляції та гіпоксія тканин пародонта потенціюють розвиток оксидативного стресу під час ортодонтичного лікування. Визначили особливості реакції клітин пародонтального комплексу, що мають здатність переносити напругу, яка генерується в актиновому цитоскелеті шляхом прямої механічної стимуляції, на білки позаклітинного матриксу, впливаючи на тривимірну організацію позаклітинного матриксу та його ремоделювання. Встановлено роль перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи та ферментної реакції ротової та кревікулярної рідин.
Висновки. Оксидативний стрес під час ортодонтичного лікування може бути спричинений місцевим і системним впливом металів, зокрема корозійними процесами; запаленням тканин пародонта через погану гігієну ротової порожнини й активізацію пародонтопатогенної мікрофлори; асептичним запаленням у періодонтальній зв’язці через застосування механічної сили. Окремі ферменти ротової рідини, як-от лактатдегідрогеназа, можуть бути чутливим маркером змін метаболізму періодонтальної зв’язки під час ортодонтичного переміщення зубів. Локалізація та характер вільнорадикальної патологіїзначною мірою спричинені природою екзогенного індуктора перекисного окиснення ліпідів і генотиповими особливостями антиоксидантної системи. Саме від цього співвідношення залежить старт і наступне розгалуження ланцюгових вільнорадикальних реакцій. Без нормалізації всіх ланок патогенезу не можливе успішне лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта, зокрема в ортодонтичних пацієнтів.

UDC 616.314-085.844.6-085.454.1:547.56]-089.23-632-036

Introduction. One of the most important biological reactions to orthodontic treatment with braces is oxidative stress, which in patients with periodontal diseases is associated with a number of proinflammatory factors and hypoxia. The development of effective treatment regimens to eliminate the effects of local oxidative stress and the use of adequate prognostic markers for its regulation is an important promising area in the treatment of orthodontic patients with periodontal tissue diseases. The aim of this study was to evaluate the clinical efficacy of the developed therapeutic and prophylactic complex, which included a modified procedure of gingival electrophoresis in combination with the periodontal gel composition «Benzidaflaziverdinе» (GCB), consisting of two active components - flavonoid complex and benzidamine hydrochloride in the treatment of chronic generalized periodontitis(CGP) of initial-I degree of severityin orthodontic patients before and during the active period of orthodontic treatment under conditions of local oxidative stress.
Materials and methods. The subject of this study were 118 patients aged 20-35 years, diagnosed with various types of dentoalveolar anomalies against the background of initial-I stage CGP, divided into two groups. In patients of the main group (60 people), the developed treatment and prophylactic complex with modified gingival electrophoresis and GCB was used before the active period of orthodontic treatment and during its course (3 and 6 months). Patients in the comparison group (58 people) received a traditional treatment regimen, including applications with Cholisal gel, within the same time frame. To assess the effectiveness of the treatment, the BOP, API and GI indices were calculated. The value of lactate dehydrogenase (LDH) in saliva was used as a prognostic marker of local oxidative stress. Results. The inclusion of the electrophoresis procedure in combination with GCB in the complex of therapeutic and preventive measures before and during the active period of orthodontic treatment in patients of the main group led to a more intensive normalisation of BOP, API, GI and LDH levels. There was a faster improvement in the condition of periodontal tissues which ensured a favourable course of the active period of orthodontic treatment. In the main group, 3 months after the start of orthodontic treatment, there was a minimal increase in the BOP (7.85±3.18%), ARI (11.13±10.12%) and GI (0.07±0.05 points) indices, which indicated a slight destabilisation of the situation, which required only minor correction. At the same time, patients in the comparison group showed an active increase in index parameters – BOP (43.48±23.12%), API (70.64±17.98%) and GI (0.59±0.33 points), which confirmed the loss of remission and required a second course of treatment with a traditional regimen. If after the installation of braces in the main group, the LDH index was within 424.52±103.5 units/l (p<0.001), then in the comparison group this led to a sharp increase to 1687.6±240.8 units/l, which to a certain extent exceeded the index of the same comparison group before periodontal treatment (1446.1±441 units/l) and indicated the presence of a significant local stress-modulating reaction and insufficient effectiveness of the traditional treatment regimen.

Conclusions. According to the results of changes in periodontal status and LDH indices in orthodontic patients with CGP, it is possible to note the expediency of using the developed GCB in combination with electrophoresis in the tissues of the periodontal complex before and during active orthodontic treatment. The clinical efficacy of the proposed treatment and prophylactic complex was confirmed by the BOP, API and GI indices. The studies also suggested that the level of LDH is a sensitive marker that reflects the biological activity that occurs in the periodontium in the case of CGP before periodontal treatment and during the first three months of orthodontic movement of teeth. Therefore, this enzyme can be used as a diagnostic tool for monitoring orthodontic treatment in patients with periodontal tissue pathology.
Keywords: orthodontic patients, periodontitis, oxidative stress, treatment, gel composition, flavonoids, electrophoresis, saliva, lactate dehydrogenase.

Вступ. Однією з важливих біологічних реакцій на ортодонтичне лікування брекет-системами є оксидативний стрес, який у пацієнтів із захворюваннями пародонта пов’язаний із низкою прозапальних факторів та явищами гіпоксії. Розпрацювання ефективних лікувальних схем з метою усунення наслідків оксидативного стресу місцевого характеру та використання адекватних прогностичних маркерів для його регуляції є важливим перспективним напрямком у лікуванні ортодонтичних пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта.
Метою даного дослідження була оцінка клінічної ефективності розпрацьованого лікувально-профілактичного комплексу, що включав модифіковану процедуру наясенного електрофорезу в поєднанні з пародонтальною гелевою композицією «Бензидафлазівердин» (ГКБ), що складається з двох активних компонентів – флавоноїдного комплексу та бензидаміну гідрохлориду при лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) початкового–І ступеня тяжкості в ортодонтичних пацієнтів до та у процесі активного періоду ортодонтичного лікування за умов місцевого оксидативного стресу.
Матеріали і методи. Об’єкт даного дослідження – 118 пацієнтів віком 20-35 років з діагностованими різними видами ЗЩА на тлі ХГП початкового-І ступеня, поділених на дві групи. У пацієнтів основної групи (60 осіб) застосовували розпрацьований лікувально-профілактичний комплекс з модифікованим наясенним електрофорезом та ГКБ до активного періоду ортодонтичного лікування та під час його перебігу (3 і 6 місяців). Пацієнти групи порівняння (58 осіб) у такі ж терміни отримували традиційну схему лікування, що включала аплікації з гелем «Холісал». Для оцінки ефективності проведеного лікування проводили розрахунок індексів BOP, API та GI. У якості прогностичного маркера місцевого оксидативного стресу у роботі використано значення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) у ротовій рідині.
Результати. Включення процедури електрофорезу у поєднанні з ГКБ до комплексу лікувально-профілактичних заходів до та під час активного
періоду ортодонтичного лікування у пацієнтів основної групи призводило до більш інтенсивної нормалізації показників індексів BOP, API, GI та рівня ЛДГ. Відбувалося більш швидке покращення стану тканин пародонта, що забезпечувало сприятливий перебіг активного періоду ортодонтичного лікування. В основній групі через 3 місяці після початку ортодонтичного лікування відбувалося мінімальне підвищення показників індексів BOP (7,85±3,18%), АРI (11,13±10,12%) та GI (0,07±0,05 балів), що свідчило про легку дестабілізацію ситуації, яка потребувала лише незначної корекції. У той час як у пацієнтів групи порівняння простежували активний ріст індексних показників – BOP (43,48±23,12%), API (70,64±17,98%) та GI (0,59±0,33 балів), що підтверджувало втрату ремісії та вимагало застосування повторного курсу лікування традиційною схемою. Якщо після встановлення брекет-систем в основній групі показник ЛДГ перебував у межах 424,52±103,5 од/л (р<0,001), то у групі порівняння це зумовило різке підвищення показника до 1687,6±240,8 од/л, що певною мірою перевищило показник тої ж групи порівняння до пародонтологічного лікування (1446,1±441 од/л) та свідчило про наявність значної місцевої стрес-модулюючої реакції і недостатню ефективність традиційної схеми лікування.
Висновки. За результатами змін пародонтального статусу та показників ЛДГ в ортодонтичних пацієнтів з ХГП можна зазначити доцільність застосування розпрацьованої ГКБ у поєднанні електрофорезом в тканини пародонтального комплексу до та впродовж активного ортодонтичного лікування. Клінічна ефективність запропонованого лікувально-профілактичноо комплексу була підтверджена показниками індексів BOP, API та GI. Проведені дослідження також дозволили припустити, що рівень ЛДГ є чутливим маркером, що відображає біологічну активність, яка відбувається в пародонті при ХГП до пародонтологічного лікування та впродовж перших трьох місяців ортодонтичного руху зубів. Тому показники цього ферменту можна використовувати як діагностичний інструмент для моніторингу ортодонтичного лікування в пацієнтів з патологією тканин пародонта.
Ключові слова: ортодонтичні пацієнти, пародонтит, оксидативний стрес, лікування, гелева композиція, флавоноїди, електрофорез, ротова
рідина, лактатдегідрогеназа.

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.6)]-092.19-092:612.014.33

Мета – аналіз результатів досліджень різних років та формулювання на його основі орієнтовного уявлення про деякі аспекти апоптичних та імунних процесів як окремих ланок складного і багатогранного патогенезу хронічного генералізованого пародонтиту.
Матеріали і методи дослідження. Методологія даного дослідження базувалась на пошуку та аналізі наукових результатів щодо окреслених проблемних питань апоптичних та імунних процесів у патогенезі хронічного генералізованого пародонтиту, що є опублікованими у виданнях, представлених у доказових базах даних MEDLINE/PubMed, PMC, Scopus, Web of Science, Cochrane, Google Scholar, ResearchGate та інших науково-практичних ресурсів.
Наукова новизна: Проаналізовано наукові дані щодо впливу складних апоптозних механізмів, які керують загибеллю клітин, та роботи імунної системи на розвиток і прогресування хронічного генералізованого пародонтиту.
Висновки. 1. Встановлено, що апоптоз, або запрограмована загибель клітин, може бути одним із важливих механізмів, що є в основі патофізіології прогресування захворювань тканин пародонта. 2. Під час перебігу патологічного процесу наявність патоген-асоційованих молекулярних структур викликає специфічні антимікробні імунні відповіді для контролю над інфекцією. За певних обставин клітини можуть регулювати свою загибель 
(апоптоз), щоб пристосувати імунну відповідь, таким чином змінюючи вплив, який їх втрата матиме на оточення. Завершальним кроком сигнального шляху, що веде до апоптозу, є активація деяких протеаз, включно із каспазами та ендонуклеазами. Під час апоптозу клітини активація каспази може бути функціонально залучена до ушкодження тканин, пов’язаного із хронічним генералізованим пародонтитом. 3. Домінування клітин Тh1 (Т-хелперів 1) призводить до агресивного перебігу патологічного процесу, значної резорбції кістки і зменшення остеогенезу внаслідок підвищеної продукції інтерлейкінів – IL-1 та IL-2. Водночас фаза Тh2, що супроводжується підвищеною секрецією В-клітин – стимуляторів інтерлейкінів, виконує захисну функцію. 4. Під час запалення тканин пародонта активація окремих підтипів Т- і В-клітин, а також продукція ними цитокінів є вирішальними факторами у тому, чи буде патологічний процес розвиватися як зворотній у вигляді гінгівіту чи прогресуватиме як генералізований пародонтит із формуванням глибоких пародонтальних кишень та вертикальних кісткових дефектів.
Ключові слова: хронічний генералізований пародонтит, патогенез, клітина, апоптоз, імунна система.

УДК 616.311.2+616.314.17)]-089.23-085.454.1:547.56]-038

Доклінічне оцінювання гелевої композиції на основі флавоноїдного комплексу для лікування захворювань пародонта в ортодонтичних пацієнтів
Мета роботи – доклінічне оцінювання гострої токсичності, шкірно-резорбтивної, іритативної та подразнювальної дії, кумулятивної та каталазної активності, а також сенсибілізувальних властивостей гелевої композиції місцевого застосування «Бензидафлазівердин» (ГКБ) для лікування захворювань пародонта в ортодонтичних пацієнтів.
Матеріали та методи. В експеримент залучено 119 тварин, яких поділили на 7 основних і 2 контрольні групи. ГКБ вводили внутрішньошлунково у дозах 300–600 мг/кг та внутрішньошкірно 200 мкг у зовнішню поверхню вуха. Робили аплікації нативного розчину ГКБ на шкіру та слизові оболонки, перорально вводили за методом «субхронічної токсичності» та наносили на поверхню хоріоалантоїсної оболонки (ХАО) курячих ембріонів. 
Інтенсивність перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за рівнем дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду, антиоксидантну систему – за активністю каталази. Використовували реакцію специфічної агломерації лейкоцитів (РСАЛ), реакцію специфічного лізису лейкоцитів і показники пошкодження нейтрофілів.
Результати. Середня летальна доза ЛД50 для щурів і мишей обох статей перевищувала 5000 мг/кг. Іритативну дію ГКБ на слизові оболонки спостерігали на другу добу як гіперемію. Симптоми подразнення зникали через 3–4 доби без медикаментозного втручання. Аналіз судин ХАО після впливу ГКБ у двох спостереженнях на 120 секунді показав початок крововиливу. 
В одному спостереженні ГКБ викликала дрібні крововиливи на 300 секунді експерименту.
Встановлено, що коефіцієнт подразнювальної дії ГКБ становив 5 (середній бал Ме (Q1; Q3) дорівнював 5 (4; 5)). Коефіцієнт кумуляції перевищував (Ккум >8,2). Спостерігали недостовірне збільшення медіанних або середніх значень активності ферменту каталази, дієнових кон’югатів і кількості кінцевого продукту ПОЛ малонового діальдегіду порівняно з тваринами контрольної групи. Тест РСАЛ показав виникнення алергічної реакції сповільненого типу під впливом ГКБ у розведенні 1:10. Розведення у 100 разів не викликало достовірних змін показника в основній групі порівняно з контролем.
Висновки. ГКБ належить до 4 класу токсичності – майже нетоксичні речовини, не характеризується статевою та видовою чутливістю, має слабку кумулятивну активність, мінімальний вплив на систему ПОЛ. ГКБ можна рекомендувати для використання у клінічній пародонтології для медикаментозного супроводу ортодонтичних пацієнтів

Introduction. A search continues for effective means which may reduce the overload of harmful factors, eliminate the inflammatory process, and reduce stress on the periodontal tissues during the active period of orthodontic treatment. We developed and patented the gel composition (GC) Benzidaflaziverdine prepared based on Proteflazid® (flavonoids) and benzydamine hydrochloride (BH) T-Sept® for the local treatment of the periodontal tissues in the form of a periodontal dressing in the orthodontic patients. 
The aim of this study was to evaluate the cytocompatibility of different combinations of components in gel composition based on flavonoid complex and benzydamine hydrochloride (Benzidaflaziverdine) used for the treatment of periodontal diseases in orthodontic patients. For this, mechanisms of their cytopathic and cytoprotective effects will be explored using cultured human and mouse cells. 
Methods. We studied the effect of different supplements used in GC Benzidaflaziverdine on the viability of pseudonormal human keratinocytes of the HaCaT line and mouse fibroblasts of the BALB-3T3 line, and mouse macrophages of the J774.2 line. Various methods of cell survival assessment were used: MTT-assay, staining of cells with fluorescent dyes Hoechst 33342 and Propidium iodide (PI), as well as a test for the genotoxic effects on cells (DNA 
comet assay). The antioxidant properties of the developed GC variants were evaluated using DPPH (1,1-diphenyl-2-picrylhydrazyl), Merck (Dam-stadt, Germany), and DCFDA-H2 (2’,7’-dichlorodihydrofluorescein diacetate). 
Results. We demonstrated that the Sample containing gel base and BH in the form of a solution (Tantum Verde®) possessed weak prooxidant properties. While the Sample contained gel base, powdered BH (T-Sept®) and Sample containing gel base and powdered BH (T-Sept® and Proteflazid®) possessed pronounced antioxidant properties. 
Conclusions. Tests with DPPH and DCFDA dyes were used to confirm the hypothesis regarding the cytoprotective effect of the patented gel composition Benzidaflaziverdine for local application in the form of a periodontal bandage due to the antioxidant activity of the flavonoid complex, which reaches the maximum level at the 2nd hour of exposure. This gel composition can be recommended for use in clinical periodontology for medical support of  orthodontic patients before and during the active phase of orthodontic treatment.
Keywords: Flavonoid complex, Proteflazid®, benzydamine hydrochloride, gel composition, antioxidant activity, cell culture, periodontal diseases, orthodontic patients.