УДК 61:378:004.8:811.111

У статті досліджено роль інтерактивних технологій у формуванні професійної англомовної комунікації майбутніх лікарів в умовах цифрової трансформації медичної освіти. Обґрунтовано, що професійна англомовна підготовка студентів-медиків є важливою складовою сучасної медичної освіти, оскільки англійська мова забезпечує доступ до міжнародних наукових джерел, професійної взаємодії, клінічної комунікації та безперервного професійного розвитку. Метою статті є аналіз ролі інтерактивних технологій у формуванні професійної англомовної комунікації майбутніх лікарів та визначення їхнього педагогічного потенціалу. У дослідженні використано аналіз сучасних наукових публікацій, а також результати анкетування студентів першого курсу медичного університету.

Установлено, що інтерактивні технології позитивно впливають на навчальну мотивацію студентів, активізують їхню пізнавальну діяльність, розширюють можливості для індивідуалізованої мовної практики та сприяють наближенню навчання до реальних умов професійної комунікації. Результати анкетування засвідчили, що студенти найвище оцінюють симуляційні завдання, клінічні кейси, інтерактивні відеоматеріали та змішані моделі навчання, у яких цифрові ресурси поєднуються з аудиторною комунікативною практикою. З’ясовано, що ефективність інтерактивних технологій залежить не лише від їхніх технічних можливостей, а й від якості методичної інтеграції в освітній процес, професійної спрямованості завдань, педагогічного супроводу викладача та використання автентичних клінічних сценаріїв. Окрему увагу приділено інструментам штучного інтелекту як перспективному засобу підтримки мовної практики, засвоєння термінології, розвитку говоріння та письма.

Доведено, що інтерактивні технології є важливим чинником модернізації навчання медичної англійської мови та вдосконалення професійної підготовки майбутніх лікарів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з вивченням педагогічних умов ефективного використання інтерактивних технологій для розвитку окремих компонентів професійної англомовної комунікації, зокрема говоріння, аудіювання, клінічного діалогу та міжпрофесійної взаємодії.

УДК 61:378.147:004.8:811.111

У статті розглянуто генеративний штучний інтелект як інструмент розвитку медичної англомовної комунікації в системі професійної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі англійської мови в академічній, професійній і клінічній взаємодії, а також активним упровадженням генеративного ШІ в освітній процес. Науково-практична проблема полягає в необхідності визначити не лише загальні можливості генеративного ШІ, а й конкретні дидактичні функції окремих інструментів у формуванні академічних, професійних і клінічно орієнтованих комунікативних умінь студентів-медиків. Метою статті є теоретичне обґрунтування та авторське визначення дидактичного потенціалу генеративного ШІ у формуванні письмових і усних умінь медичної англомовної комунікації. Матеріалом дослідження стали сучасні англомовні наукові праці, присвячені використанню генеративного ШІ у вивченні англійської мови та професійно орієнтованій підготовці студентів-медиків. У роботі використано методи аналізу, порівняння, систематизації, узагальнення та синтезу наукових джерел, а також авторський функціонально-дидактичний аналіз конкретних інструментів генеративного ШІ: ChatGPT, Microsoft Copilot, Google Gemini, Claude, Perplexity AI, Elicit, Grammarly/DeepL Write. На основі авторської матриці оцінено їхній потенціал для академічного письма, засвоєння термінології, моделювання клінічного діалогу, створення пацієнт-орієнтованих текстів, розвитку усного мовлення та формування критичного ставлення до ШІ-згенерованого контенту. Установлено, що генеративний ШІ може підтримувати розвиток академічного письма, усного мовлення, засвоєння медичної термінології, створення пацієнт-орієнтованих текстів і моделювання професійно значущих комунікативних ситуацій. З’ясовано, що його освітній потенціал виявляється у підвищенні чіткості, логічності, мовної правильності та комунікативної доречності англомовного висловлювання. Водночас ефективність генеративного ШІ залежить від педагогічного дизайну, викладацького супроводу та методично виваженого поєднання технологічних і традиційних форм навчання.

УДК 614.253.52:159.075

У дослідженні підкреслюється ключова роль доказової медицини у формуванні динаміки знань. Динаміка знань є фундаментальним епістемологічним та педагогічним принципом у сучасній підготовці майбутніх медсестер.

Актуальність розвідки динаміка знань в сестринській освіті зумовлена структурними змінами, що відбуваються в системі охорони здоров'я та освіти. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та методологічна розробка концепції «динаміки знань» у процесі навчання медсестер.

У статті використовується комбінація теоретичних методів дослідження для вивчення динаміки знань в сестринській освіті. Теоретичні методи включають аналіз, синтез, порівняння та систематизацію наукової літератури для визначення концептуальних основ динаміки знань.

Особлива увага приділяється переходу від традиційних моделей передачі знань до адаптивних, орієнтованих на студента, тобто спільних та технологічно вдосконалених освітніх парадигм, котрі сприяють безперервному професійному розвитку та інтелектуальній гнучкості. Дослідження синтезує сучасні міждисциплінарні наукові підходи до розуміння динаміки знань як багатовимірного процесу, що включає набуття знань, їх трансформацію, обмін, спільне конструювання та практичне застосування у складних професійних середовищах. На основі аналізу сучасної наукової літератури у статті визначено основні структурні компоненти динаміки знань в освіті медсестер, включаючи самостійне та саморегульоване навчання, спільне створення знань, рефлексивні та метакогнітивні практики, цифрові мережі знань, міждисциплінарну інтеграцію та трансформаційна підготовка на основі компетентностей. Особливий акцент на педагогічній ролі онлайн-екосистем знань, спільних репрезентацій, інструментів дзеркалювання та розширених навчальних середовищ як механізмів, котрі сприяють колективному пізнанню, професійній рефлексії та організаційному навчанню. Ці підходи сприяють розвитку критичного мислення, адаптивної експертизи, комунікативної компетентності та прийняття клінічних рішень

на основі доказів серед майбутніх медсестер. Таким чином, динаміку знань слід розглядати як стратегічну педагогічну основу для сучасної медсестринської освіти, що забезпечує методологічні основи для розробки гнучких, інтегративних та практично орієнтованих моделей підготовки медсестер, здатних реагувати на мінливі потреби сучасної системи охорони здоров’я.

UDC 378:61:355.(063)(477)

У статті пропонується стратегічна основа для реінжинірингу медичної освіти відповідно до сучасних імперативів охорони здоров’я. Беручи до уваги педагогічні принципи, котрі базуються на доказах, та спираючись на передовий світовий досвід, ця основа об’єднує технологічну інтеграцію, оцінювання на основі компетенцій, міжпрофесійну освіту та орієнтований на пацієнта підхід.

Підготовка лікарів XXI ст. вимагає зміни парадигми від традиційних дидактичних моделей та динамічної, міждисциплінарної чи компетентнісної освітньої структури. Інтегруючи ранній клінічний досвід, передові технології моделювання, цифрові інструменти та глобальні перспективи охорони здоров’я, сучасна медична освіта повинна цілісно розвивати як технічні, так і гуманістичні компетенції. Підкреслюючи етичну чесність, культурну компетентність, дослідницьку грамотність та благополуччя лікарів, цей багатогранний підхід забезпечує виховання адаптивних, співчутливих та прогресивних клініцистів, здатних орієнтуватися в складнощах сучасних систем охорони здоров’я та задовольняти потреби різних груп пацієнтів.

UDC 378.147:61:614.253.4

Компетентнісно орієнтована медична освіта (КОМО) представляє собою парадигмальну зміну в медичному навчанні, яка зосереджується на досягненні чітко визначених компетенцій, а не лише на кількості часу,
витраченого на навчання. Цей підхід відповідає зростаючому глобальному попиту на відповідальність, прозорість і забезпечення якості в медичній освіті. КОМО робить пріоритет на навички, знання та професійні
поведінки, необхідні для допомоги орієнтованої на пацієнта, що відповідають на змінювані потреби охорони здоров’я. Крім того, акцент на персоналізованих шляхах навчання забезпечує прогрес студентів відповідно
до їхнього рівня володіння компетенціями. Хоча КОМО успішно інтегровано в програми післядипломної освіти, його впровадження на додипломному рівні залишається непослідовним через структурні, навчальні та
культурні бар’єри. До цих викликів належать невідповідність між освітніми цілями, методами навчання та оцінювання. Ефективна інтеграція КОМО вимагає комплексного підходу, який включає редизайн навчальних програм, удосконалення викладачів та інституційну підтримку. У статті розглядаються теоретичні основи КОМО, моделі інтеграції, педагогічні стратегії та рамки оцінювання з акцентом на подолання викликів впровадження. Ключовими аспектами успішної реалізації КОМО є розробка довірених професійних активностей (ДПА), інструментів формативного оцінювання та безперервний професійний розвиток викладачів. Незважаючи на свою перспективність, існують кілька невирішених проблем, зокрема відсутність валідації інструментів оцінювання для початкових етапів медичного навчання та потреба в проведенні довгострокових досліджень для оцінки впливу КОМО на клінічну ефективність і розвиток професійної ідентичності. У статті наведено рекомендації щодо подальших досліджень та адаптивних рамок, що можуть підтримати стійку інтеграцію КОМО в різних освітніх контекстах. Продовження еволюції КОМО відкриває значні перспективи для формування майбутніх медичних фахівців, зокрема сприяючи інноваціям, посиленню міждисциплінарної співпраці та розвитку компетенцій, необхідних для вирішення складних глобальних медичних завдань.