УДК: 81'42:316.774

Запропоновано визначення медійного дискурсу шляхом виокремлення його ключових ознак як категорії комунікації, породженої
засобами масової інформації. Для досягнення мети розглянуто медійний дискурс як складний знак та проаналізовано його знакодію
(семіозис); з опорою на соціосеміотичний підхід до аналізу дискурсу виокремлено характерні ознаки цього дискурсу та визначено його як
підтип інституційного дискурсу; подано тлумачення основних одиниць метамови. Визначено, що медійний дискурс породжується
різними агентами (і медійними продуцентами – інституціями та особистостями – і реципієнтами; становить сукупність різних мовленнєвих жанрів, утілених у текстах, що є складними знаками, знакодія яких характеризується кодовим, інформаційним та культурним вимірами; спрямований на інтеракцію. Встановлено, що медійний дискурс – складний знак, знакодія якого відбувавється в інформаційному просторі і який характеризується кодовим, інформаційним та культурними вимірами. 

   Оскільки актуальність дослідження роботи полягала у необхідності вивчення специфіки перекладу сленгових одиниць на прикладі п'єси Бернарда Шоу “Пігмаліон”, то метою дослідження було зіставлення та розгляд особливостей формування, функціонування, імпозиції (впливу) та перекладу сленгу у творі. Автор зазначила, що розвиток мови постійно перебуває у динаміці, і сленг, як наслідок, змінюється і трансформується у свою чергу. У роботі представлене дослідження сленгових одиниць (кокні) та їх впливу на фонетику, граматику, лексику та орфографію як мові-оригіналі, так і у перекладі на українську.

Ключові слова: сленгові одиниці, кокні, приклади, вплив сленгу.