УДК : 617.513-089.5-089.11-036-037

У даній статті висвітлено індивідуально-типологічні особливості лицевого скелета стоматологічних хворих, які необхідно враховувати під час проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва. Мета дослідження: вивчити морфометричні параметри великого піднебінного каналу в залежності від індивідуально-типологічних особливостей лицевого скелета та встановити їх вплив на ефективність проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва піднебінним шляхом у стоматологічних хворих. Матеріали та методи. Для вивчення анатомічних особливостей великого піднебінного каналу проведено краніометричні дослідження на 92 рентгенологічних зображеннях лицевого скелету, отриманих при комп’ютерній томографії черепів стоматологічних пацієнтів. Визначали лицевий індекс за формулою Гарсона, вимірювали кут  нахилу великого піднебінного каналу відносно сталого анатомічного орієнтиру в порожнині рота, визначали траєкторію введення ін’єкційної голки, її кут нахилу, встановлювали можливу глибину її просування у великому піднебінному каналі до крило-піднебінної ямки. В клінічних умовах 30 стоматологічним хворим під час проведення планових хірургічних втручань (10 радикальних гайморотомій, 8 ороназальних цистектомій, 7 відкритих синус-ліфтингів, 5 імплантацій в ділянці горба верхньої щелепи за птеригоідальною методикою) зроблено центральну провідникову анестезію верхньощелепного нерва піднебінним шляхом, дано клінічну оцінку її ефективності за модифікованою нами методикою бальної оцінки. Результати дослідження. Під час краніометричних досліджень виявлено анатомічну мінливість будови лицевого скелета. Вперше встановлено, що у хворих із різним типом будови лицевого скелета простежується індивідуально-анатомічна варіабельність великого піднебінного каналу (довжина й діаметр, конфігурація, кут нахилу щодо твердого піднебіння), що впливає на техніку проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва через великий піднебінний канал та її клінічну ефективність. На основі даних клінічного спостереження можна констатувати, що найбільш сприятливі умови для проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва через великий піднебінний канал мають пацієнти з мезопрозопічним й еуріпрозопічним типами лицевого скелета. Доведено статистично вірогідні відмінності щодо їх анестезіологічного ефекту. Висновки. В стоматологічних хворих із різним типом будови лицевого скелета виявлено індивідуально-анатомічну варіабельність великого піднебінного каналу, що впливає на техніку проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва піднебінним шляхом та її клінічну ефективність. Найбільш сприятливі умови для проведення цієї анестезії мають пацієнти з мезопрозопічним й еуріпрозопічним типами лицевого скелета. У лептопрозопів після блокади верхньощелепного нерва у крило-піднебінній ямці з доступом через великий піднебінний канал статистично вірогідно (χ2 - 4,0229, р = 0,0449) виявляються випадки недостатнього знечулення іпсилатерально м’яких тканин середньої зони обличчя й фронтальної групи зубів верхньої щелепи.