Джерелом поглядів Епікура на розвиток суспільства, як і багато чого іншого, є твір Лукреція. Латинянин був прямим послідовником свого попередника, що видно також із назви творів двох авторів – «Про природу». На початку люди жили повністю окремо й не спілкувалися мовою, не мали соціальних інституцій, але були фізично сильнішими, тому й виживали у складних умовах. Це узгоджується із сучасними поглядами на неандертальців, які жили у холодний період і потребували майже 5 тисяч калорій на щодень, щоб підтримувати життєдіяльність. Але з часом людська раса стала ніжнішою, виникли родинні зв’язки, мова тощо. Епікур пояснює, що слова виникли природно, адже люди виражали свої почуття й переживання, відповідно до чого й видавали звуки.