Ukraine has experienced overlapping shocks from the COVID-19 pandemic and a full-scale war, with
potential impacts on maternal and perinatal health. We examined national-level changes in these outcomes
between 2019 and 2024.
 In this population-based ecological study, publicly available Ministry of Health data were analysed to
examine trends in deliveries, births, and maternal and perinatal outcomes. Changes were assessed using
pairwise comparisons, absolute risk differences, and effect sizes. Annual estimates were compared with prepandemic, preceding-year, and wartime estimates. Deliveries and births declined by approximately 40%, predominantly during the first wartime year. Between 2019 and 2024 (298,066 and 176,842 deliveries, respectively), the prevalence of diabetes in pregnancy increased from 0.88% (n = 2634) to 2.66% (n = 4707), hypertensive disorders from 3.80% (n = 11,332) to 5.45% (n = 9633), severe postpartum haemorrhage from 0.36% (n = 1070) to 0.53% (n = 941). Among 302,190 and 179,192 births, respectively, preterm births increased from 5.59% (n = 16,907) to 6.25% (n = 11,195), very low birthweights from 1.05% (n = 3184) to 1.29% (n = 2305), and extremely low birthweights from 0.44% (n = 1335) to 0.60% (n = 1068). Pregnancy-related and perinatal mortality, particularly stillbirths, were higher during the second year of the pandemic but not during wartime. Early neonatal mortality did not change throughout.  Overlapping crises were associated with fewer births and increased maternal morbidity. Although pregnancy-related and perinatal mortality increased during the pandemic, their relative stability during wartime may suggest preservation of maternal and newborn services, potentially supported by international assistance. Continued support for maternal and neonatal healthcare services remains important in crisis-affected settings.  No funding was received.

616.233/.24‑007.17‑085.357‑038‑053.32

Бронхолегенева дисплазія (БЛД) є найпоширенішим хронічним респіраторним захворюванням передчасно народжених немовлят, яке може призводити до довгострокового порушення функції легень, підвищеної схильності до респіраторних інфекцій, затримки неврологічного розвитку, зниженої толерантності до фізичного навантаження тощо. Запалення відіграє центральну роль в патогенезі БЛД. Глюкокортикоїди мають потужну протизапальну дію, пригнічуючи трансляцію прозапальних медіаторів та активуючи численні протизапальні механізми. Водночас, застосування глюкокортикоїдів може підвищувати частоту дитячого церебрального паралічу й інших порушень неврологічного розвитку, що визначає небезпеку їх рутинного використання та вимагає призначення схеми лікування, яка матиме найбільшу ефективність одночасно з найнижчими ризиками негативних побічних ефектів. У цьому огляді представлено сучасну стратегію оптимального постнатального застосування стероїдів, яка забезпечує максимальний ефект щодо профілактики БЛД та зменшує ризики небезпечних ускладнень.

Bronchopulmonary dysplasia (BPD) is the most common chronic respiratory disease of preterm infants. It can lead to long-term impairment of lung function, greater susceptibility to respiratory infections, delayed neurological development, and reduced tolerance to physical exertion. Inflammation plays a central role in the pathogenesis of BPD. Glucocorticoids have a strong anti-inflammatory effect. They suppress the translation of pro-inflammatory mediators and activate multiple anti-inflammatory mechanisms. However, glucocorticoid use can raise the incidence of cerebral palsy and other neurodevelopmental disorders. This risk makes routine use dangerous
and requires a treatment regimen that offers the greatest effectiveness with the lowest risk of negative side effects.
This review presents a modern strategy for postnatal steroid use. The strategy seeks maximum effect in preventing BPD and reducing the risk of dangerous complications.

 УДК : 616.23/.24‑007.17‑036‑08

Бронхолегенева дисплазія (БЛД) залишається поширеним хронічним респіраторним захворюванням передчасно народжених немовлят, яке може призводити до довгострокових порушень та мати тривалий вплив на якість подальшого життя. Водночас, клінічні ознаки й ускладнення цієї патології можуть відрізнятися навіть у пацієнтів із тими самими чинниками ризику в анамнезі. Це пов’язано з тим, що незрілі легені зазнають комбінованих потенційно шкідливих впливів, які відрізняються за природою, моментом дії, тривалістю і тяжкістю. Генетичні й епігенетичні чинники модулюють реакцію на початкове ураження легень, формуючи унікальну модель їх ушкодження та відновлення. Ступінь впливу патологічних чинників на розвиток альвеол, інтерстиційної тканини, центральних і дистальних дихальних шляхів, а також легеневих судин в популяції передчасно народжених немовлят з діагнозом БЛД також є неоднорідною. Багатофакторна етіологія БЛД й унікальні моделі ушкодження та відновлення незрілих легень реалізуються у різні клінічні фенотипи хвороби, які мають різні віддалені наслідки. Лікувальні утручання часто є неспецифічними, не враховують особливості фенотипу захворювання і тому мають недостатню ефективність. Отже,
встановлення фенотипів БЛД є важливим для кращої стратифікації ризиків і відповідно ефективнішого лікування. У цьому огляді представлено сучасні уявлення про фенотипи БЛД, своєчасна діагностика яких є основою ефективної допомоги дітям із цією патологією.

Bronchopulmonary dysplasia (BPD) represents a highly prevalent chronic respiratory disease affecting preterm infants, frequently resulting in persistent respiratory impairment and long-term sequelae. Even among infants presenting with similar perinatal risk factors, the clinical manifestations and complications of BPD exhibit considerable variability. Such variability reflects the complex interaction of multiple injurious factors – varying in nature, timing, duration, and severity – to which the immature lungs are exposed. Furthermore, genetic
and epigenetic factors modulate the response to initial lung injury, thereby yielding individualized patterns of pulmonary damage and repair. The extent to which pathological factors affect alveolar development, the interstitial compartment, proximal and distal airways, and the pulmonary vasculature similarly exhibits heterogeneity among preterm infants with BPD. This multifactorial pathogenesis, combined with individual patterns of injury and repair in the immature lung, contributes to the development of distinct clinical BPD phenotypes, each potentially associated with divergent long-term outcomes. Current therapeutic approaches remain largely nonspecific
and frequently fail to adequately account for this phenotypic heterogeneity, thereby limiting their clinical efficacy.
The identification and characterization of BPD phenotypes are thus essential for improving risk stratification and developing more individualized therapeutic strategies. This review summarizes current concepts regarding BPD phenotypes and their clinical characteristics, highlighting the importance of timely phenotype recognition as a basis for personalized and effective management of affected infants and children.

УДК : 616.233/.24‑007.17‑056.3‑036‑08‑053.36

Покращення показників виживання надзвичайно недоношених немовлят не забезпечило зменшення частоти
бронхолегеневої дисплазії (БЛД), яка все ще діагностується у значної частки таких дітей. Незважаючи на наявність декількох ефективних методів профілактики цього захворювання, у частини передчасно народжених немовлят формуються тяжкі форми БЛД, і такі діти можуть потребувати тривалої ендотрахеальної штучної вентиляції легень (ШВЛ). Упродовж останніх років основна увага дослідників та клініцистів була зосереджена на профілактиці БЛД, а лікування пацієнтів зі встановленим тяжким захворюванням переважно було емпіричним. У цьому огляді представлено сучасну концепцію фізіологічно обґрунтованої стратегії ШВЛ у дітей зі встановленим діагнозом тяжкої БЛД, яка відрізняється від підходів, які традиційно використовують під час лікування респіраторного дистрес-синдрому.
Допомога немовлятам із тяжкою БЛД потребує застосування моделі лікування хронічного захворювання
й іншої мети лікувальних утручань порівняно з використанням стандартних підходів, які переважно практикують у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених щодо пацієнтів з гострою патологією.

Improved survival rates for extremely preterm infants have not reduced the incidence of bronchopulmonary dysplasia (BPD), which is still diagnosed in a significant proportion of these infants. Despite the availability of several effective methods for preventing this disease, some of these infants develop severe forms of BPD, and such infants may require prolonged endotracheal mechanical ventilation. In recent years, the focus of researchers and clinicians has been on the prevention of BPD, and the management of patients with established severe disease has been largely empirical. This review presents a modern concept of a physiologically based strategy for
mechanical ventilation in infants with an established diagnosis of severe BPD, which differs from the approaches traditionally used in the management of respiratory distress syndrome. Care for infants with severe BPD requires a chronic disease model and a different focus of intervention than the standard approaches that are typically used in neonatal intensive care units for patients with acute conditions.