Порушення прозорості оптичних середовищ ока, зокрема рогівки, є несприятливим та грізним ускладненням великої групи захворювань органу зору. Однією з причин зниження прозорості трансплантанта в післяопераційний період є васкуляризація рогівки. Вростання судин у рогівку призводить до зниження її оптичних властивостей, відкладення ліпідів, а також до посилення процесів рубцювання. Ріст новоутворених судин супроводжує місцеве запалення септичної або автоімунної природи, посттравматичну регенерацію, гіпоксію переднього сегмента очного яблука. Проте в літературі практично відсутні роботи, що стосуються дослідження стану оптичних середовищ очного яблука при порушенні венозної гемодинаміки, хоча це питання є важливим для розуміння взаємозв’язку будови та функції органу зору за нормальних фізіологічних умов та при офтальмопатології.

Актуальним питанням сучасної медичної науки залишається з’ясування впливу поширених харчових добавок на структурну організацію органів. Зокрема, у фаховій літературі все частіше трапляються повідомлення про негативну дію глутамату натрію, його здатність зумовлювати метаболічні порушення, пов’язані із змінами в центральній нервовій системі. Вказане вище зумовило мету даного дослідження – встановити особливості ультраструктурного стану нейронів гіпоталамуса та підтримуючих клітин сонного клубочка сонної пазухи за умов уведення в харчовий раціон глутамату натрію в експерименті.

Морфологічна перебудова судинної оболонки органа зору відіграє, без сумніву, важливу роль в патогенезі цілого ряду офтальмологічних захворювань. Метою даного наукового пошуку було встановлення закономірностей перебудови судинної оболонки очного яблука при експериментальному цукровому діабеті та тривалому застосуванні налбуфіну.

This paper addresses disparities in reperfusion therapy, particularly primary percutaneous coronary interventions (PCI), for elderly patients experiencing acute myocardial infarction (AMI). Despite proven benefits, our center’s data reveals a stark contrast in PCI rates between younger and older patients, leading to significantly higher mortality among the elderly. Rooted in concerns about comorbidities, the reluctance to administer PCI prompts ethical questions 
and necessitates a critical examination of age-based clinical decision-making. The paper advocates for optimized AMI management protocols, emphasizing an individualized approach and evidence-based guidelines. Recognizing challenges in accurate AMI diagnosis in the elderly, educational initiatives target healthcare professionals and the population, disseminating information about symptoms and treatment benefits. To combat age-related stereotypes, 
digital tools like virtual consultations and telemedicine enhance accessibility to information. The paper proposes policy initiatives prioritizing clinical condition over age in treatment decisions, ensuring equitable care. In conclusion, urgent action is required to bridge the gap in reperfusion therapy for elderly AMI patients. By fostering inclusivity, implementing education, and advocating policy changes, we aim to ensure every patient, irrespective of age, receives timely and appropriate life-saving interventions.

УДК: 616.125-008.313.2-036-037-082.4-08

Акер Анастасія Володимирівна. Предиктори перебігу тріпотіння передсердь у госпіталізованих пацієнтів, обґрунтування стратегії лікування. :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 /  А. В. Акер. - Львів, 2024. - 137 с. - Бібліогр.: с. 110-127 (139 назв).

В дослідженні вивчали підходи до ведення пацієнтів з ТП на основі оцінювання клініко-функціональних характеристик і особливостей перебігу
аритмії при 36-місячному проспективному спостереженні. Проведене дослідження дозволило вдосконалити підходи до прогнозування перебігу та обґрунтувати стратегії ведення пацієнтів з ізольованим ТП і ТП у поєднанні з ФП на підставі аналізу клініко-функціональних особливостей госпіталізованих пацієнтів, визначення факторів, асоційованих із несприятливим прогнозом і серцево-судинними ускладненнями, та оцінювання динаміки показників якості життя після катетерного лікування. 1. Встановлено, що у 54% госпіталізованих пацієнтів з ТП була наявна
супутня ФП. Пацієнти з ізольованим ТП, порівняно з такими з поєднанням ТП і ФП, були старшими за віком (p=0,003), у цій групі більшою була частка чоловіків (79,3% проти 58,8%, р=0,02) і пацієнтів з хронічними хворобами легень (32,8% проти 11,8%, р=0,005). 2. Визначено, що серед госпіталізованих пацієнтів з персистентною формою ТП 67% хворих вдалося відновити та утримати синусовий ритм. Доведено, що менша тривалість аритмії, більша частота її першого епізоду, менш виражені прояви серцевої недостатності та дисфункції лівого шлуночка, а також рідша наявність особливостей ЕКГ, характерних для атипових форм ТП, були факторами, що асоціювалися з відновленням та збереженням синусового ритму. 3. Під час тривалого (8-місячного) спостереження майже у 32,5% госпіталізованих пацієнтів з ТП відбувалися серцево-судинні події, а рівень смертності становив 3,2%. 4. Доведено, що факторами, асоційованими з виникненням серцево-судинних подій у госпіталізованих пацієнтів з ТП, виявились порушення гемодинаміки під час індексного епізоду госпіталізації (17,1% проти 3,5%, р=0,03), відсутність відновлення та збереження
синусового ритму на момент виписки зі стаціонару (48,7%) проти (68,2%), р=0,049 та частіша наявність перенесеного ІМ (12,9%) проти (39,0%), р=0,002. 5. Встановлено, що кумулятивна частка виживання за відсутності катетерного лікування при трирічному спостереженні становила 80,9%.
Незалежними предикторами гіршого виживання у пацієнтів з ТП при довготривалому спостереженні були зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВ <30%) і гіпертрофія його стінок, порушення гемодинаміки на фоні пароксизму ТП (систолічний АТ <90 мм рт.ст., ознаки гострої серцевої недостатності чи ішемії міокарда), наявність хронічної хвороби нирок, повторні епізоди ТП. 6. Показано, що у пацієнтів з типовим ТП і супутньою ФП через рік після абляції КТП спостерігалося значне покращення якості життя: у випадку лише абляції КТП медіана загального балу за шкалою AFEQT зросла до 81,4 на противагу 53,2 до втручання; при виконанні абляції КТП у поєднанні з ізоляцією легеневих вен – відповідно 85,6 проти 51,7. Частота симптомних пароксизмів ФП була нижчою в групі комбінованого втручання (5 (27,8%) проти 1 (4,0%), р=0,038).