Остеопороз (ОП) є найпоширенішим метаболічним захворюванням кісток, що протягом тривалого часу може розвиватися асимптомно, виявляючи себе вперше переломом часто на тлі зниженої кісткової та м’язової маси (Yang J. et al., 2023). У жінок втрата кісткової маси прискорюється з настанням менопаузи, коли зниження мінеральної щільності сягає 2-3% на рік та у 5-20% жінок веде до розвитку ОП 1 типу із високим кістковим метаболізмом, далі сповільнюється як у жінок, так і у чоловіків та варіює у межах 0,1-0,5 % на рік з розвитком сенільного ОП, тому 90% пацієнтів із переломами шийки стегна мають ОП (Zaheer S, LeBoff MS, 2022). Зважаючи на демографічну ситуацію в Україні та прогресуючу тенденцію старіння населення, проблема ОП потребує своєчасного лікування (Ayers Ch, Kansagara D. et al., 2023). Активно здійснюється пошук ліків від ОП для ветеранів з травмою спинного мозку, що надзвичайно актуально тепер в умовах війни (Nour Z. et al., 2019). Індукований глюкокортикоїдами ОП під час лікування деяких захворювань, зокрема ускладнених ковідним синдромом, становить окрему ланку патогенезу цього захворювання (Mahitthiharn K, Kovindha A. et al., 2023)

Двостулковий аортальний клапан (АК) є найбільш поширеною вродженою вадою серця – частота його у популяції становить від 0,5% до 2%, 
причому у жінок ця патологія зустрічається у 3-4 рази рідше. Не зважаючи на те, що ця вада належить до легких вроджених вад серця, 80% діагностованих пацієнтів із двостулковим аортальним клапаном для збереження якості життя потребують заміни аномального клапана. Слід згадати також вроджені захворювання та стани, асоційовані із наявністю двостулкового АК. Майже 1/10 випадків є родинними. Асоційованими станами слід вважати синдром дисплазії сполучної тканини, зокрема синдром Марфана та синдром Тернера, а також синдром Дауна.

Сучасна кардіологія вимагає прижиттєвого морфологічного дослідження вінцевих артерій. Удосконалення технологій візуалізації та аналітичних методів революціонізували нашу здатність вивчати будову вінцевих артерій в реальному часі. 

Підшлункова залоза особливо чутлива до впливу зовнішніх чинників. Одним зі шляхів вирішення проблеми удосконалення лікування захворювань підшлункової залози є дослідження вказаного органа в експерименті. Для експериментального моделювання найчастіше піддослідною твариною слугує лабораторний білий щур. Проте підшлункова залоза щура має анатомічні особливості, які викликають значні труднощі для верифікації підшлункової залози під час її забору. Мета дослідження – описати оптимальну методику забору підшлункової залози у піддослідних тварин (лабораторних білих щурів) для морфологічного дослідження. 

У Європі близько 100 мільйонів людей страждають від хронічної хвороби нирок (ХХН), та згідно із прогнозами, до 2040 року вона стане п’ятою причиною смерті в усьому світі за поширеністю (Vanholder R, 2021). Етіологічна структура ХХН є наступною: 42.2% цукровий діабет, 21.4% хронічні гломерулонефрити, 19.5% артерійну гіпертензію, 6.9% обструктивні нефропатії, 3.6% хронічний інтерстиційний нефрит, 1.5% автосомно-домінантний полікістоз нирок, 2.7% невідомої етіології (Sharma R, 2018). Однак більшість змін при ХХН є незворотніми і такі пацієнти потребують трансплантації нирок, так станом на травень 2023 року в Україні 1409 пацієнтів перебували на листку очікування. Саме тому правильна діагностика має відбуватися на більш ранніх етапах, важливим діагностичним методом для визначення етіології ХХН, прогнозування подальших перспектив, діагностики відторгнення трансплантату та для проведення наукових досліджень є виконання нефробіопсії. Рутинне зафарбування гематоксилін-еозином не дозволяє повною мірою дослідити усі морфологічні зміни у нирках, що робить необхідним використання додаткових гістохімічних, імуногістохімічних та імунофлюоресцентних технік.