УДК 614.2:[31:159.9]:311.14:303.62].001.57:001.8(477)
 Мета: науково опрацювати та теоретико-методологічно обґрунтувати концептуальну біостатистично-математичну модель для комплексного аналізу при встановленні причинно-наслідкових закономірностей у межах біопсихосоціального профілю населення на підставі результатів соціологічного дослідження.
 Матеріали й методи. За результатами комплексного, епідеміологічного, прикладного, аналітично-описового, монографічного дослідження з елементами евристичної теорії системного моделювання опрацьовано аналітико управлінську концептуальну біостатистично-математичну модель установлення причинно-наслідкових зв’язків у контексті мультифакторного підходу до здоров’я, спираючись на емпіричні соціологічні дані.
 Результати. Установлено, що побудована модель, як багаторівневий логічно-структурний алгоритм, базується на трьох етапах: («Крок 1» – ідентифікація чинників; «Крок 2» – біостатистична верифікація; «Крок 3» – аналітична інтерпретація, висновки, рекомендації), що забезпечує системну структуризацію встановлених взаємозв’язків між досліджуваними біостатистичними параметрами згідно із соціологічними даними.
 Доведено, коли зміст і теоретико-методологічне обґрунтування моделі поєднують комплексний системний підхід, що інтегрує визначене ключове призначення – мету, основні аналітичні та прикладні завдання, трирівневу структурно-логічну побудову, наукову новизну й високу практичну цінність із концептуальними засадами та інструментами прикладного застосування в медичній науці, забезпечуючи її цілісність, адаптивність і значущість у сучасних умовах розвитку системи охорони здоров’я.
 Висновок. Теоретико-методологічна основа пропонованої моделі поєднує біопсихосоціальний підхід, системний аналіз, принципи доказової медицини та сучасні методи біостатистики, забезпечує її цілісність і наукову обґрунтованість як інструмента для біостатистично-математичного аналізу взаємозв’язків між соціально-медичними детермінантами та станом здоров’я населення.
 КЛЮЧОВІ СЛОВА: Здоров’я; населення; соціологічне дослідження; біостатистичний аналіз; концептуальна модель; чинники ризику; причинно-наслідкові зв’язки; біопсихосоціальний профіль. 

УДК: 614.2:616.89].008.6:658

Боровець Всеволод Анатолійович. Детермінанти психічного здоров’я та обґрунтування моделі моніторингу його стану в менеджерів системи охорони здоров’я : ... дис. ... д-ра філософії : [спец.] 022, 222 / В. А. Боровець. - Львів, 2025. - 185 с. - Бібліогр.: с. 139-161. (190 назв).

Здійсненим комплексним медико-соціальним дослідженням вирішено актуальну науково-прикладну задачу щодо наукового обґрунтування та розробки концептуальної моделі моніторингу стану психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я в умовах трансформації галузі, зростання професійного
навантаження та впливу багаторівневих детермінант на стан психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я. Запропонована модель базується напринципах наукової доказовості, біопсихосоціального підходу, інтеграції психосоціальної підтримки в управлінське середовище, використанні цифрових
рішень та супервізійно-інтервізійних механізмів. Її впровадження дозволяє здійснювати сталий моніторинг стану психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я, формувати систему раннього виявлення ризиків і заохочення управлінських рішень для збереження психологічного добробуту фахівців, що
забезпечують функціонування системи охорони здоров’я України.
1) На основі аналізу наукових публікацій, чинних нормативно-правових актів, аналітичних звітів та стратегічних документів встановлено необхідність у розробці системної багаторівневої моделі моніторингу та оцінювання стану психічного здоров’я в менеджерів системи охорони здоров’я, що враховує високий
рівень професійного стресу та емоційного навантаження, з якими стикаються менеджери в системі охорони здоров’я, задля забезпечення здорового способу життя та їх благополуччя, а, як наслідок, і продуктивності праці, що можливе лише через комплексне розуміння різних детермінант впливу на стан психічного
здоров’я;
2) Результати соціально-гігієнічного аналізу дозволяють стверджувати, що сучасний медичний менеджер системи охорони здоров’я функціонує у складному багаторівневому контексті – між зростаючими управлінськими викликами, неструктурованими кар’єрними траєкторіями та високою соціальною  відповідальністю. У ході дослідження було обґрунтовано, що формування особистості менеджера відбувається поступово, часто в умовах нефіксованої мотивації та неповної готовності до виконання управлінських функцій, що потребує цілеспрямованого кадрового супроводу та розвитку; встановлено, що значна частка менеджерів у системі охорони здоров’я приходить до управлінської діяльності за сценарієм «path dependency», що супроводжується відсутністю належного рівня підготовки, а отже — підвищеними ризиками стресових станів і психоемоційного виснаження в перші роки адміністративної роботи;
3) Здійснено ідентифікацію статусу «Менеджер охорони здоров’я» на основі міжнародних дефініцій та адаптації поведінкової моделі управлінських компетенцій менеджера системи охорони здоров’я з урахуванням міжнародного досвіду та специфіки української системи охорони здоров’я. Запропоновано
структуровану систему компетенцій, що включає визначення компетенцій та багаторівневу систему поведінкових індикаторів з диференціацією на орієнтацію на завдання, процеси, імплементацію політик та стратегічну орієнтацію, а також уперше обґрунтовано застосування інтерв’ю, заснованого на поведінкових подіях,як ефективного інструменту оцінки та прогнозування професійної ефективності
управлінців у сфері охорони здоров’я в Україні;
3) На підставі аналізу соціально-демографічного та професійного портрету слухачів циклу підвищення кваліфікації за фахом «Організація і управління охороною здоров’я» встановлено, що управлінський корпус системи охорони здоров’я є досвідченим, але переважно сформованим з осіб середнього та старшого
віку, що, з одного боку, свідчить про накопичений професійний капітал, а з іншого – створює ризики професійного вигорання та недостатнього оновлення управлінського складу. Виявлено, що гендерна структура управлінців у системі охорони здоров’я демонструє умовний паритет, проте існують певні відмінності у розподілі посад та вікових характеристик, що вимагає подальшого гендерно- чутливого аналізу під час формування політик розвитку управлінського персоналу;

4) Комплексна оцінка стану психічного здоров’я та якості життя медичних працівників та менеджерів системи охорони здоров’я встановила, що домен «щоденна діяльність» є критично заниженим як у чоловіків, так і у жінок (у чоловіків – 0,47±0,06; у жінок – 0,45±0,05), а також, що саме цей домен має найсильніший позитивний кореляційний зв’язок із загальним рівнем психологічного самопочуття (r=0,49, p<0,001). Крім того, доведено, що менеджери мають достовірно нижчі оцінки своєї щоденної діяльності, аніж медичний персонал (1,89±0,04 проти 2,01±0,04; t =-1,97, p<0,05), що є індикатором їх потенційної вразливості у контексті професійного вигорання. Доведено наявність гендерних особливостей у структурі зв’язку між окремими доменами якості життя та оцінкою загального психологічного благополуччя, зокрема, серед жінок сильніший кореляційний зв’язок спостерігається для доменів «Настрій» (r=0,53, p<0,001), «Щоденна діяльність» (r=0,46, p<0,001) та «Самооцінка» (r=0,41, p<0,001). У чоловіків же найбільш значущими є домени «Щоденна діяльність» (r=0,49, p<0,001), «Відносини» (r=0,47) та «Майбутнє» (r=0,43, p<0,001).
5) Оцінка впливу глобальних детермінант на стан психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я показала, що найвищий рівень впливу має війна з росією (4,44±0,05 бали при 5-ти бальному оцінюванні), наступні позиції за ступенем дії мали: пандемія COVID-19 (2,77±0,08 бали) та глобальні економічні
зміни (2,76±0,08);
6) Встановлено, що на стан психічного здоров’я населення України найбільшою мірою впливають такі соціальні фактори, як наявність корупції в державі (3,71±0,07 бали з 5 максимальних), інфляційні процеси (3,58±0,07 бали) та політичне становище в Україні (3,54±0,07 балів). Керівники ж ЗОЗ у першу чергу
вказали дію таких соціальних факторів, як наявність «Корупції в державі» (3,81±0,14), «Стан організації та доступності в системі охорони здоров'я» (3,74±0,13) та «Політичне становище» і «Ефективність державного управління» (3,54±0,14 та 3,54±0,15, відповідно), а з врахуванням стажу роботи такі дані переважали у керівників зі стажем до 20 років, аніж у фахівців зі стажем роботи у системі охорони здоров’я понад 20 років;
7) Встановлено, що з 15 визначених особистісних детермінант стану психічного здоров’я менеджери системи охорони здоров’я найвищу оцінку впливу надали задоволеності умовами праці — 3,84±0,16 балів з 5 можливих. У загальній вибірці респондентів ця детермінанта також була серед найбільш значущих і
отримала 3,53±0,07 бали, разом із «Рівнем особистого доходу та його розподілом» (3,49±0,07), «Задоволеністю житловими умовами» (3,41±0,08), «Способом життя» (3,37±0,08) та «Якістю продуктів харчування» (3,34±0,07);
8) Обґрунтована та розроблена концептуальна модель моніторингу стану психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я на сучасному етапі її реформування з врахуванням національного, регіонального та місцевого рівнів, а також таких елементів у її побудові, як наявність компетенцій у сфері управління
стресом та емоційної стійкості, формування навичок лідерства та підтримуючої комунікації, організації мультидисциплінарної служби психічного здоров’я на робочому місці, використання стандартизованих психометричних інструментів, впровадження інтервізійних та супервізійних механізмів. Ефективність моделі
підтверджена методом експертних оцінок.

УДК 614.2: 519.2

Мета: проведення першого етапу КА – «Діагностика проблеми», у хворих урологічного профілю.
Матеріали і методи. Проведено опитування 405 респондентів – пацієнтів урологічних відділень лікарень міста Львова.
У роботі застосовано соціологічний метод, методи системного підходу, структурно-логічного та медико-статистичного аналізу.
Результати. У результаті проведеного першого етапу клінічного аудиту – «Діагностика проблеми», у пацієнтів урологічного профілю встановлено, що майже 10 % пацієнтів не задоволені наданими медичними послугами: недостатній комплекс лабораторних та інструментальних досліджень (9,14 %), не отримали вичерпної інформації про результати виконаних їм досліджень (4,69 %), не були залучені до ухвалення рішення щодо призначеного їм лікування (7,16 %), отримане лікування не усунуло основної причини звернення по медичну допомогу (2,72 %), у 3,95 % хворих не було відчуття довіри до лікаря-куратора, впевненості в його діях.
Висновки. Результати першого етапу клінічного аудиту дали змогу виокремити та сформувати фокус-групи незадоволених пацієнтів з більш детальним дослідженням моральних, етичних і фінансових аспектів медичного обслуговування. Передбачається, що такий підхід допоможе підвищити якість медичної допомоги з урахуванням персоніфікації під час її надання виокремленій групі хворих.
Ключові слова: клінічний аудит, якість медичної допомоги, фокус-група, анкетування, задоволеність.

УДК 614.2:616-053.31/.(477.83)(091)

Мета: представити концептуальні підходи до надання неонатальної допомоги населенню на регіональному рівні.
Матеріали та методи. Maтеріалом дослідження слугувала вагома інформація про формування та розвиток підрозділів неонатальної допомоги дитячому населенню Львівської області. Методи дослідження: ретроспективного аналізу, бібліосемантичний та медико-статистичний.
Результати. Представлено важливі кроки у формуванні неонатальної допомоги населенню на регіональному рівні.
Висновки. Аналіз досвіду Львівської області у створенні обласної системи неонатальної допомоги населенню свідчить, що регіональний підхід до комплексного надання медичної допомоги вагітним (роділлям) і новонародженим є дієвим у покращенні результатів такої допомоги у сучасних умовах. Важливими є стратегічне планування медичної допомоги дітям та подальше вивчення існуючих викликів і потреб у тогочасних умовах реформування медичної галузі.
Ключові слова: неонатологічна допомога, перинатальна допомога, стратегічне планування, регіональний підхід, модель,смертність.

Purpose: to present conceptual approaches to the provision of neonatal care to the population at the regional level.
Materials and methods. The material of the study was significant information on the formation and development of neonatal care units for children in the Lviv region. Research methods: retrospective analysis, bibliosemantic and medical-statistical.
Results. Important steps in the formation of neonatal care at the regional level are presented.
Conclusions. The analysis of the experience of Lviv region in creating a regional system of neonatal care shows that the regional approach to the comprehensive provision of medical care to pregnant women in labour and newborns is effective in improving the results of such care in modern conditions. Strategic planning of medical care for children and further study of the existing challenges and needs in the current conditions of healthcare reform are important.
Key words: neonatal care, perinatal care, strategic planning, regional approach, model, mortality.