Механізми розвитку метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки (МАЖХП) досі досконально не вивчені. Висунуто лише гіпотезу про двоетапність розвитку МАЖХП, за якою значне підвищення рівня циркулюючих тригліцеридів на ранньому етапі слугує фактором запуску розвитку стеатогепатозу. Згодом результатом накопичення ліпідів в гепатоцитах стають балонна дистрофія, некроз і фіброзні явища в печінці. На другому етапі стеатогепатозу розвивається запальний процес у відповідь на некротичні та апоптичні явища. Відомо, що МАЖХП супроводжується
розвитком «мітохондріальної дисфункції», ознаками якої є окисний стрес, порушення функціональної активності комплексів електрон-транспортного ланцюга (ЕТЛ), пошкодження ДНК та зміни ліпідного складу мембрани мітохондрій. Проте, залишається нез’ясованим, на якому етапі МАЖХП розвивається окисний стрес, і чи є він причиною, чи наслідком розвитку цієї патології. На сьогодні відомі декілька робіт, які містять суперечливі дані щодо функціональної активності комплексів ЕТЛ у щурів із глутамат-індукованим стеатогепатозом і не показують даних про фосфоліпідний склад внутрішньомітохондріальної мембрани. Тому актуальним є дослідження активності комплексів ЕТЛ та фосфоліпідного стану у внутрішній мітохондріальній мембрані гепатоцитів у щурів зі стеатогепатозом, який викликаний неонатальним введенням глутамату натрію (ГН). Перспективним, на наш погляд, є з астосування для цього нанокристалічного діоксиду церію (НДЦ), якому притаманні виражені антиоксидантні та пребіотичні властивості, що дозволяють припустити, що може бути ефективним у профілактиці і лікуванні стеатозу печінки.
Одним з факторів розвитку метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки (МАЖХП) є ожиріння, основною причиною якого є енергетичний дисбаланс між спожитими та витраченими калоріями. В цей комплексний процес включені також генетична схильність, стиль життя, склад кишкової мікробіоти та фактори навколишнього середовища. З’яcування механізмів розвитку стеатозу печінки, що лежать в оcнові патогенезу МАЖХП та ожиріння, дозволить впровадити в медичну практику нові ефективні лікувально-профілактичні методи цього захворювання та супутніх патологій.
Аналіз літератури щодо ролі кишкової мікробіоти в розвитку ожиріння та її вплив на метаболізм вісцерального жиру активно дискутується (Jіa W., 2018; Gerard С., 2019), тому наукові дослідження, де був би використаний пробіотичний препарат для нормалізації якісного і кількісного складу мікрофлори кишечника, а саме мультипробіотика, залишаються актуальними.
УДК:611.84:611.16 ̸ .018.7.019
Рогівка є важливим компонентом діоптричного апарату ока. Її унікальна структура забезпечує ідеальну прозорість та надає їй світлозаломлювальних властивостей. Актуальними проблемами теоретичної та практичної медицини сьогодення є опрацювання методів реконструкції окапри його травматичних ушкодженнях різного генезу. Серед яких, проникаючі травми та пошкодження очного яблука, які вимагають проведення реконструктивної хірургії з метою максимального відновлення уражених структур в тому числі і рогівки. Проте, частим ускладненням післяопераційної репаративної регенерації рогівки є формування у ній сполучнотканинного рубця, що значно знижує її оптичні властивості і якість бачення в цілому. Метою роботи було мікро- та субмікроскопічне дослідження структурної організації рубця рогівки після проникаючої механічної травми ока. Матеріалом для досліджень слугували зразки рогівки з ознаками рубцювання 19-ти пацієнтів після 12-ти місяців від моменту виник-нення проникаючої травми. За допомогою світлової мікроскопії вивчали поперечні зрізи рогівки, проводили електронно-мікроскопічні дослідження та вивчали кількісний аналіз змін товщини рогівки у парарубцевій та рубцевій зонах у динаміці. Результати та підсумок. Проведене морфологічне дослідження стану рогівки ока після проникаючих травм засвідчило вростання і проліферацію епітелію в строму рогівки у місцях розриву передньої пограничної мембрани та її гіпертрофію по краях дефекту. Серед клітинних елементів окрім кератоцитів з’являються не характерні для нормальної рогівки фібробласти, які відповідають за синтез волокнистих елементів та протеогліканів та міофібробласти, які, завдяки своїм контрактильним властивостям, забезпечують максимальне ущільнення рубця. Тому, репарація супроводжується певними проблемами у вигляді зниження прозорості, що пов'язано з дезорганізацією строми рогів-ки, а також виникнення оптичних аберацій, викликаних контракцією фіброзної тканини внаслідок її перебудови в місці сформованого рубця.
Ключові слова: очне яблуко, оболонки ока, патологія, поранення ока, травма ока, рогівка, регенерація, рубець.
UDC: 618.19-091.8-06:616-089.843
One of the current vectors of modern reconstructive and cosmetic surgery is augmentation mammoplasty - an operation to enlarge the mammary glands. The breast implant is well tolerated by the body, as the immunogenicity of its material is extremely low. At the same time, the silicone gel of the implant is a foreign object and the surrounding breast tissues give a stereotypical response in the form of growth of the connective tissue stroma with the formation of a capsule around the implant and the appearance of focal cellular infiltrates. Modern breast implants, unlike implants of previous decades, are more sophisticated in their structure, and the level of protection against damage is much higher. A complication associated with the long-term use (up to 20 years) of implants, where low-quality silicone or industrial silicone was used as a filler, is the penetration of low-molecular-weight particles of the implant through its shell to the surrounding tissues with the subsequent formation of silicone granules. In the vast majority, such changes develop after mechanical traumatization of the implant. The purpose of the study is to establish the morphological criteria of the reaction of breast tissue after silicone implant damage. The material for research was histological micropreparations of breast tissue from the archive of the "Grace Clinic" (Kyiv), with the mutual consent of patients who applied for repeated mammoplasty. The duration of the implants in the breast gland was from 6 to 20 years. The age range of the women was from 36 to 53 years. On preparations stained with hematoxylin and eosin, tissue biopsies of the glands of 9 patients with a diagnosis of deformation of silicone implants and violation of the integrity of their wall were presented. The micropreparations were visualized using a UlabXSP-137TLED light microscope at various magnifications and photographed with an XCAM 1080P camera. The study of histological preparations of soft tissues of the breast glands, from which silicone implants were removed, established changes in stromal-cellular elements, namely: decorated fibrous structures accumulated in the form of dense capsules with elements of local contractures; from the side of cellular elements, the most demonstrative were cellular infiltrates, which included macrophages, lymphocytes, and plasma cells, which indicated a high probability of a chronic inflammatory process. A large number of giant multinucleated cells of foreign bodies were present in practically all examined sections, which indicated the impossibility of macrophages to complete phagocytosis with lysis of the phagocytosed material, which by its chemical composition is the silicone of the implant. All the described phenomena can be interpreted as a natural reaction of the tissues to the implant, the contents of which got into the soft tissues of the breast. Thus, the presence of numerous giant multinucleated cells of foreign bodies, dense capsules with elements of local contractures, and a significant predominance of macrophages, lymphocytes, and plasma cells in cellular infiltrates over other cellular elements can be considered a morphological criterion for the reaction of breast tissue to silicone implant damage. Keywords: mammary/breast gland, breast implant, breast silicone implant damage, aesthetic surgery, microscopy, histopathological diagnosis, implant-associated fibrotic changes.
Pericardial effusion (PE) can occur in inflammatory and infectious diseases; postoperatively, in pulmonary arterial hypertension, renal failure, as well as in malignant diseases that can affect the pericardium and manifest as a paraneoplastic syndrome (1). On the other hand, the presence of blood in the pericardial cavity – hemopericardium – is more commonly seen in aortic dissection, cardiac rupture, trauma, or after invasive procedures (2) and less frequently in malignant cardiac tumors. The late diagnosis of content in the pericardial cavity, often due to the absence of specific symptoms, can lead to delayed detection and preclude radical treatment in the case of tumors or neoplastic heart lesions. However, early diagnosis and tumor resection can significantly improve patients' condition and allow for life-extending chemotherapy (3). This case highlights the critical importance of early detection in pericardial effusion. The purpose of presenting this clinical case is to increase awareness and alertness among family doctors, therapists, cardiologists, cardiothoracic surgeons, and radiologists to exclude neoplastic involvement of the heart when hydro- or hemopericardium is detected.