УДК 811.161.2’42

Текст постає системою смислових елементів (одиниць), функційно зінтегрованих у єдину ієрархічну структуру замислом (комунікативним наміром) автора тексту, кожна його одиниця входить до певної системи зв’язків. Текстові категорії як інваріантні ознаки словесного цілого мають ієрархічне підпорядкування: одна категорія узалежнена від іншої, причому вона, з одного боку, наділена самодостатністю, а з іншого – постає органічним складником спорідненої за кількома чи багатьма диференційними ознаками категорії вищого рангу. Ієрархію прагматичного рівня репрезентує модальність, яка охоплює підкатегорії референційності, що є її логічним різновидом, та експресивності, емотивності й аксіологічності. Мета статті — описати референційність як підкатегорію текстової категорії модальності, зосередитися на мовних засобах вираження цієї типологічної ознаки словесного цілого у текстотипові футбольного репортажу. Окреслена мета передбачає виконання таких завдань: обґрунтувати існування референційності як підкатегорії модальності в категорійній ієрархії тексту; поакцентувати увагу на референційності в аспекті вияву логічної картини світу; описати мовні засоби вираження референційності у футбольному репортажу. Джерельною базою розвідки слугують українськомовні тексти футбольного репортажу (медійний ресурс «Футбол 24»), з яких у спосіб точної і повної інвентаризації здійснено вибірку лінгвальних засобів, що маніфестують референційність як текстову підкатегорію модальності. Об̓єктом вивчення є український спортивний дискурс та його складники, а предметом — мовні засоби вираження референційності - різновиду текстової категорії модальності. Результатом наукового пошуку стало поглиблення ідеї ієрархічного впорядкування текстових категорій й підкатегорій й визначення референційності як інваріантної характеристики словесного цілого, що віддзеркалює окремий аспект типологічної ознаки футбольного репортажу. Висновком є те, що підкатегорія референційності зокрема модальність загалом репрезентує текст як комунікативну одиницю. Із різновидів референційності (рефлексивна, ірреальна, реальна, фантастична) у футбольному репортажу має вияв лише реальна референційність. Мовними засобами реалізації вказаної текстової підкатегорії є імена, прізвища та позначення команд, гравців та тренерів; терміни, що відображають стан гри; опис рухів гравців та характеристики їхньої гри; назви чисел та статистики, що вказують на розвиток гри та результати матчу; виразні виклики емоцій та реакцій у глядачів та гравців; використання специфічної термінології футболу.

Ключові слова: українська мова, репортаж, масмедіа, лексика, лексична номінація, термінологія, футбольні терміни, текст, текстова категорія, мовні засоби, референційність, модальність, прагматика.

УДК 811.161.2’42

Найвищою ознакою тексту є комунікативність. Вона фіксує його водночас і як систему, і як динамічне утворення. Єство нового стратегічного підходу до осягнення тексту полягає в трактуванні його з позицій комунікативного акту, що концептуально охоплює адресанта та адресата. Мовленнєва діяльність людини відбувається за допомогою тексту, його комунікативну сутність експлікує структура, семантика і прагматика (форма, зміст і функції), що підпорядковані вираженню авторської інтенції та її експлікуванню. Предметом текстової діяльності є та смислова інформація, яка закріплена в задумі словесного цілого, його комунікативно-пізнавальному намірі. Текст постає системою смислових елементів (одиниць), функційно зінтегрованих у єдину ієрархічну структуру замислом (комунікативним наміром) автора тексту, кожна його одиниця входить до певної системи зв’язків, які, з одного боку, підпорядковані єдиному комунікативному наміру, а з іншого – логіці розгортання всієї ієрархії смислів у тексті. Через цю причину текст як особлива форма комунікації органічно корелює з поняттями «код», «кодування», «декодування» тощо. Мета статті — описати імпліцитність як підкатегорію текстової категорії інформативності, зосередитися на мовних засобах вираження цієї типологічної ознаки словесного цілого. Окреслена мета передбачає виконання  таких  завдань: обґрунтувати існування імпліцитності як підкатегорії інформативності в категорійній ієрархії тексту; поакцентувати увагу на імпліцитності в аспекті вияву культурних кодів національної та індивідуально-авторської картин світу; описати авторські неологізми, символи, епітети, метафори, евфемізми як мовні засоби реалізації імпліцитності. Джерельною базою розвідки слугують українськомовні художні словесні цілі, з яких у спосіб точної і повної інвентаризації здійснено вибірку одиниць (метафор, епітетів, перифраз, оксюморонів тощо), що маніфестують імпліцитність як текстову підкатегорію інформативності. У колі уваги художні тексти як класичної української літератури, так і сучасної – Юрія Винничука, Павла Загребельного, Миколи Куліша, Тані Малярчук, Марії Матіос, Наталії Назар, Неди Нежданої, Ірен Роздобутько, Василя Стефаника, Василя Стуса, Івана Франка, Тараса Шевченка та ін. Об̓єктом вивчення є український поетичний дискурс та його складники, а предметом — художні образи української поезії та прози як виразники імпліцитності як різновиду текстової категорії інформативності. Результатом наукового пошуку стало поглиблення ідеї ієрархічного впорядкування текстових категорій й підкатегорій й визначення імпліцитності як інваріантної характеристики словесного цілого, що віддзеркалює окремий аспект типологічної ознаки словесного цілого. Художньо-поетична комунікація в аспекті дискурсивного підходу розглядається як процес, у якому предмет вербальної взаємодії між її учасниками є виявом специфіки мовно-національної картини світу українців. Висновком є те, що категорія інформативності репрезентує текст як комунікативну одиницю. Феномен інформативності зумовлений наявністю в художньому тексті імпліцитної інформації, яку запроєктовано у площину автора – з ідеєю твору, у площину читача – з процесом сприйняття тексту як освоєння нової інформації і наближення до авторського задуму. Українськомовні художні тексти є складниками картини світу етносу, вони вміщують у собі колективний досвід, генетично-еволюційне тло якого виражає текстова підкатегорія імпліцитності. Імпліцитність зреалізовує естетичну ідею твору, координує тему та сюжет, визначає добір мовних засобів тощо. Мовними засобами реалізації імпліцитності як підкатегорії текстової категорії інформативності є метафори, епітети, авторські неологізми, евфемізми та ін.

Ключові слова: імпліцитність, імплікація, інформативність, індикатор пресупозиції, підтекст, пресупозиція, текст.

УДК 811.161.2’42

Єство нового стратегічного підходу до осягнення тексту полягає в трактуванні його з позицій комунікативного акту, що концептуально охоплює адресанта та адресата. Найвищою ознакою тексту є комунікативність. Вона фіксує його водночас і як систему, і як динамічне утворення. Мовленнєва діяльність людини відбувається за допомогою тексту, його комунікативну сутність експлікує структура, семантика і прагматика (форма, зміст і функції), що підпорядковані вираженню авторської інтенції та її експлікуванню. Предметом текстової діяльності є та смислова інформація, яка закріплена в задумі словесного цілого, його комунікативно-пізнавальному намірі. Текст постає системою смислових елементів (одиниць), функційно зінтегрованих у єдину ієрархічну структуру замислом (комунікативним наміром) автора тексту, кожна його одиниця входить до певної системи зв’язків, які, з одного боку, підпорядковані єдиному комунікативному наміру, а з іншого – логіці розгортання всієї ієрархії смислів у тексті. Мета статті – описати фактуальність як підкатегорію текстової категорії інформативності, зосередитися на мовних засобах вираження цієї типологічної ознаки словесного цілого. Окреслена мета передбачає виконання таких завдань: обґрунтувати існування фактуальності як підкатегорії інформативності в категорійній ієрархії тексту; поакцентувати увагу на фактуальності в аспекті вияву індивідуально-авторської картин світу; описати фактеми як мовні засоби реалізації фактуальності. Джерельною базою розвідки слугують українськомовні художні словесні цілі, з яких у спосіб точної і повної інвентаризації здійснено вибірку фактем, що маніфестують фактуальність як текстову підкатегорію інформативності. У колі уваги художні тексти як класичної української літератури, так і сучасної. Об̓єктом вивчення є український поетичний дискурс та його складники, а предметом – фактеми української поезії та прози як виразники фактуальності – різновиду текстової категорії інформативності. Результатом наукового пошуку стало поглиблення ідеї ієрархічного впорядкування текстових категорій й підкатегорій й визначення фактуальності як інваріантної характеристики словесного цілого, що віддзеркалює окремий аспект типологічної ознаки словесного цілого. Художньо-поетична комунікація в аспекті дискурсивного підходу розглядається як процес, у якому предмет вербальної взаємодії між її учасниками є виявом специфіки індивідуальної картини світу адресанта. Висновком є те, що підкатегорія фактуальності зокрема інформативність загалом репрезентує текст як комунікативну одиницю. Феномен фактуальності зумовлений наявністю в художньому тексті інформації, яку запроєктовано у площину автора – з ідеєю твору, у площину читача – з процесом сприйняття тексту як освоєння нової інформації і наближення до авторського задуму. Фактуальність зреалізовує естетичну ідею твору, координує тему та сюжет, визначає добір мовних засобів тощо. Мовними засобами реалізації фактуальності як підкатегорії текстової категорії інформативності є фактеми.

The article is dedicated to exploring SMART technologies in the process of teaching the Ukrainian language to students in general secondary and higher education institutions. Specifically, methodical recommendations are formulated to enhance the effectiveness of utilizing these technologies in the modern educational process. The significance of SMART technologies is substantially increasing in the innovative paradigm of the educational process under the influence of integration, globalization, and the transition to an information society. The article employs a comparative and content analysis of distance and electronic learning of the Ukrainian language. It delves into the theoretical foundations of computer-assisted language teaching as a distinct methodological approach based on “smart” technologies. The authors emphasize the effectiveness of using interactive whiteboards and multimedia presentations to implement the principle of visualizing language elements and structures, facilitating students' acquisition of lexical-grammatical material. It is identified that creating mental maps is an effective SMART teaching technology for the Ukrainian language. To this end, computer services such as MindMeister, Mindomo, Cliffy, Spinscape, Bubbl.us, MAPMYself, SpiderScribe, and others are recommended. The research concludes that the use of SMART technologies by students in general secondary and higher education institutions contributes to increased motivation for language learning, improved literacy levels, facilitates independent research efforts aimed at enhancing professional-communicative competence, and streamlines the process of knowledge assessment by educators.