УДК 811.161.2ʽ42:82

Мета статті — описати концептуальність як підкатегорію текстової категорії інформативності, зосередитися на мовних засобах вираження цієї типологічної ознаки словесного цілого. Окреслена мета передбачає виконання таких завдань: обґрунтувати існування концептуальності як підкатегорії інформативності в категорійній ієрархії тексту; поакцентувати увагу на концептуальності в аспекті вияву етнокультурних кодів національної та індивідуально-авторської картин світу; описати ключові слова, лексичні повтори, авторські афоризми, а також присвяти, епіграфи, заголовки як мовні засоби реалізації концетуальності. Джерельною базою розвідки слугують українськомовні художні словесні цілі, з яких у спосіб точної і повної інвентаризації здійснено вибірку одиниць (метафор, епітетів, перифраз, оксюморонів тощо), що маніфестують концептуальність як текстову підкатегорію інформативності. У колі уваги художні тексти як класичної української літератури, так і сучасної — Ігоря-Богдана Антонича, Івана Багряно-го, Оксани Забужко, Марії Матіос, Наталії Назар, Романа Скиби, Григорія Сковороди, Василя Стуса, Лесі Українки, Гната Хоткевича, Тараса Шевченка. Об̓єктом вивчення є український поетичний дискурс та його складники (концепти), а предметом — художні образи української поезії та прози як виразники концептуальності як різновиду текстової категорії інформативності. Результатом наукового пошуку стало поглиблення ідеї ієрархічного впорядкування текстових категорій й підкатегорій й визначення концептуальності як інваріантної характеристики словесного цілого, що віддзеркалює окремий аспект типологічної ознаки словесного цілого. Художньо-поетична комунікація в аспекті дискурсивного підходу розглядається як процес, у якому предмет вербальної взаємодії між її учасниками є виявом специфіки мовно-національної картини світу українців. Висновком є те, що категорія інформативності репрезентує текст як комунікативну одиницю. Феномен інформативності зумовлений наявністю в художньому тексті концептуальної інформації, яку запроєктовано у площину автора — з ідеєю твору, у площину читача — з процесом сприйняття тексту як освоєння нової інформації і наближення до авторського задуму. Українськомовні художні тексти є складниками картини світу етносу, вони вміщують у собі колективний досвід, генетично-еволюційне тло якого виражає текстова підкатегорія концептуальності. Концептуальність зреалізовує естетичну ідею твору, координує тему та сюжет, визначає добір мовних засобів тощо. Концепт — аксіологічна призма бачення світу. Художня комунікація здатна виявляти унікальну культуру нації, її традиції, звичаї, менталітет, відтворювати життя людей у національно-історичній своє-рідності, а також репрезентувати світогляд неповторної особистості автора-адресанта. Мовними засобами реалізації концетуальності як підкатегорії текстової категорії інформативності є ключові слова, лексичні повтори, авторські афоризми, а також присвяти, епіграфи, заголовки.

Ключові слова: текст художній, категорія тексту, підкатегорія тексту, інформативність, концептуальність, концепт, картина світу мовно-національна, картина світу мовно-індивідуальна

УДК 81’42

У статті обґрунтовано думку про поетичний текст як акт комунікативної взаємодії між адресантом і адресатом й запропоновано типологію адресантів на підставі квантитативної методики відповідно до кількості уживань ними тих чи тих художніх образів. Подано аналіз останніх досліджень і публікацій, описано наявні класифікації адресантів у сучасній лінгвістиці тексту. Джерельною базою послугували віршовані твори сучасних українських поетів В. Виноградова, Р. Скиби, І. Павлюка, Л. Мельник, М. Кіяновської, Н. Нежданої, А. Дністрового, В. Балдинюк, С. Жадана, О. Галети, В. Махно, Д. Кубая, Н. Дички, О. Яковини, Н. Федорака, П. Михайлюк, П. Вольвача, А. Бондаря, І. Бондаря-Терещенка, О. Сливинського та ін., що вміщені в літературних часописах, журналах, газетах, антологіях поезій: «Березіль», «Кальміус», «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу», «Літературна Україна», «Тернопіль вечірній», «Дніпро», «Світо-вид», «Дзвін», «Дніпро», «Слово просвіти» «Слово і час», «Західний кур’єр», «Світ молоді», «Київ», «Українська культура», «Дивослово», «Вітчизна» та ін. Здійснено суцільну вибірку метафор зі словесних цілих і в статистичний спосіб
з’ясовано найпродуктивніші типи метафор у слововжитку адресантів, скласифіковано за вказаним критерієм адресантів художньої комунікації. Обґрунтовано думку, що квантитативний аналіз уживання художніх образів уможливлює класифікацію як колективних адресантів (певного літературного покоління, поетичного угруповання та ін.), так й окремого автора. Простежено репрезентацію текстової категорії «антропоцентричність» крізь призму образно-метафоричного слововжитку, з̓ясовано персонологійний вияв адресанта. Виокремлено: адресанти іменниково-метафоричного типу слововжитку, адресанти дієслівно-метафоричного типу слововжитку, адресанти прикметниково-метафоричного типу слововжитку, адресанти антропометафоричного типу слововжитку, адресанти зоометафоричного типу слововжитку, адресанти ботанометафоричного типу слововжитку, адресанти синестезійно-метафоричного типу слововжитку. Перспективою дослідження є опис текстової категорії «антропоцентричність» і її складників (адресант / адресат) в аспекті семантики, прагматики, комунікативності.
Ключові слова: текст, адресант, тип адресанта, текстова категорія «антропоцентричність».

УДК 37.046.16+81’42

У статті проаналізовано текст як комунікативну одиницю художньої комунікації. Подано різновиди текстової категорії «зв’язність» й обґрунтовано розуміння цієї інваріантоної ознаки тексту у єдності формального і семантичного аспектів, здійснити опис референційної, реляційної, топікальної,
смислової (образної, конотативної, асоціативної, логічної), структурно-композиційної, стилістичної, прагматичної звʼязності художнього тексту й підпорядкуванні її комунікативній меті. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше у лінгвістиці текстова категорія зв’язності подана у комунікативному аспекті. Використано методи дослідження: контекстуально-інтерпретаційний (для обґрунтування статусу тексту, реконструкції авторського (комунікативного) задуму, мотивів, мети, загального змісту, спрямованості тексту на адресата тощо), композиційного (для з’ясування динамічного розгортання тексту), прагматичного (для ідентифікування засобів реалізації комунікативної взаємодії між адресантом та адресатом, вивчення проблеми комунікативного моделювання тексту, його прагматичної природи й основної функції – посередника між автором і читачем, вияскравлення прагматичних характеристик інтенцій та стратегій тексту), семіотичного (для витлумачення тексту як знака). Текстова категорія зв’язності є інваріантною ознакою словесних цілих, експлікованою на комунікативному, прагматичному, референційному рівнях. Стратегічне комунікативне завдання описуваної категорії – перетворення задуму адресанта в художній текст як одиницю обміну інформацією.
Ключові слова: художній текст, комунікативність, категорії тексту, надкатегорії тексту, підкатегорії тексту, зв’язність, лінгвістика тексту

УДК 811.161.2ʽ42:82–1“1990/2009”

У статті проаналізовано футбольний репортаж крізь призму текстових категорій. Зазначено, що репортаж, у якому коментатор передає інформацію про футбольний матч, – це водночас жанр сучасної спортивної журналістики, текст і дискурс сфери масмедіа. Висловлена заувага, що погляд на об’єкт дослідження залежить від наукової парадигми, у поле зору якої потрапляє футбольний репортаж. Дослідження виконане з опертям на три групи наукових праць: про футбольну комунікацію, про репортаж як жанр і про текст і текстові категорії. Підґрунтям для аналізу прямого футбольного репортажу слугує авторська класифікація текстових категорій. Задекларовано, що засадничою характеристикою телерепортажу як одиниці комунікації є його антропоцентрична проєкція насамперед у площину комунікативності. Особливості семантичного рівня тексту футбольного телекоментаря відображають категорії інформативності, континууму подій, дискретності, у синтагматичних і парадигматичних відношеннях яких диференційовано концептуальність, фактуальність, імпліцитність, простір і час. Текстову ієрархію прагматичного рівня маніфестує модальність, яка охоплює підкатегорії експресивності, емотивності й аксіологічності. Спектр індикаторів текстових категорій досить широкий (система лексичних, морфологічних синтаксичних засобів та ін.). У висновкових положеннях узагальнено, що футбольний репортаж – акт комунікативної діяльності журналіста, який апелює до глядача. Телекоментар постає як текст із комплексом співвідносних інваріантних рис. Текстові категорії, взаємодоповнюючи одна одну, перехрещуючись, витворюють комунікативну єдність телекоментаря. Увиразнено важливість вивчення співвідношення ознак публіцистичного та розмовного стилів у телерепортажі – динамічному сегменті сучасних масмедіа.

УДК 811.161.2’42

Комунікативність і прагматичність – найвищі інваріантні ознаки футбольного репортажу. Вони фіксують словесне ціле водночас і як систему, і як динамічне утворення. Єство нового стратегічного підходу до лінгвістичного осягнення тексту загалом полягає в трактуванні його з позицій комунікативного акту, що концептуально охоплює адресанта та адресата. Мовленнєва діяльність людини відбувається за допомогою тексту, його комунікативну сутність експлікує структура, семантика і прагматика (форма, зміст і функції), що підпорядковані вираженню авторської оцінки та її експлікуванню. Предметом текстової діяльності є та смислова інформація, яка закріплена в задумі словесного цілого, його комунікативно-пізнавальному намірі. Текст футбольного репортажу постає системою смислових елементів (одиниць), функційно зінтегрованих у єдину ієрархічну структуру замислом (комунікативним наміром) автора тексту, кожна його одиниця входить до певної системи зв’язків, які, з одного боку, підпорядковані єдиному комунікативному наміру, а з іншого – логіці розгортання всієї ієрархії смислів у тексті. Через цю причину текст як особлива форма комунікації органічно корелює з поняттями «модальність», «оцінка», «референційність», «експресивність», «емоційність», «емотивність», «аксіологічність» тощо. Мета статті — описати оцінку як підкатегорію текстової категорії модальності у футбольному репортажу, зосередитися на мовних засобах вираження цієї типологічної ознаки словесного цілого. Окреслена мета передбачає виконання таких завдань: обґрунтувати існування оцінності як підкатегорії модальності в категорійній ієрархії тексту; поакцентувати увагу на оцінності в аспекті вияву національної та індивідуальної картин світу; описати лексико-семантичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні та ін. засоби реалізації оцінки. Джерельною базою розвідки слугують українськомовні медійні тексти футбольних репортажів, з яких у спосіб точної і повної інвентаризації здійснено вибірку одиниць (метафор, просторіч, жаргонізмів, епітетів, перифраз, оксюморонів тощо), що маніфестують оцінку як текстову підкатегорію модальності. У колі уваги футбольні репортажі українською мовою на телеканалах «Футбол 1», «Футбол 2», телеканалі телерадіокомпанії «Україна» під час трансляції футбольних матчів упродовж 2017–2018 років, ТСН передача «ПРОСПОРТ», UA. Футбол, телеканалу («MEGOGO Футбол 1», «MEGOGO Футбол 2», «MEGOGO Футбол 3», «MEGOGO Футбол 4», «MEGOGO Футбол 5», «MEGOGO Футбол 7», ресурсу Komentator.net, ФУТБОЛ 24 та ін. Об̓єктом вивчення є український медійний дискурс футбольної тематики та його складники, а предметом — мовні одиниці як виразники оцінки - різновиду текстової категорії модальності. У статті проаналізовано особливості функціонування метафор у футбольному телерепортажі. Встановлено, що створений коментатором метафоричний образ завжди має інтенціональне підґрунтя: передати вирування емоцій під час футбольної гри. Прагматика метафоричних конструкцій детермінована оцінкою коментатора дій гравців чи команди на футбольному полі. Виділено та схарактеризовано домінантні метафоричні перенесення, які є виразниками оцінки адресанта. Результатом наукового пошуку стало поглиблення ідеї ієрархічного впорядкування текстових категорій й підкатегорій й визначення оцінки як інваріантної характеристики футбольного репортажу, що віддзеркалює окремий аспект типологічної ознаки. Медійна комунікація в аспекті дискурсивного підходу розглядається як процес, у якому предмет вербальної взаємодії між її учасниками є виявом специфіки національної й індивідуальної картин світу. Висновком є те, що категорія оцінки репрезентує текст як комунікативну одиницю. Аналіз оцінності як підкатегорії модальності тексту, яка має широкий спектр мовної і ментальної актуалізації, уможливлює констатувати, що  текст футбольного репортажу як соціокультурний феномен є втіленням ціннісних констант певної культурної системи конкретного історичного періоду. Він уможливлює проникнення в глибину індивідуальної та масової свідомості. Мовними способами реалізації оцінності є 1) лексико-семантичні (розмовна лексика; жаргонізми; лексика, що називає емоційно-психічні стани людини; лексика, що позначає ставлення людини до дійсності; просторіччя), словотвірні (афікси, що позначають негативну / позитивну оцінку), морфологічні (прислівники, прикметники, іменники, дієслова з модальною семантикою, вигуки), синтаксичні засоби (речення із питальною, окличною інтонаціями, апозитивні конструкції, порівняльні, вставні конструкції, вокативи), а також тропи (перифраз, метафора, синестезія). Переконалися: категорія оцінки посідає домінувальне місце в концептуально-мовленнєвій, прагматичній і тематично-дискурсійній структурі українськомовних текстів спортивної тематики.

Ключові слова: українська мова, репортаж, масмедіа, лексика, лексична номінація, термінологія, футбольні терміни, текст, текстова категорія, фразеологізм, запозичення, оцінна та  емоційно-експресивна лексика, образність, мовні засоби.