Introduction. The use of basal implantation permitted to perform prosthetic rehabilitation of patients with defects of the upper jaw, where traditional dental implantation could not be used. Materials and methods. We present the clinical case of a patient with a subtotal defect of the right half of the maxilla after removal of a benign tumor, for prosthetic rehabilitation through basal dental implantation.Results and discussion. According to the signifcant post-resection defcit of the bone, it was decided to create a fxed prosthetic construction with support on 3 dental implants located in “strategic” areas – floor of the nose, tubero-pterygoid area and zygomatic body. The treatment was uneventful. No complications were detected during 9 years of follow-up observation.Conclusions. This clinical case successfully demonstrates the possibility of rehabilitation of patients with post-resection defects of the upper jaw trough basal dental implants with fxed prosthetic bridge-like constructions. 

 The purpose of the study was to generalize our experience of using tuberopterygoid (TPG) implants for prosthetic rehabilitation of patients with partial/ total maxillary/ mandibular adentia under immediate loading protocol. The study describes results of the treatment of 105 patients with total/ partial maxillary/ mandibularadentia, who, during 2012-2019 required dental implantation, which was performed using tuberopterygoid implants in combination with other types of cortico-basal implants, with a follow-up period of 5-2 years. Data was extracted from patient records, panoramic post-op X-rays or from interviews with patients. The employment of TPG implants demonstrates a high implant survival rate (95.7%) within 24-60 months of follow-up period. The high cumulative implant survival rate for TPG implants in immediate loading protocol indicates (within the limitations of this study) the reliability of this treatment approach in patients with partial/ total maxillary/ mandibular adentia, independently on their somatic or local status. 

 616.314.7-089.844:9612.115.1+612.753)]-036.82

Резюме. Загоєння лунки видаленого зуба супроводжується значними просторовими змінами альвеолярної кістки у вигляді її резорбції та деформації, що створює несприятливі умови для майбутньої дентальної імплантації та протетичної реабілітації. Поєднання кістково-пластичних матеріалів, зокрема автологічного дентин-графту, зі збагаченим тромбоцитами фібрином, може бути перспективною терапевтичною опцією для заміщення дефектів після видалення зубів з причин гострої чи хронічної періодонтальної патології.
Мета дослідження – апробація та клінічна оцінка ефективності застосування автологічного дентин-графту в поєднанні з фібрином, збагаченим тромбоцитами, при заміщенні лунок зубів із біляверхівковою патологією.
Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 12 хворих (7 жінок та 5 чоловіків віком (28,23±7,78) року із загостренням хронічного періодонтиту, гранулематозним верхівковим періодонтитом, радикулярними кістами, які не підлягали консервативному лікуванню. План лікування передбачав атравматичне видалення зуба та заповнення лунки композицією гранульованого дентину, приготованого за допомогою пристрою «Smart dentin grinder» (KometaBio, США) з фібрином, збагаченим тромбоцитами. В жодному з випадків не використовувались інші резорбуючі чи нерезорбуючі мембрани фабричного виробництва для керованої регенерації тканин. Контрольні клінічні огляди проводили на 1; 3; 10; 14 дні. Конусно-променеву комп`ютерну томографію проводили на 3 та 6 місяць після операційного втручання за допомогою томографа «Veraviewepocs 3D R100» (J. Morita Manufacturing Corporation, Японія) з метою визначення обсягу кістковотканинної втрати по вертикалі (шляхом вимірювання відстані між оклюзійною площиною та альвеолярним відростком) та горизонталі (шляхом вимірювання ширини лунки на рівні її середини), визначення мінеральної щільності кісткової тканини в зоні дефекту за допомогою застосунку i-Dixel 2.1 для перегляду комп'ютерних томограм.
Результати досліджень та їх обговорення. Термін повної епітелізації лунки становив (13,2±0,84) доби (р<0,001). При дослідженні вертикальної втрати кісткової тканини встановлено, що до операції цей показник був у середньому (8,49±0,67) мм, через 3 місяці після операції – (8,59±0,69) мм (p>0,05), а через 6 місяців – (10,52±0,75) мм (p<0,05). Ширина альвеолярного відростка на рівні середини дефекту до операції становила у середньому (7,38±0,36) мм, через 3 та 6 місяців – (7,13±0,40) мм та (6,98±0,44) мм відповідно (p>0,05).  Щільність кісткової тканини в проекції середини колишніх післяекстракційних дефектів була у середньому (663,34±44,90) HU на 3-й місяць спостереження та (714,5±58,35) HU на 6-й місяць спостереження (p<0,05), що свідчить про формування в ділянці дефектів повноцінної кісткової тканини. Розглянуто клінічний випадок пацієнта 38 років як приклад успішного застосування комбінації автологічного дентин-графту та збагаченого тромбоцитами фібрину для заміщення дефекту, спричиненого видаленням зуба та радикулярної кісти великого розміру.
Висновки. Композиція автологічного дентин-графту з фібрином, збагаченим тромбоцитами, доводить свою ефективність при заміщенні періодонтально скомпрометованих зубів, біляверхівкових гранульом, радикулярних кіст. 

616.15-07:616.833.15-009.7:617.51

 Як свідчать дані фахової літератури, визначення нейрон-специфічної енолази (НСЕ) в лікворі та/або сироватці крові дає змогу оцінити ступінь механічного та/або ішемічного пошкодження нейронів. Враховуючи вище зазначене, ми поставили за мету встановити діагностичну інформативність дослідження вмісту НСЕ у крові як маркера ушкодження периферичних гілок трійчастого нерва у хірургічних хворих із поєднаною травмою середньої зони обличчя. У клінічні спостереження було задіяно 50 хворих із поєднаною травмою середньої зони обличчя – легкою черепномозковою травмою (ЧМТ) – струсом чи легким забоєм головного мозку й множинними переломами вилицевих кісток та дуг, які супроводжувались травматичною нейропатією другої гілки трійчастого нерва (підочноямкового, виличного) різного ступеня тяжкості. Пацієнти були поділені на дві клінічні групи. Першу клінічну групу склав 31 хворий із струсом головного мозку, серед них у 14 пацієнтів діагностовано легку нейропатію (невропраксію) підочноямкового й виличного нервів, а у 17 – нейропатію цих нервів середнього ступеня  тяжкості (аксонотмезис). У другу клінічну групу увійшло 19 хворих із легким забоєм головного мозку. В них були наявні клініко- функціональні ознаки нейропатії гілок верхньощелепного нерва середнього ступеня тяжкості. Ступінь ушкодження нервів та редукцію клініко-функціональної симптоматики нейропатії виявляли інструментально шляхом електроодонтометрії ікла верхньої щелепи та вимірювання електропотенціалів шкіри обличчя на стороні ушкодження виличної кістки, у сироватці крові визначали вміст НСЕ. Дослідження проводили під час госпіталізації хворих, на 7-у та 14-у доби післяопераційного періоду. Встановлено, що визначення НСЕ у крові хірургічних хворих при травматичній нейропатії трійчастого нерва має діагностичну інформативність (діагностичну чутливість та специфічність) при середньому ступені ушкодження, коли надмірно зростає концентрація цього нейронального фермента. Легка черепно-мозкова травма (струс головного мозку) не впливає на ці показники. На тлі клінічної маніфестації легкого забою головного мозку та при його неврологічних ускладненнях (арахноїдиті) зменшується специфічність, діагностична ефективність та прогностична значущість дослідження НСЕ як "чутливого" маркера оцінки характеру ушкодження периферичних гілок трійчастого нерва. 

 616.724-008.6:616.716.4-001.5]-071

Резюме. травматичні ушкодження нижньої щелепи, зокрема переломи, контузії безпосередньо впливають на стан його суглобових поверхонь, структурних елементів і можуть викликати стійкі функціональні порушення. Своєчасна діагностика ушкодження скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС), а особливо їх хрящової тканини, є необхідною умовою для успішного лікування та сприяє покращенню прогнозу в пацієнтів із захворюваннями суглобів різної етіології. Мета дослідження – проаналізувати ранню діагностику ушкоджень хрящових та кісткових компонентів СНЩС при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи та вивчити кореляцію результатів мрт та біохімічних показників у динаміці. Матеріали і методи. При госпіталізації усім пацієнтам проведено магнітно-резонансну томографію з метою оцінки стану кісткових та м᾽якотканинних елементів СНЩС. Для вивчення ступеня ушкодження кісткової та хрящової тканин СНЩС проводили визначення рівня піридиноліну (ПіД) та дезоксипіридоліну (ДПіД) методом імуноферментного аналізу (метод ELISA) у зразках сечі пацієнтів до лікування та на 21; 30 та 180 доби після проведення іммобілізації.
Результати досліджень та їх обговорення. результати мрт при переломах СВНЩ надійно свідчать про органічні зміни в структурних елементах СНЩС як кісткових, так і м᾽якотканинних, проте можуть візуалізували лише їх фактичні ушкодження. результати біохімічних показників показали підвищення ПіД та ДПіД, підтверджують руйнування як кісткової тканини, так і деградацію суглобового хряща при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи ще на стадії допроменевої діагностики, тобто на стадії розвитку захворювання, що передує вогнищевим змінам. Висновки. Відсутність повної та вчасної нормалізації показників ПіД та ДПіД свідчить про необхідність розпрацювання нових схем лікування травм СНЩС з метою своєчасної профілактики виникнення посттравматичних артрозів та анкілозів СНЩС.