Liver steatosis, the earliest stage of metabolic-associated non-alcoholic fatty liver disease (MAFLD), is the most common form of liver damage. However, the specific immune response linked to this condition remains poorly understood. This study aimed to assess immune system parameters and their relationships in patients with cardiorheumatic diseases who also have metabolic-associated liver steatosis (MALS). A total of 53 patients were included in the study: 32.07% had ischemic heart disease, 39.62% had haemorrhagic vasculitis, and 28.31% had rheumatic fever. Various immune parameters were measured, including different lymphocyte subtypes, immunoglobulin levels, immune complexes, complement components, and phagocyte activity. In patients with MALS, immune disturbances were characterized by significant shifts in B-cell activity, elevated immune-effector indices, increased small immune complexes, and complement component levels. Low-affinity B-cells emerged as central in immune system interactions, showing significant correlations with various immune cells, such
as T-cells, T-suppressors, NK cells, and IL-2 receptor-bearing T-cells, as well as with the immunoeffector index. Key immune mechanisms associated with MALS included activation of the humoral immune response, the complement system, immune complex formation, and enhanced antibacterial activity in phagocytes.

UDC 611.6:572.1/4

The clinical spectrum of congenital anomalies of the kidneys and urinary tract (CAKUT) includes common congenital malformations that have a significant impact on the future life of patients. The aim of the work was to determine changes in the structural organization of the kidneys of individuals of the І and ІІ generations in conditions of congenital pyelectasis complicated by pyelonephritis in the mother in childhood. The object of the study was medical history, ultrasoundnand X-ray findings of individuals of the І and ІІ generations with pyelectasis. The research methods were ultrasound examination, X-ray examination. In the study of three clinical cases, pyelectasis was observed in both the son and daughter, representatives of the ІІ generation. Both offspring were diagnosed with left-sided pyelectasis in utero, since the diameter of the renal pelvis was >7 mm after the 28th week of pregnancy. Comparison of the results of the study of two generations of patients with pyelectasis allowed us to establish that pyelectasis was diagnosed in the 1st generation at the age of 6 years, in the 2nd generation in utero; the mother had chronic pyelonephritis, and the child (daughter) had acute pyelonephritis; in the 1st generation, hypoplasia of the left kidney occurred as a result of chronic pyelonephritis; in the 2nd generation, no changes in the size of the kidneys were observed; in the 1st generation, the systemic nature of the disease was revealed, while in the 1st generation there were longer periods
of remission; in both cases (in the mother and daughter) there was a significant increase in the amount of salts, the occurrence of urolithiasis; in the mother, the function of the left kidney was significantly impaired, in the daughter, the kidney function was moderately impaired, in the son, the functions of both kidneys were preserved.
Thus, in the study of three clinical cases, changes in the anatomy of the kidney were observed in the І and ІІ generations, which led to pyelonephritis in two cases. In the ІІ generation, pyelectasis was detected intrauterine, which led to the occurrence of complications, in particular, vesico-pelvic reflux, urolithiasis and pyelonephritis. This study indicates the importance of medical examination and systematic monitoring of the condition of the organs, especially in cases where their developmental defects are inherent in the closest relatives.

Клінічний спектр вроджених аномалій нирок і сечовивідних шляхів (CAKUT) охоплює поширені вроджені вади, що мають значний вплив на подальше життя пацієнтів. Метою роботи було визначення змін структурної організації нирок осіб І та ІІ покоління за умов вродженої пієлоектазії, ускладненої перенесеним пієлонефритом матері у дитячому віці. Об’єктом дослідження слугували історії хворіб, заключення УЗД та Х-променевого дослідження осіб І та ІІ покоління з пієлоектазією. Методи дослідження – аналіз архівних документів, ультразвукове дослідження, Х-променеве дослідження. При дослідженні трьох клінічних випадків пієлоектазію спостерігали як в сина, так і в доньки, представників ІІ покоління. Ще внутрішньоутробно обом нащадкам було встановлено наявність лівобічної пієлоектазії, оскільки діаметр ниркової миски становив >7мм після 28 тижня вагітності. Порівняння результатів дослідження двох поколінь пацієнтів з пієлоектазією дозволило встановити у І поколінні пієлоекстазію, діагностовану у віці 6 років, у ІІ поколінні – внутрішньоутробно; в матері – хронічний пієлонефрит, у дитини (дочки) – гострий пієлонефрит; у І поколінні внаслідок хронічного пієлонефриту виникла гіпоплазія лівої нирки, у ІІ поколінні змін розміру нирок не спостерігали; у І поколінні виявили системний характер хвороби, в той час як у ІІ поколінні були довші періоди ремісії; в обох випадках (у матері і дочки) наявне значне збільшення кількості солей, виникнення сечокам’яної хвороби; у матері функція лівої нирки значно порушена, у дочки функції нирок помірно порушені, у сина функції обох нирок збережені.
Таким чином, при дослідженні трьох клінічних випадків спостерігали зміни анатомії нирки у І та ІІпоколінні, які призводили у двох випадках до пієлонефритів. У ІІ поколінні внутрішньоутробно було виявлено пієлоектазію, яка зумовила виникнення ускладнень, зокрема чашко-мискового рефлюксу, сечокам’яної хвороби та пієлонефриту. Дане дослідження вказує на важливість медичного обстеження та систематичного контролю стану органів, особливо у випадках коли вади їх розвитку притаманні найближчим родичам.

616.34-008.87:616-056.52:(616.379-008.65+616.441)

Modern studies show that it is the transit microflora, the percentage of which is negligible compared to the total volume of the intestinal microbiota, that can cause severe damage and cause the appearance of chronic and acute diseases not only of the intestines but also of the immune, nervous, endocrine systems, etc. Instead, the obligate intestinal microbiota and even the opportunistic microbiota exhibit a number of beneficial properties, ranging from the synthesis of short-chain fatty acids, butyrate, and acetate to promoting the synthesis of vitamins and hormones such as dopamine, serotonin, etc. At the same time, the adverse effects of the gut microbiota cannot be discounted.

The aim. The study aims to find correlations between gut microbiota, body mass index, and age in patients with type 2 diabetes and thyroid dysfunction..\

Materials and methods. The study included 84 patients with type 2 diabetes, obesity, and thyroid dysfunction. To analyze the composition of the intestinal microbiota, fecal samples were taken, and the quantitative and qualitative composition was calculated using the principle of PCR sequencing. Statistical methods of comparison and correlation of variables were used.

Results. In patients, several significant correlations were found between the gut microbiota and the parameters studied. A negative correlation was found between body mass index and Bifidobacterium spp. and Escherichia coli, and a positive correlation was found between body mass index and some opportunistic pathogens. Thus, with Shigella spp. and Staphylococcus aureus, there is a direct weak reliable relationship, while an inverse reliable relationship with Helicobacter pylori. Interesting correlations were found with a tendency to confidence with Salmonella spp. and Bacteroides thetaiotaomicron direct weak and a tendency to probable feedback between BMI and Faecalibacterium prausnitzii and Candida spp.

Conclusion. We found that body mass index has a greater impact on the gut microbiota than age. Also, the data obtained indicate that obesity negatively affects the number of some beneficial bacteria. We can assume that, like metformin, one of the most common drugs for the treatment of type 2 diabetes mellitus, it can affect the composition of the intestinal microbiota

УДК 616.5–002.525.2–031.81:616.1]–06

Вступ. Системний червоний вовчак (СЧВ) – хвороба з численними клінічними проявами й непередбачуваним перебігом. Часто перебігає упродовж декількох місяців або років, із чергуванням ремісій і загострень. Можуть бути уражені одночасно декілька органів із різним ступенем тяжкости, що призводить до виникнення коморбідних уражень, пов’язаних із лікуванням та хворобою, включаючи хвороби органів системи кровообігу, які є однією з основних причин смерти хворих СЧВ.

Мета. З’ясувати характер і частоту коморбідних уражень органів системи кровообігу у хворих на системний червоний вовчак, охарактеризувати залежно від стати, віку, тривалости хвороби.

Матеріали й методи. Для виконання дослідження після підписання добровільної згоди на участь, відповідно до вимог Гельсінкської декларації прав людини, Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину, в рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю СЧВ включено 112 хворих, серед яких більшість жінок (89,29 %), хворих працездатного віку (57,14 % молодого і 39,29 % середнього віку), що не працювали (58,04 %), мали ІІІ групу інвалідности (45,54 %), були жителями міста (62,50 %). За результатами оцінювання тривалости хвороби, значна частина хворих на СЧВ з коморбідними ураженнями органів системи кровообігу хворіли 1-5 років (36,61 %) і понад 10 років (38,39 %). Усі вони були пацієнтами ревматологіч­ного відділу Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» з 2016 по 2021 рік.

Дослідження проводили в декілька етапів, на яких визначали характер і частоту коморбідних уражень органів системи кровообігу в усіх хворих на СЧВ із наступною характеристикою залежно від стати, віку, тривалости хвороби.

Результати. Під час проведеного дослідження майже у половини хворих на СЧВ діагностовано синдром А. Г. М. Рейно, недостатність мітрального клапана та атеросклероз, близько у третини – міокардит, ангіопатію сітківки, симптоматичну артеріальну гіпертензію та ретикулярне ліведо, а також зі спадаючою частотою були виявлені варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, гіпертонічна хвороба, дифузний кардіосклероз, недостатність трикуспідального клапана, тромбоз вен, посттромбофлебітний синдром, недостатність клапана аорти, капілярит, легенева гіпертензія, ІХС: стабільна стенокардія, кардіоміопатія, ІХС: постінфарктний кардіосклероз.

Синдром А. Г. М. Рейно достовірно частіше фіксували у жінок і осіб молодого віку, ангіопатію сітківки, ретикулярне ліведо і симптоматичну артеріальну гіпертензію – у жінок і тих хворих, СЧВ яких триває понад 10 років, міокардит, варикозну хворобу вен нижніх кінцівок – у чоловіків, капілярит – у хворих із найменшою тривалістю СЧВ, атеросклероз і недостатність мітрального клапана – у хворих похилого віку та хворих, СЧВ у яких триває 6-10 років, тромбоз вен і стабільну стенокардію – у хворих похилого віку й тих, які хворіють на СЧВ понад 10 років; гіпертонічна хвороба, дифузний кардіосклероз, недостатність клапана аорти, постін­фарктний кардіосклероз – найбільш характерні для хворих на СЧВ похилого віку.

Висновки. У хворих на системний червоний вовчак виявлено низку коморбідних уражень органів системи кровообігу. Вивчивши й проаналізувавши їхній характер і частоту, залежно від стати, віку, тривалости хвороби, ми з’ясували певні особливості, які потрібно брати до уваги під час скринінгового обстеження уражень органів системи кровообігу хворих на системний червоний вовчак і надання інтегрованої допомоги для поліпшення якости життя. Із огляду на це системний червоний вовчак потребує подальшого детального дослідження.